ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа №520/16737/21
адміністративне провадження № К/990/27923/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Курило Л.В.)
у справі №520/16737/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 422 о/с від 03 серпня 2021 року в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області за власним бажанням з 06 серпня 2021 року;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області з 06 серпня 2021 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що 03 серпня 2021 року під морально-психологічним тиском керівництва написав рапорт на звільнення за власним бажанням, а наступного дня звернувся з іншим рапортом про залишення без розгляду рапорту про звільнення. Проте 08 серпня 2021 року він отримав копію наказу про звільнення, який вважає протиправним, посилаючись на недодержання відповідачем вимог пунктів 64, 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Звільнення за рапортом про звільнення за власним бажанням без зазначення причин, що перешкоджають подальшому виконанню службових обов`язків та без узгодження дати звільнення до закінчення тримісячного строку, є порушенням норм вказаного Положення.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу № 422 о/с від 03 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області 06 серпня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 07 серпня 2021 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2021 року по 12 липня 2023 року в розмірі 296 290,35 грн з відрахуванням обов`язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 серпня 2021 року позивач написав рапорт про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 06 серпня 2021 року та подав цей рапорт до ГУНП в Харківській області через Чугуївське районне управління поліції ГУНП в Харківській області.
8. Наказом начальника ГУНП в Харківській області від 03 серпня 2021 року №422 о/с позивача, старшого лейтенанта поліції, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, звільнено за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" з 06 серпня 2021 року, з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01 січня по 06 серпня 2021 року у кількості 19 діб.
9. 04 серпня 2021 року позивач звернувся до ГУНП в Харківській області з рапортом, в якому просив залишити без розгляду поданий ним 03 серпня 2021 року рапорт про звільнення за власним бажанням. На обґрунтування він зазначив, що "раніше написаний ним рапорт на звільнення з Національної поліції України був написаний під морально-психологічним тиском та не відображає його волі…".
10. Такий рапорт отримано відповідачем засобами поштового зв`язку 06 серпня 2021 року, в останній день служби позивача.
11. ГУНП в Харківській області листом №5935/119-12/01-2021 від 06 серпня 2021 року повідомило позивача про необхідність прибути до УКЗ ГУНП в Харківській області (кабінет №362) для отримання трудової книжки і належних документів, а також про необхідність подання декларації при звільненні.
12. Листом №0007/119-12/01-2021 від 10 серпня 2021 року за результатами розгляду рапорту позивача щодо залишення без розгляду раніше поданого рапорту про звільнення відповідач зазначив, що 03 серпня 2021 року начальником ГУНП в Харківській області підписаний наказ №422 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" з 06 серпня 2021 року. Законних підстав для скасування зазначеного наказу немає.
13. Уважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказував на правомірність дій та рішень відповідача.
15. Твердження позивача про те, що рапорт про звільнення від 03 серпня 2021 року був складений під морально-психологічним тиском безпосереднього керівництва суд уважав необґрунтованим та не підтвердженим належними і допустимими доказами.
16. Дата звільнення зі служби в поліції була зазначена позивачем у поданому ним рапорті, а відповідач не заперечував проти цієї дати, відповідно, дату звільнення слід вважати погодженою сторонами, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 821/3852/15-а.
17. Домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ тримісячного строку та згоду уповноваженого органу звільнити такого працівника у визначений термін.
18. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.
19. Указував на те, що позивач скористався правом відкликання поданого ним рапорту про звільнення до спливу строку (більш короткого строку), тобто до зазначеного ним дня звільнення 06 серпня 2021 року рапорт був вручений відповідачу через поштове відділення.
20. Перевірка підстав для звільнення позивача відповідно до його волевиявлення лежить в площині компетенції ГУНП в Харківській області, складовою якої є обов`язок відповідача забезпечити дотримання встановлених законом гарантій щодо волевиявлення працівника поліції на звільнення з посади. Засобом такого забезпечення є обов`язкове попереднє (до прийняття наказу про звільнення) з`ясування відповідачем дійсного волевиявлення працівника поліції щодо звернення із рапортом про звільнення за власним бажанням і наступним повідомленням про відкликання такого рапорту.
21. Також суд апеляційної інстанції зазначав, що ні в листах від 06 серпня та 10 серпня 2021 року, ні у відзиві на апеляційну скаргу відповідач не вказував про результати попереднього з`ясування дійсного волевиявлення працівника поліції на своє звільнення зі служби.
22. Водночас жодних доказів на підтвердження вчинення будь-якого примусу з боку відповідача щодо подання позивачем рапорту на звільнення стороною не було надано, відповідно - не підтверджено.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Відповідач на обґрунтування касаційної скарги вказував на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
24. Проте суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосував норми пункту 1 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а також не врахував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 24 червня 2014 року у справі № 21-241а14, Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 819/744/16 та від 20 травня 2020 року у справі № 804/868/16, щодо звільнення зі служби до закінчення строку, передбаченого пунктом 68 Положення за наявності такого прохання у рапорті позивача про звільнення і узгодження такої дати з відповідачем.
25. Служба в поліції є добровільною і може бути припинена за власним бажанням поліцейського за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
26. У межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення до закінчення встановленого Положенням строку, якщо таке прохання міститься у рапорті, є правомірною.
27. ГУПН в Харківській області правомірно задоволено рапорт позивача про звільнення зі служби з 06 серпня 2021 року з огляду на добровільно складений та поданий ним рапорт.
28. Крім того, справа має виняткове значення відповідача, оскільки предметом спору є зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які призводять до безпідставного здійснення виплат коштів з Державного бюджету України. Використання бюджетних коштів має бути ефективним, обґрунтованим, справедливим і неупередженим; недопустимим є безпідставне стягнення коштів з Державного бюджету України і не має значення сума стягнення.
29. Позивач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
31. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 819/744/16 у подібних правовідносинах, а також у зв`язку з наявністю обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.