ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 300/3290/23
адміністративне провадження № К/990/33883/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Кравчука В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - скаржник, позивач) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій щодо оспорюваного факту перебування ОСОБА_1 разом з її дочкою ОСОБА_2 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3, який загинув, захищаючи Батьківщину 15 грудня 2022 року, та зобов`язання визнати такий факт для набуття цими особами права на звернення до Міністерства оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в сумі 15000000 грн як членів сім`ї загиблого військовослужбовця, що перебували на його утриманні.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та її рідний молодший брат - ОСОБА_3, після смерті своїх батьків, дідуся і бабусі, проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_2, після чого позивач (як одинока мати) її дочка та ОСОБА_3 (рідний брат позивача) проживали у трьох за вказаною адресою. ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою перебувала на утриманні рідного брата ОСОБА_3, що підтверджується відповідями на адвокатські запити, довідками, поясненнями свідків, та іншими документами. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув в зоні воєнних дій у с. Спірне, Донецької області, внаслідок вибухової травми, в результаті цього його рідна сестра ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 залишилися без засобів до існування в Україні, а тому не мають можливості на даний час повернутися додому та перебувають у країні Канада.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
4. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до юрисдикції адміністративних судів, згідно з вимогами статті 19 КАС України, не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів, оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення вирішуються згідно з розділом IV Цивільного процесуального кодексу України. Відтак, заявлені у цій справі позовні вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення, не є публічно-правовими вимогами, а тому не можуть бути розглянуті адміністративним судом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували положення статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та статей 315-318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
7. Скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22 у якому Суд вказав, що справи про встановлення юридичного факту мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Касаційна скарга надійшла до суду 09 жовтня 2023 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №300/3290/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 січня 2024 року.
11. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
12. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження, згідно довідки про доставку документа в електронний кабінет, відповідачем отримано 24 жовтня 2023 року о 10:47.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
14. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
15. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
16. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, з огляду на наступне.
19. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
20. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
21. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
22. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
23. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
24. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
25. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 1 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20 та від 1 вересня 2022 року у справі № 640/3165/22.
26. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
27. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
28. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 815/7121/14 та від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17.
29. Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір у цій справі стосується вимог ОСОБА_1 встановити факт перебування ОСОБА_1 разом з її дочкою ОСОБА_2 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3, який загинув захищаючи Батьківщину 15 грудня 2022 року, та зобов`язання Міністерства оборони України визнати такий факт для набуття цими особами права на звернення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в сумі 15 000 000 гривень, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, що перебували на його утриманні.
30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та її рідний молодший брат - ОСОБА_3 після смерті своїх батьків, дідуся і бабусі, проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_2, після чого позивач (як одинока мати) її дочка та ОСОБА_3 (рідний брат позивача) проживали у трьох за вказаною адресою. За весь час спільного проживання однією сім`єю ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_3 не мали ні офіційного, ні цивільного подружжя, з ними більше ніхто не проживав та не був зареєстрований за адресою їхнього проживання. ОСОБА_1, як одинока мати, не отримувала жодних аліментів чи іншої допомоги, а разом зі своєю дочкою перебувала на утриманні рідного брата ОСОБА_3, що підтверджується відповідями на адвокатські запити, довідками, поясненнями свідків, та іншими документами. Після початку збройної агресії російської федерації проти України, а саме з 6 березня 2022 року, ОСОБА_3 добровільно мобілізований до Збройних Сил України, де проходив військову службу і виконання обов`язків по захисту Батьківщини у військовій частині НОМЕР_1 .Основну частину отримуваних за військову службу коштів, а це майже 100 тисяч гривень на місяць, ОСОБА_3 витрачав на свою сім`ю, тобто ОСОБА_1 та її дочку, а також на утримання в належному стані їхнього побуту, будинку, підсобного господарства тощо. Однак 15 грудня 2022 року ОСОБА_3, який став на захист Батьківщини майже з початку повномасштабної війни в Україні, загинув в зоні воєнних дій у с. Спірне, Донецької області, внаслідок вибухової травми, в результаті цього його рідна сестра ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 залишилися без засобів до існування в Україні, а тому не мають можливості на даний час повернутися додому та перебувають у країні Канада.
31. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, виходили з того, що справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення вирішуються згідно з розділом IV Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції також вказав, що заявлена позивачем вимога є самостійною за своєю суттю та єдиною в межах цієї справи (заявлена без вимоги про вирішення публічно-правового спору), що виключає можливість її розгляду судом адміністративної юрисдикції.
32. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на висновок, викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, вказує, що спори стосовно встановлення судом юридичних фактів мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
33. Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи вищезазначене, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
35. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
37. Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
38. Водночас обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
39. Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
40. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:
- однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;
- спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;
- перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
41. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
42. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.