ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 938/582/21
провадження № 61-4380св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Малетин Андрій Ярославович, на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2022 року у складі судді Джуса Р. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2620855100:02:003:0443, яка розташована в смт Верховина Івано-Франківської області та є суміжною із земельною ділянкою, кадастровий номер 2620855100:02:003:0223, яка належить ОСОБА_2 .
У зв`язку із тим, що у вона не має можливості проїхати до своєї земельної ділянки, позивачка неодноразово зверталася до Верховинської селищної ради із заявами щодо вирішення питання під`їзної дороги. У відповідь отримала інформацію, що всі сусідні земельні ділянки, з якими межує належна їй земельна ділянка, перебувають у приватній власності певних громадян, а прохід, яким вона користувалася декілька років, знаходиться у приватній власності ОСОБА_2, однак у відомостях з державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, відсутні обмеження щодо права проходу чи проїзду до її земельної ділянки, тому їй рекомендовано встановити земельний сервітут, а у разі недосягнення домовленості - вирішити це питання в судовому порядку.
Вона зверталася до відповідача з вимогою про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту площею 0,0212 га, однак відповіді не отримала.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила встановити безоплатний, безстроковий, безособовий земельний сервітут, площею 0,0212 га (координати поворотних точок меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут: 1) Х-5327919.97, Y-1400491.67; 2) Х-5327916.95,
Y-1400491.31; 3) Х-5327916.38, Y-1400419.27; 4) Х-5327916.38, Y-1400418.22) на земельній ділянці, кадастровий номер 2620855100:02:003:0223, що знаходиться в смт Верховина Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_2 для проходу та проїзду транспортними засобами до власної земельної ділянки, кадастровий номер 2620855100:02:003:0443.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що надані позивачкою докази не містять жодних відомостей про те, що земельний сервітут повинен проходити саме через земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2, а не через інші землі, і що такий порядок проходу склався протягом тривалого часу. Не доведені також істотні обставини, в яких межах та розмірах слід встановити такий сервітут. Крім того, схема можливого розташування проходу, який має бути забезпечений договором безоплатного сервітуту, не містить належного обґрунтування, чому саме такий варіант пропонує позивачка для обладнання їй проїзду через земельну ділянку відповідача. ОСОБА_1 не навела переконливих аргументів, чому такий варіант є єдиним можливим та найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут, чи є він технічно можливим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
20 березня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Малетиним А. Я., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 653/2704/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 1512/3008/2012, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги заявниці, суди попередніх інстанцій не врахували, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби у інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що надані нею докази підтверджують неможливість використання належної їй земельної ділянки без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а також неможливість задовольнити її потреби іншим способом, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
У червні 2023до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Малетин А. Я., передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Малетин А. Я., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Верховинського районного суду Івано-Франківської області матеріали справи № 938/582/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У червні 2023 року матеріали справи № 938/582/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки площею 0,1409 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до плану меж земельної ділянки, належна позивачці земельна ділянка межує: від А до Б із земельною ділянкою ОСОБА_4 ; від Б до В із землями запасу Верховинської селищної ради; від В до Г із земельною ділянкою ОСОБА_5 ; від Г до А із земельною ділянкою ОСОБА_6 .
У висновку про наявність обмеження на використання земельної ділянки від 14 листопада 2011 року відділу містобудування та архітектури Верховинської районної державної адміністрації в ході обстеження земельної ділянки площею 0,1409 га, яка знаходиться в смт Верховина, присілок Безвідне, Верховинського району, Івано-Франківської області, встановлено, що на кадастровому плані не визначено під`їзд до земельної ділянки.
Згідно відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 червні 2021 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,4193 га, кадастровий номер 2620855100:02:003:0223, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в смт Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області. Право власності на вказану земельну ділянку набуто відповідачем на підставі договору дарування земельної ділянки, який зареєстровано 23 серпня 2018 року за № 1338.
Рішенням Верховинської селищної ради від 20 червня 2008 року затверджено попередньому власнику земельної ділянки відповідача - ОСОБА_4 технічну документацію щодо передачі земельної ділянки у приватну власність загальною площею 1,5693 га, яка знаходиться у смт Верховина, прис. Безвідне, в тому числі 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 1,4193 га для ведення особистого селянського господарства та передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,5693 га, яка знаходиться в смт Верховина, в тому числі 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 1,4193 га для ведення особистого селянського господарства. Обмеження і обтяження земельної ділянки не встановлено.