ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 308/9492/22
провадження № 51-5162км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
представника
потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000597, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Родніковка Свалявського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, відповідно до вимог ст. 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі статей 75, 76 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього певні обв`язки.
Згідно з вироком суду 26 травня 2022 року приблизно о 18:00 ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність і суспільну небезпечність, під час малозначного конфлікту з ОСОБА_9, який спричинив особисту неприязнь, схопив ніж, який знаходився з лівої сторони від нього на столі, та завдав ним удару потерпілому в ліве передпліччя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. В подальшому цим же ножем ОСОБА_8 завдав удару в ліву половину грудної клітки потерпілого, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку захисника, дії засудженого були направлені на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому з метою припинення злочинного посягання з боку останнього, тобто він перебував у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну карність діяння. Проте, суди безпідставно відкинули версію сторони захисту про те, що ОСОБА_8, захищаючись, схопив перше, що потрапило йому під руку - ніж, яким задав одного удару в руку ОСОБА_9, але ніж зісковзнув по тілу потерпілого. Суд апеляційної інстанції не перевірив та не проаналізував доводи апеляційної скарги захисника, не надав оцінки доказам сторони захисту та недоліки суду першої інстанції не усунув, відтак його рішення підлягає скасування.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор і представник потерпілого заперечували проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як слідує з касаційної скарги захисника, основним її доводом є те, що засуджений, завдаючи потерпілому тілесні ушкодження, перебував у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну відповідальність його дій.
Зокрема, засуджений ОСОБА_8 у суді першої інстанції пояснював, що він полулежав на дивані, а потерпілий був на ньому та завдавав ударів. Тоді він, захищаючи своє життя, не маючі можливість покликати на допомогу, з метою зупинення таких протиправних дій, взяв лівою рукою зі стола ніж та переклавши його у праву, завдав одного удару в лікоть потерпілому. Однак, ОСОБА_9 на цьому не зупинився та продовжив завдавати удари, тоді він, можливо, точно не пам`ятає, задав ще одного удару ножем в шахову дошку, яка була у потерпілого.
Проте, аналогічні доводи сторони захисту були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, і не знайшли свого підтвердження.
Так, згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Разом з тим, із фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду судом першої інстанції, не вбачається в діях потерпілого ОСОБА_9 передбаченої ст. 36 КК наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, тому доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_8 у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження.
Зокрема, як убачається з вироку, потерпілий ОСОБА_9 у суді пояснив, що з ОСОБА_8 перебував у дружніх відносинах біля десяти років, відвідував його та купляв необхідні речі, раніше між ними конфліктів не виникало. В день події вони разом вживали горілку та грали в шахи у засудженого вдома. Під час гри між ними виник словесний конфлікт, під час якого шахи перекинулися. Він став навколішки і почав їх збирати, склав у шахову дошку та поклав в рюкзак, який одягнув на спину та мав намір йти додому. Проте словесний конфлікт продовжився і він, з метою його припинення, завдав ОСОБА_8, котрий знаходився в положенні стоячи, одного несильного удару під око. Після цього, ОСОБА_8, схилившись на пару секунд, взяв ніж, однією рукою взяв його за шию, а іншою завдав ударів в руку та спину. При цьому потерпілий опору ОСОБА_8 не чинив, а після ударів ножем злість засудженого пройшла та конфлікт було вичерпано. Він пішов до ванної кімнати, переодягнувся в одяг, який йому дав ОСОБА_8, та пішов додому. Швидку викликала мати, після інциденту засуджений дзвонив йому та пропонував 500 доларів США, щоб справа не дійшла до суду, однак за наполяганням матері він відмовився від цієї пропозиції. Зазначив, що пробачення ОСОБА_8 у нього не просив.