Постанова суду № 400/4445/22 від 31.01.2024 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа №400/4445/22

адміністративне провадження № К/990/29845/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №400/4445/22

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Ксьондзика Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді: Коваль М.П., Турецька І.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-1), Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач-2), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 25 серпня 2022 року № 1366-О "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1.", яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1, заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області, 26 серпня 2022 року, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (зі змінами) (надалі також - Закон № 889-VIII);

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області як наслідок скасування наказу про звільнення;

- стягнути з ДПС України на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ДПС України на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що при попередженні про наступне звільнення, а також при самому звільненні відповідачами не повідомлено та не запропоновано їй усіх вакантних посад і не вжито заходів стосовно визначення її переважного права на залишення на роботі. До того ж, наказ про звільнення прийнятий з мотивів дискримінації та упереджено. Також позивачка вказувала, що через незаконне звільнення зазнала моральних страждань, які вона оцінює у 50 000,00 грн.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України від 25 серпня 2022 року № 1366-О "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1.", яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1, заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області, 26 серпня 2022 року, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (зі змінами). Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області з 26 серпня 2022 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2022 року по 09 травня 2023 року у розмірі 126 388,59 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць у розмірі 33 886,91 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправним і скасування наказу від 25 серпня 2022 року №1366-О, суд першої інстанції зазначив, що у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не застосовуються положення частини другої статті 40 та частини другої статті 49-2 КЗпП України (переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством). Разом із тим, здійснивши аналіз частини другої статті 49-2 КЗпП України, суд першої інстанції вказав, що для визначення питання кому з працівників надається перевага в залишенні на роботі необхідно визначитись, що у таких працівників рівні умови продуктивності праці і кваліфікації. Проте під час розгляду справи суд установив, що відповідачем-2 - Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не вчинено дій щодо проведення порівняльного аналізу з наведенням даних, які б свідчили про переважне право одного працівника перед іншим залишення на роботі (посаді), не складено довідок продуктивності праці і кваліфікації осіб, що мали б право обійняти посаду заступника керівника. У зв`язку із цим судом першої інстанції зроблено висновок про протиправність наказу від 25 серпня 2022 року № 1366-О та його скасування, а отже, поновлення позивачки на посаді.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив із того, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням склала 33 886,91 грн, а сума середньоденної заробітної плати - 915,86 грн. Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу становить 175 днів. Таким чином суд установив, що позивачці належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 160 275,50 грн (915,86 грн х 175), однак, з урахуванням негайного виконання судового рішення у цій частині, залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде складати 126 388,59 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди зазначено, що оскільки позивачкою не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, то суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 липня 2023 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та ДПС України задовольнив. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року скасував. Ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Позиція апеляційного суду ґрунтується на тому, що положення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII унормовують, що роботодавець зобов`язаний попередити працівника про наступне вивільнення та одночасно з цим запропонувати йому вакансії, яким відповідає працівник. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідачем виконано обов`язок, встановлений нормами чинного законодавства, щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, однак позивачка не погодилась на переведення на жодну із запропонованих посад. У свою чергу, серед вакантних посад була відсутня посада заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області. При цьому суд відмітив, що законодавством передбачено право суб`єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю, що і було враховано відповідачем при наданні пропозицій вакантних посад.

Оцінюючи доводи позивача про наявність переважного права на залишенні на роботі, з чим погодився суд першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції установив, що наявні у ній докази спростовують висновки суду першої інстанції щодо непроведення з боку відповідача порівняльного аналізу серед заступників начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області. При цьому, апеляційний суд наголосив, що компетенція проводити порівняльний аналіз та оцінювати наявність переважного права залишення на роботі державного службовця підкатегорії "Б2" відноситься до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, а саме, до повноважень ДПС України.

На цій основі П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ ДПС України від 25 серпня 2022 року № 1366-0 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1" прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання його протиправним та скасування, а також поновлення позивачки на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відсутні.

Крім того суд апеляційної інстанції установив, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, щодо розгляду справи в порядку письмового провадження без участі учасників справи. На переконання суду, безпідставний перехід розгляду справи у письмове провадження, є грубим порушенням норм процесуального права, що призвело до позбавлення відповідачів можливості реалізувати права, надані їм процесуальним законодавством.

За наведених мотивів суд апеляційної інстанції, установивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року і ухвалення нового - про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

30 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Ксьондзика Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року.

У касаційній скарзі її автор наполягає, що під час звільнення ОСОБА_1 відповідачем не було враховано кваліфікацію, стаж, продуктивність праці та її переважне право перед іншими, менш кваліфікованими працівниками, зокрема ОСОБА_4, на залишення на роботі. Відповідач не виконав покладеного на нього статтею 49-2 КЗпП України обов`язку про надання позивачці пропозицій вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації вона могла обійняти.

Зазначено, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму права, яка викладена у частині першій статті 379 КАС України, без урахування висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №182/1670/18, від 01 квітня 2020 року у справі №683/1084/17, від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-а, від 14 лютого 2018 року та від 08 липня 2020 року у справі №2а-9821/11/2670, від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, від 15 травня 2020 року у справі №П/811/2408/15, від 09 липня 2020 року у справі №809/2894/13-а, від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21(910/12050/21), від 05 липня 2023 року у справі № 722/889/21.

Також у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягає у відхиленні його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці. Представник позивачки вважає, що суд апеляційної інстанції мав можливість відкласти розгляд справи на іншу дату, однак прийняв оскаржувану постанову за відсутності позивачки та її представника, тим самим створивши перешкоди у доступі до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою

Відповідачі - ДПС України та Головне управління ДПС України у Хмельницькій області подали відзиви на касаційну скаргу Ксьондзика Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, у яких просять відмовити у її задоволенні.

Ухвалою від 30 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом ДПС України від 25 серпня 2022 року № 1366-0 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1" 26 серпня 2022 року припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Підставою видання наказу ДПС України від 25 серпня 2022 року № 1366-0 зазначено: попередження про припинення державної служби від 14 липня 2022 року, додаток до попередження про припинення державної служби від 14 липня 2022 року; лист - погодження Міністерства фінансів України від 23 серпня 2022 року № 17030-17-62/18633.

Зазначений наказ доведено до відома позивачки наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 26 серпня 2022 року № 328-о "Про оголошення наказу ДПС та розрахунку з ОСОБА_1".

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 цього Закону).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені статтею 87 Закону № 889-VIII. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII установлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

VІ. Позиція Верховного Суду

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Предметом судового контролю у справі № 400/4445/22 є наказ ДПС України від 25 серпня 2022 року №1366-О про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у 2022 році з метою належного функціонування ДПС України у рамках єдиної юридичної особи, відбувалась поступова зміна структури територіальних органів ДПС.

02 травня 2022 року наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 83 було введено в дію Організаційну структуру Головного управління ДПС у Хмельницькій області, затверджену 29 квітня 2022 року в.о. Голови ДПС України, в результаті чого чисельність заступників начальника Головного управління скорочено з чотирьох штатних одиниць до двох (на той час заступниками начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області були ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ).

Наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 01 червня 2022 року № 27-ф введено в дію штатний розпис Головного управління ДПС у Хмельницькій області на 2022 рік, у якому передбачено дві посади заступника начальника Головного управління.

Однак, наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 01 червня 2022 року № 101 "Про введення в дію змін організаційної структури ГУ ДПС у Хмельницькій області", затвердженим 01 червня 2022 року в.о. Голови ДПС України, введено в дію перелік змін № 1 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Хмельницькій області, відповідно до яких, зокрема, виведено зі структури дві штатні одиниці заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області та введено одну штатну одиницю заступника начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області, при цьому штатна чисельність посад державної служби залишилась незмінною (648 штатних одиниць).

Наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 01 червня 2022 року № 28-ф "Про введення в дію змін до штатного розпису на 2022 рік" виведено, зокрема, зі штатного розпису одну посаду заступника начальника Головного управління.

На основі наведеного суди обох інстанцій констатували, що внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Хмельницькій області відбулося скорочення посади державної служби, яку обіймала ОСОБА_1, без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Наказом ДПС України від 12 липня 2022 року №443 "Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом" делеговано керівникам (або особам, які виконують їх обов`язки) територіальних органів ДПС повноваження щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю, зокрема, стосовно попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

14 липня 2022 року відповідач-2 попередив ОСОБА_1 про наступне припинення державної служби та звільнення з посади за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

На час попередження та видання ДПС України спірного наказу стаття 87 Закон № 889-VІІІ діяла у редакції Законів України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (далі - Закон № 117-IX) та від 23 лютого 2021 року № 1285-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби".

Зокрема, Законом № 117-IX було виокремлено дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);

- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

Законом № 117-ІХ були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

06 березня 2021 набув чинності Закон № 1285-ІХ, яким законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ і виклав частину третю Закону № 889-VІІІ у такій редакції: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Отже, після внесення Законом № 1285-ІХ змін до частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

................

Перейти до повного тексту