ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 755/17365/17
провадження № 51-5444км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 9 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 7 червня 2023 року та касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 7 червня 2023 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100040012900 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кушниця Ірщавського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 раніше судимого, останнього разу за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого 20 липня 2015 року умовно достроково на строк 1 рік 3 місяці 25 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У строк відбування покарання зараховано строк перебування ОСОБА_7 під вартою як підозрюваного з 17 вересня до 20 вересня 2017 року. Провадження в частині цивільного позову закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_8 від заявленого ним цивільного позову у зв`язку з повним відшкодуванням йому сум моральної та матеріальної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 17 вересня 2017 року приблизно о 22:20, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1, у ході конфлікту з ОСОБА_8, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, кухонним ножом умисно наніс ОСОБА_8 один удар в область черева, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, після чого, пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, викинув ніж та повернувся на місце вчинення кримінального правопорушення і чекав приїзду працівників поліції.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційній скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та на підставі положень ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Зазначає, що з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, дані про його особу, його соціальні зв`язки, належну та тривалу поведінку і ставлення до вчиненого, позитивні характеристики за місцем проживання, відшкодування спричиненої шкоди потерпілому та думку останнього, який просив не позбавляти його волі, виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а застосування закону, який не підлягав застосуванню (ст. 69 КК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що апеляційним судом, в порушення вимог ст. 419 КПК, не надано належної оцінки доводам прокурора, щодо фактичних обставин вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, даних про особу, який раніше неодноразового судимий, звільняючись умовно-достроково з місць позбавлення волі через короткий проміжок часу вчиняв нові кримінальні правопорушення, що, на думку прокурора, свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи. Зазначає, що обставини, що пом`якшують покарання, які були визнані місцевим судом, на підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Вказує також, що апеляційний суд належним чином не врахував наявність обставини, що обтяжує покарання-рецидив злочину.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу сторони захисту та заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора. Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора, проте заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК в касаційних скаргах ні захисником, ні прокурором не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Що стосується доводів сторони захисту про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, а також доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а застосування закону, який не підлягав застосуванню (ст. 69 КК), то колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.