ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 400/2660/20
адміністративне провадження № К/9901/23119/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (суддя Лісовська Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року (колегія у складі суддів Шевчук О.А., Єщенка О.В., Федусика А.Г.)
у справі № 400/2660/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан-Комерц"
до Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації; третя особа - Міністерство культури та інформаційної політики України,
особа, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції - Миколаївська обласна прокуратура,
про визнання протиправним та скасування наказу.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідан-Комерц" звернулося до суду з позовом до Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.12.2016 №219 "Про внесення змін до Переліку об`єктів культурної спадщини" в частині затвердження пункту 5 Додатку 3 до наказу, а саме: включення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини по м.Миколаєву житлового будинку за адресою: вул. Адмірала Макарова, 40.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Ерідан-Комерц" на праві приватної власності належить нежитлова будівля за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 40, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового об`єкту від 14.04.2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером 52045548101.
3. Товариство звернулося до Управління архітектури Миколаївської міської ради з приводу консультації щодо переліку документів, які необхідно підготувати для проведення робіт по реконструкції покрівлі будинку. На консультації позивачу була повідомлена інформація про те, що належний йому будинок за адресою: вул. Адмірала Макарова, 40 в м. Миколаєві перебуває на державному обліку, як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.
4. 09.01.2020 керівник Товариства звернувся з запитом до Управління культури, національностей і релігій Миколаївської облдержадміністрації про надання інформації про приналежність будівлі до складу пам`ятників архітектури та повідомити реєстраційний номер в державному реєстрі пам`яток архітектури України.
5. Управління культури, національностей і релігій Миколаївської облдержадміністрації повідомило позивача листом від 23.01.2020 №4/4 що нежитлова будівля за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 40 на підставі наказу Управління культури, національностей і релігій Миколаївської облдержадміністрації від 22.12.2016 №219 перебуває на державному обліку як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.
6. 12.05.2020 позивач звернувся до відповідача з запитом про надання копій документів, на підставі яких було прийнято спірний наказ.
7. Відповідач листом від 18.05.2020 №Д-15-20ПІ надав відповідачеві копію наказу Управління культури, національностей і релігій Миколаївської облдержадміністрації від 22.12.2016 № 219 "Про внесення змін до Переліку об`єктів культурної спадщини" з переліком щойно виявлених об`єктів культурної спадщини; облікову картку щойно виявленого об`єктів культурної спадщини будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 40; протокол №4 засідання президії консультативної ради від 08.12.2016.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Управління культури, національностей і релігій Миколаївської облдержадміністрації від 22.12.2016 №219 прийнято в порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-ІІІ, Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, а тому наказ підлягає скасуванню.
Крім того, позивач зазначав про недотримання відповідачем процедури виявлення об`єктів культурної спадщини та внесення цих об`єктів до Єдиного реєстру об`єктів культурної спадщини України, що є підставою для скасування наказу Управління культури, національностей і релігій Миколаївської облдержадміністрації від 22.12.2016 № 219. Об`єкт нерухомості на час придбанням ним у 2015 році будинку не був віднесений до об`єктів культурної спадщини та Позивача як власника об`єкту нерухомості, відносно якого ніби то є висновки комісії по виявленню об`єктів культурної спадщини, не ставили до відома про обстеження будинку.
Оскаржуваний наказ порушує його право власності, а саме: позивач не може реалізовувати своє право на проведення ремонтних робіт даху, що призводить до псуванню об`єкта нерухомості. Незаконне включення об`єкта нерухомості до об`єктів культурної спадщини та винесення відповідачем спірного наказу покладає на Позивача додатковий тягар утримування пам`ятки культурної спадщини, проведення додаткових узгоджень та додаткові матеріальні витрати.
9. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що будівля за адресою вул. Адмірала Макарова, 40 в м.Миколаєві перебуває на державному обліку як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за видом "об`єкт архітектури" "Житловий будинок. 1920 рік" на підставі наказу Управління культури, національностей і релігій Миколаївської облдержадміністрації від 22.12.2016 №219, який був виданий з дотриманням всіх вимог Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158. Крім цього, будівля розташована в комплексній охоронній зоні історичної частини м. Миколаєва (історико - архітектурний опорний план затверджено рішенням Миколаївської міської ради від 04.04.1995 № 4/7), а відтак цей будинок вже є об`єктом культурної спадщини. Крім того, позивачеві ще з 2016 року було відомо про включення належного йому будинку № 40 до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 16.02.2021 задовольнив позов.
11. Миколаївська обласна прокуратура оскаржила зазначене судове рішення в апеляційному порядку.
12. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.06.2021 залишив без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2021.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем була порушена обов`язкова процедура прийняття рішення про занесення об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
14. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив про відсутність у прокуратури права на звернення до суду.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
15. У касаційній скарзі Миколаївська обласна прокуратура просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
16. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 14 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон №1805-III), Розділу ІІ, ІІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі - Порядок №158), щодо процедурних питань занесення об`єктів культури спадщини до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.
Відсутність доказів направлення позивачу повідомлення про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, визначеного Розділами ІІ, ІІІ Порядку №158, не свідчить про порушення відповідачем порядку прийнятті оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокуратури щодо пропуску ТОВ "Ерідан-Комерц" строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Управління культури неналежно використовує процесуальні права та повноваження щодо обов`язку доводити правомірність своїх дій, не мало намір оскаржувати в апеляційному порядку судове рішення, а відтак, прокурор мав обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.
17. Ухвалою від 15.07.2021 Верховний Суд відкрив провадження у справі.
18. Ухвалою від 15.07.2021 зупинено дію рішення суду апеляційної інстанції.
19. Скаржник просив про розгляд справи за його участі, однак своєю ухвалою Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
20. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Покликається на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що позивач не пропустив строк звернення до суду з огляду карантинні обмеження.
Також покликається на відсутність права прокуратури на звернення до суду.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги.
(а) щодо права прокурора на звернення до суду
22. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
23. Наведеним положенням ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
24. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. За визначенням п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
26. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).
27. Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.