ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 200/7924/16-ц
провадження № 61-10418 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Ольховик-Красільнікова Любов Павлівна,
треті особи: Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпропетровське міське управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня
2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,
треті особи: Дніпровське міське управління юстиції, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора (далі - Сьома дніпровська нотаріальна контора),
про визначення частки померлої в спільному майні подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину щодо 1/2 частки спадкового майна, визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частку спадкового майна
за законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк він звернувся до Сьомої дніпропетровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. ОСОБА_2, яка є його сестрою, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталася. Нотаріальною конторою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 12 квітня 2016 року винесено відповідну постанову, оскільки спірна квартира
АДРЕСА_1 належить відповідачу на підставі свідоцтва про право
на спадщину за заповітом, виданого Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою 21 грудня 2007 року, що підтверджується листом комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" від 09 березня 2016 року. Тобто дана квартира успадкована відповідачем після смерті їх батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначав, що його батьки придбали спірну квартиру за час перебування у шлюбі, вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому його матері -
ОСОБА_4 належала 1/2 частка цієї квартири. Оформлення права власності
на спірну квартиру в цілому на ім`я відповідача є порушенням його прав
на спадкування після матері належної йому частки у спадковому майні.
Позивач уважав, що він є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері, який прийняв спадщину, тому має право на спадкування цього спадкового майна (частки спірної квартири).
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт належності його матері - ОСОБА_4, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 частки спірної квартири;
- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 21 грудня 2007 року Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою за реєстровим № 3-5863 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1,
на ім`я ОСОБА_2 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня
2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу разом із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу позивача залишено без руху та встановлено строк
у десять днів із моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору у розмірі 9 153,60 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Яремка В. В. від 20 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня
2018 року та від 05 березня 2018 року скасовано, справу передано
для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (провадження
№ 61-25895св18).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. від 14 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-17965св20).
Скасовуючи судове рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції,
з яким погодився й суд апеляційної інстанції, передчасно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки не дослідив надані сторонами докази, не встановив фактичні обставини справи. Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 за життя заповів ОСОБА_2 належну йому частку спірної квартири, а не всю квартиру; ОСОБА_4 своєю заявою відмовилася від одержання свідоцтва про право
на спадщину за законом на обов`язкову частку як непрацездатна після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3, а не від свого права власності на 1/2 частку спірної квартири, яка належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя;
і не дослідив наявний у матеріалах справи заповіт, який склала ОСОБА_4, та яким вона заповіла належну їй частку спірної квартири ОСОБА_2 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня
2022 року у складі судді Цитульського В. І. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт належності ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2,
у спільному майні подружжя 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним у частині 1/2 частки спадкового майна свідоцтво про право
на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою 21 грудня 2007 року за реєстровим № 3-5863 після смерті ОСОБА_3,
на ім`я ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_1, що розташована в житловому будинку літ. А-4, загальною площею 87,50 кв. м, житлова площа 56,70 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 378,02 грн.
Суд першої інстанції, виконавши вказівки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попередні судові рішення у справі (частина п`ята статті 411 ЦПК України, частина перша статті 417 ЦПК України), виходив із того, що спірна квартира придбана ОСОБА_3 04 січня 1992 року за час перебування у шлюбі
з ОСОБА_4, а отже, вона була спільним сумісним майном подружжя (стаття 22 КпШС України чинного на час набуття майна). Батько й мати позивача
та відповідача, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 31 січня 1996 року за життя склали заповіти, якими заповіли належні їм частки спірної квартири ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина лише
на 1/2 частку спірної квартири, на яку й мала право на спадкування ОСОБА_2 за заповітом ОСОБА_3 . А отже, після смерті ОСОБА_4, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина, яка складається з іншої 1/2 частки квартири, належної померлій на праві спільної сумісної власності подружжя, для прийняття якої звернувся ОСОБА_1 . Натомість, ОСОБА_2 своїм правом на прийняття спадщини не скористалася, відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України вона є такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .
За встановлених судом обставин ОСОБА_2 на підставі заповіту, складеного ОСОБА_3, мала право на спадкування майна, яке належало йому за життя
(1/2 частка спірної квартири). Інша 1/2 частка квартири належала ОСОБА_4,
як другому з подружжя. Отже, відповідач не мала права на спадкування цього майна.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ольховик-Красільнікової Л. П., задоволено частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня
2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним у частині 1/2 частки спадкового майна свідоцтво про право
на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою 21 грудня 2007 року за реєстровим № 3-5863 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім`я ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі
7 924,13 грн.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна квартира була спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана
ОСОБА_3 04 січня 1992 року за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 . Презумпцію сумісної власності майна подружжя (батьків) ОСОБА_2
(їх дочкою) не спростовано (стаття 22 КпШС України).
Колегія суддів уважала доведеним факт прийняття позивачем спадщини
за законом після смерті ОСОБА_4, зокрема 1/2 частки спірної квартири, яка належала спадкодавцю, так як він у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка за життя не відмовилася від належної їй на праві спільної сумісної власності подружжя половини спірної квартири.
На час смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, йому належала лише
1/2 частка спірної квартири, якою він розпорядився, склавши заповіт 31 січня
1996 року на користь ОСОБА_2, інша половина квартири належала його дружині, ОСОБА_4, яка відмовилась від обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_3 (заява від 24 квітня 2007 року), тому у ОСОБА_2 виникло право лише
на 1/2 частку вказаної квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті батька, що є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом у частині 1/2 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 за життя склала заповіт від 31 січня 1996 року, відповідно до якого належну їй частку квартири
АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2, яка у встановлений законом шестимісячний строк із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, не зверталася. Належних доказів щодо прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті матері не надано. Спадкодавець проживала одна у спірній квартирі, місце проживання відповідача зареєстровано за іншою адресою з 07 вересня 1992 року.
За встановлених обставин неприйняття відповідачем спадщини за заповітом після смерті матері, відсутності інших спадкоємців, крім сторін у справі, враховуючи положення статті 1277 ЦК України, суд апеляційної інстанції відмовив
у задоволенні вимоги позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частку спірної квартири, оскільки така вимога до належного відповідача - територіальної громади
міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, не заявлена, міська рада до участі у справі, як співвідповідач, не залучена.
Також апеляційний суд відмовив у задоволенні вимоги позивача про встановлення факту належності його матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2,
1/2 частки спірної квартири у спільному майні подружжя, оскільки вона
є неефективним способом захисту прав позивача.
Крім цього, суд зазначив, що позовна вимога про скасування рішення
про державну реєстрацію або про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру в цілому за відповідачем у даній справі позивачем
не заявлена.
Апеляційний суд відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи
у суді першої інстанції, проте таку заяву не подавала.
Застосувавши положення статті 141 ЦПК України, апеляційний суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_1
та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї вимоги.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на те, що апеляційним судом застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також
не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Крім того, у касаційній скарзі заявник указує, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає
10 000,00 грн, докази на підтвердження понесення цих витрат буду надані
в п`ятиденний строк після ухвалення рішення.
Судове рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України
в касаційному порядку не переглядається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 20 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 200/7924/16-ц з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Ольховик-
Красільнікової Л. П., мотивована тим, що після смерті матері сторін, ОСОБА_4,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 звернулася до Сьомої дніпропетровської нотаріальної контори для прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_4 на її ім`я. Однак, державний нотаріус повідомив її про відсутність законних підстав для прийняття такої заяви від відповідача, оскільки на день смерті матері за нею не зареєстроване рухоме чи нерухоме майно, вкладів немає, а відповідач є власником усієї квартири на підставі виданого 21 грудня 2007 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Зазначає, що на час отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину
за заповітом після смерті ОСОБА_3 діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій), відповідно до якої у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом
на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Зазначене також міститься
у статті 71 Закону України "Про нотаріат".
Заявник уважає, що майнові права ОСОБА_4 порушені не були, з відповідним позовом до суду вона не зверталася, а отже, частина спірної квартири перейшла
у власність відповідача з волі її померлої матері.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду про те,
що незвернення особи впродовж тривалого часу до нотаріуса про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку є поведінкою, яка вказує на те,
що особа не буде реалізовувати своє право на отримання відповідного свідоцтва.
Оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим після смерті ОСОБА_3 на ім`я відповідача, права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені, так як, він ні на що не має права, що є підставою для відмови у задоволенні його позову.
Крім цього, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду
від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) заявник указує на помилковість висновків апеляційного суду щодо належного повідомлення позивача та її представника в суді першої інстанції, оскільки районний суд направляв повістки не за тією адресою місця проживання відповідача, у зв`язку з чим безпідставно не врахував заяву про застосування позовної давності. Неналежне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи є підставою для вирішення апеляційним судом заяви про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не була подана в суд першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Неруша О. В., надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Вказує, що докази розміру витрат, які позивач поніс або має понести у зв`язку
з розглядом справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Cпірна квартира придбана ОСОБА_3 у виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів за договором купівлі-продажу від 04 січня
1992 року, посвідченого Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою
за реєстровим номером 2-56 та зареєстрованого 31 січня 1996 року Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації (а. с. 61-63, т. 1).
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 10, т. 1). Відповідач ОСОБА_2 є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, т. 1).
З матеріалів спадкової справи № 383/2007, заведеної Сьомою дніпропетровською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, (а. с. 46-66, т. 1) встановлено, що:
- 31 січня 1996 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2, яким заповів належну йому частку квартири
АДРЕСА_1 (а. с. 57-58, т. 1);
- 24 квітня 2007 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину
за заповітом (а. с. 46, т. 1);
- 24 квітня 2007 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_4 із заявою про те, що їй відомий зміст заповіту її чоловіка ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_2, їй роз`яснено її право на обов`язкову долю (стаття 1241 ЦК України) у спадковому майні та право відізвати свою заяву про відмову від спадкування
за законом протягом шестимісячного терміну з дня смерті спадкодавця. Цією заявою ОСОБА_4 відмовилась від одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку, а також підтвердила, що нотаріусом
їй роз`яснено, що неприйняття спадщини має місце до всього спадкового майна,
і про те, що вона не в праві прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись (а. с. 47, т. 1);
- відповідно до довідки начальника КЖЕП № 5, виданої ОСОБА_4, ОСОБА_3
був зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 56, т. 1);