ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 809/1061/17
касаційне провадження № К/9901/50673/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 (суддя Чуприна О.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 (головуючий суддя - Затолочний В.С., судді - Бруновська Н.В., Матковська З.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласощі" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласощі" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 20.07.2017 №0005521404, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що вивозяться, в загальній сумі 26839,69 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, порушив вимоги Митного кодексу України (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо призначення та проведення перевірки платника з питань правильності визначення бази оподаткування митної вартості експертних товарів по електронних митних деклараціях (далі -ЕМД) позивача від 19.06.2015 №206050001/2015/101136, від 02.07.2015 №206050001/2015/101396 у відносинах з контрагентом-нерезидентом H.P.U. "MIREM" EXPORT-IMPORT. Позивач вважає, що частина друга статті 351 ПК України, як підстава для проведення перевірки, застосована відповідачем протиправно і необґрунтовано, оскільки отримана письмова інформація від Податкового та митного департаменту району Південний Будапешт Національної податкової та митної адміністрації Угорщини не містить будь-яких даних чи доказів про не підтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів щодо спірних товарів, а також щодо недостовірності відомостей, що в них міститься, а лист Івано-Франківської митниці ДФС не може бути правовою підставою для проведення перевірки.
Також позивач зазначає, що контролюючий орган безпідставно використав числові значення вартості товару по інвойсах, які оформлені H.P.U. "MIREM" EXPORT-IMPORT (а не позивачем) для продажу BFB plus Kft. Hungary, оскільки зазначена вартість товару є результатом самостійної господарської діяльності між двома нерезидентами поза межами сфери господарської діяльності позивача. Вважає протиправним включення відповідачем загальної суми власного доходу H.P.U. "MIREM" EXPORT-IMPORT, як результату діяльності із перепродажу BFB plus Kft. Hungary ʼʼнасідння льонуʼʼ, до графи 44 ЕМД позивача із реалізації такого товару, і як наслідок застосування у спірних відносинах підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, оскільки перевіркою не виявлено жодних відхилень у вартісних, кількісних і якісних характеристик товару, які відрізняються від задекларованих позивачем під час митного оформлення при продажу саме H.P.U. "MIREM" EXPORT-IMPORT. Позивач посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо взаємопов`язаності позивача із H.P.U. "MIREM" EXPORT-IMPORT, оскільки позивач не має жодного впливу на фінансову політику Компанії, в тому числі не бере участі у підтримці та управлінні бізнесом.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 21.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 20.07.2017 №0005521404.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли до висновку, що в акті перевірки, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не зазначено жодну норму матеріального права, в тому числі, ПК України, МК України, на підставі якої відповідачем було застосовано фактурну вартість товару, визначену і сформовану підприємствами нерезидентами внаслідок власної господарської діяльності, поза межами митного кордону України, щодо товару який був проданий суб`єктом господарювання з України і вивезений в режимі експорт, та в який подальшому через нерезидентів перепроданий. Суди, приймаючи рішення, виходили з того, що контролюючим органом були зроблені висновки без дослідження документів позивача, які в свою чергу ґрунтуються тільки на самих припущеннях, а відповідачем в судовому засіданні не було доведено жодного факту чи обставини про те, що одна юридична або фізична особа впливала чи контролювала за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи, або що та сама фізична або юридична особа здійснювала економічний контроль та впливала на бізнес-рішення кожної юридичної особи.
Відповідач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій.
Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 1 пункту 1 статті 50, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 1 статті 279 МК України, статей 2, 72, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи) та доводить правомірність проведення ним перевірки і прийнятого рішення, зазначаючи, що судами не враховано пов`язаність осіб, зокрема, позивача з його контрагентом підприємством H.P.U. "MIREM" EXPORT-IMPORT. Відповідач посилається на залишення судами поза увагою, що проданий позивачем товар "насіння льону" без перевантаження, тим же транспортом тільки із заміною фактур-рахунків та контракту, через пов`язану особу, був фактично проданий BFB plus Kft. Hungary за ціною, що майже вдвічі більша, ніж та, з якої позивачем обчислено вивізне мито.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.05.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 31.01.2024.
Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача згідно з частиною першою статті 52 КАС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43968084).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом в період з 07.06.2017 по 20.06.2017 проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог законодавства України щодо державної митної справи по митних деклараціях від 19.06.2015 №206050001/2015/101136, від 02.07.2015 №206050001/2015/101396, за наслідками якої складено акт від 04.07.2017 №6/19-09-14-04/24682033 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем підпункту 1 пункту 1 статті 50, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 1 статті 279 МК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 21471,75 грн, в тому числі вивізного мита у сумі 21417,75 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2017 №0005521404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що вивозиться в загальній сумі 26839,69 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 21471,75 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5367,94 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначене вище порушення слугували висновки, викладені в акті перевірки щодо: реалізації позивачем товару за ціною, нижчою ніж ціна його придбання; пов`язаності осіб, зокрема, позивача з його контрагентом Компанією H.P.U. "MIREM" EXPORT-IMPORT; реалізації позивачем насіння льону BFB plus Kft. Hungary без перевантаження, тим же транспортом тільки із заміною фактур-рахунків та контракту, через пов`язану особу, за ціною, що майже вдвічі більша ніж та, з якої позивачем обчислено вивізне мито.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються МК України
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органами доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За змістом статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як передбачено частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Митною вартістю товарів, що вивозяться за межі митної території України, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі (частина 1 статті 66 МК України).