ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 240/31419/21
адміністративне провадження № К/990/20423/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 (головуючий суддя Смілянець Е.Є., судді: Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) у справі №240/31419/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0663287-2407-0650 від 27 травня 2021 року на суму 27660,64 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно (приміщення бетонної комори), відмінне від земельної ділянки, оскільки вказане приміщення відноситься до будівель промисловості й в силу приписів п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) не є об`єктом оподаткування.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023, в задоволенні позову відмовлено.
Так, судами в ході розгляду встановлено, що позивачеві на праві приватної власності належить об`єкт нежитлової нерухомості: приміщення бетонної комори, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 638,9 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
27.05.2021 Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.53 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сформоване податкове повідомлення-рішення №0663287-2407-0650 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на суму 27660,64 грн, яке направлено позивачеві засобами поштового зв`язку та отримано останнім.
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позов.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що факт використання спірної нерухомості, як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури у власній підприємницькій діяльності позивачем не доведено, а тому у останнього відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наголошує на необхідності застосування в даному випадку пільги, передбаченої п.п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки належна йому нежитлова будівля (бетонна комора) відноситься до промислових об`єктів. Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій помилково аргументували відсутність підстав для задоволення позову з посиланням на п.п. "ж" 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, адже позивач свої позовні вимоги необхідністю застосування пільги, передбаченої зазначеним пунктом, не обґрунтовував.
Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
У відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.6 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування:
а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;
е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;
и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.
Як уже було зазначено в цій постанові, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на розповсюдження на нього, як власника нерухомого майна (бетонної комори), пільги, передбаченої п.п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки належна йому нежитлова будівля відноситься до промислових об`єктів.
Натомість, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, виходили з відсутності у позивач права на застосування пільги відповідно до п.п. "ж" 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки останнім факт використання спірної нерухомості, як об`єкту сільськогосподарської інфраструктури у власній підприємницькій діяльності позивачем, не доведено.