ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 821/189/18
касаційне провадження № К/9901/60302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 (суддя Ковбій О.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2018 №UA508070/2018/000002/2.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані документи, які підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 10.01.2018 №UA508070/2018/000002/2.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх, передбачених чинним законодавством документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару з урахуванням умов поставки товару CIF (згідно Інкотермс 2010). Надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, висновок відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Стверджує про наявність розбіжностей у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Посилається на відсутність (виокремлення) відомостей щодо вартості витрат на транспортування та страхування. Скаржник доводить, що на час здійснення митного оформлення товару, позивач не надав документів в підтвердження заявленої митної вартості товарів та спростування виявлених розбіжностей у документах.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 31.01.2024.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 03.11.2017 між позивачем (покупець) та компанією "HONG O-XU GROUP LIMITED", Китай (CN) (продавець) укладено контракт №CH-UA-03-11-2017 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується на умовах CIF-Odessa (Україна) продати, а покупець оплатити та прийняти товар - дверну фурнітуру, в номенклатурі, кількості і ціні згідно супровідних документів.
На виконання умов Контракту Компанія "HONG O-XU GROUP LIMITED" поставила позивачу 09.01.2018 відповідно до специфікації від 20.11.2017 № 1 та інвойсу від 20.11.2017 № 2017-1 на умовах поставки CIF-Odessa (Україна) наступний товар: "Петлі двірні у асортименті" - код товару 83021000 загальною кількістю 15650 шт; "Фурнітура металева для дверей: ручки, фіксатори, накладка - код товару 83024110" загальною кількістю 7400 шт, всього на загальну суму 7058,27 дол. США.
З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем 09.01.2018 подано до Митниці електронну митну декларацію №508070/2018/000014, у якій задекларовано вищевказаний товар із зазначенням митної вартості за першим методом.
На підтвердження митної вартості за ціною Контракту надані: зовнішньоекономічний договір (Контракт), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, договір про надання митного брокера.
Під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: в поданому до митного оформлення контракті згідно з пунктом 3.1 поставка товару здійснюється на умовах CIF, тоді як в пункті 4.2 контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару.
В ІНКОТЕРМС-2010 зазначено, що умови поставки CIF -"вартість, страхування, фрахт" застосовується для морського або внутрішнього водного транспорту та означає, що продавець здійснив поставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином і зобов`язаний укласти контракт (договір) перевезення й оплатити витрати на перевезення, необхідні для поставки товару до названого місця та за власний рахунок застрахувати вантаж з мінімальним покриттям.
Вказані обставини слугували підставою для висновку відповідача про те, що за умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.
У подальшому, згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Також декларанта повідомлено, що згідно з пунктом 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем 10.01.2018 додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); бізнес-пропозиція; копія митної декларації країни відправлення.
За результатами опрацювання поданої вантажної митної декларації та додатково наданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2018 №UA508070/2018/000002/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.
Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач 10.01.2018 подав до Митниці нову вантажну митну декларацію №UА508070/2018/000018, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються МК України.
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.