ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 178/1739/20
провадження № 51-5530км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
законного представника
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 5 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022040000000518 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Любимівка Софіївського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76, 104 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора. Змінив вирок суду в частині призначеного покарання, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на призначення додаткового покарання. В решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами неправильними, оскільки відсутність посвідчення водія не виключає можливість застосування до особи такого додаткового покарання та не перешкоджає його застосуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Засуджений, його законний представник та захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі прокурором не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи прокурора про безпідставне незастосування апеляційним судом до ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є слушними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно. Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнав щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, вчинення злочину у неповнолітньому віці. Обставин, що його обтяжують судом не встановлено. Також судом враховано думки потерпілих щодо застосування до обвинуваченого покарання у вигляді реального позбавлення волі, а також висновок досудової доповіді та думку представника служби у справах дітей щодо недоцільності такого застосування.
З врахуванням вищенаведеного місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та на підставі ст. 75, 76, 104 КК звільнив останнього від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього певні обов`язки.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Апеляційний суд, під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, ретельно перевірив доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі в частині неправильного застосування місцевим судом до засудженого ст. 75 КК, визнав їх необґрунтованими і погодився з висновком суду щодо виду та розміру основного покарання, призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції, а також щодо можливості застосування до нього положень ст. 75 КК, навівши достатні підстави для прийняття такого рішення.
Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання, мотивуючи це тим, що на момент вчинення злочину обвинувачений був неповнолітній та не мав посвідчення водія і в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про отримання ОСОБА_7 посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Колегія суддів не погоджується та вважає такі висновки апеляційного суду передчасними та такими, що не узгоджується з правовим висновком, викладеним у рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження 51-944 кмо 23).