ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 335/6009/17
провадження № 51-4619 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 червня 2023 року, а також прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060000444, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця с. Саірме Сагирського району, Грузія, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 червня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 02 лютого 2017 року, приблизно о 06:30 год, знаходячись на огородженій території автостоянки, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 3, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до раніше знайомого йому ОСОБА_9, в ході конфлікту, виниклого через жорстоке поводження з твариною, умисно наніс останньому не менше двох ударів металевим багром по голові, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в діях засудженого складу кримінального правопорушення. Вважає, що в цій справі порушено право ОСОБА_7 користуватися допомогою перекладача на грузинську мову, оскільки здійснений за весь час судового розгляду переклад на російську мову, засуджений не розуміє в достатньому обсязі, так як є громадянином Грузії. Також зазначає про порушення права засудженого на захист, оскільки після відмови ОСОБА_7 від захисника ОСОБА_10, суд жодного разу не повідомляв про судові засідання іншого захисника - ОСОБА_11, відносно якого він не подавав клопотання про відмову. Не погоджується з встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами кримінального провадження та вказує про відсутність умислу у засудженого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Захисник вважає, що єдиним умислом ОСОБА_7 був захист свого життя, а тому в даній справі має місце перевищення меж необхідної оборони. Апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту про це та, на думку захисника, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження деяких доказів.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого. Прокурор вважає, що за наявних в справі доказів винуватості ОСОБА_7 його дії слід правильно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України та не погоджується з їх перекваліфікацією на ч. 2 ст. 121 КК України. Крім того, наголошує на відсутності достатніх підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів про це і безпідставно їх залишив без задоволення.
Прокурор під час касаційного розгляду підтримала касаційні вимоги сторони обвинувачення частково, оскільки вважала, що дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано судом правильно та не погоджувалася лише із застосуванням положень ст. 69 КК України при призначенні покарання, в зв`язку з чим просила скасувати ухвали апеляційного суду лише в цій частині. Також прокурор висловила позицію щодо касаційної скарги захисника та, з наведенням відповідних мотивів, вважала, що підстав для її задоволення немає.
Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду також висловила позицію на підтримання касаційної скарги сторони захисту та просила її задовольнити. Водночас, вважала що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, воно безумовно, повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що зміст доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6, а також прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, аналогічний змісту та доводам апеляційних скарг сторони захисту та сторони обвинувачення, які були предметом апеляційного розгляду та за результатом яких постановлено ухвалу, що повністю відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.
Так, суд першої інстанції за наслідком розгляду даного провадження дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні докази наявності прямого умислу у ОСОБА_7 на вчинення саме вбивства ОСОБА_9 та, встановивши що засуджений діяв із невизначеним умислом, тобто бажав настання шкідливих наслідків для потерпілого, однак не мав чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків, в зв`язку з чим перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставила питання про його скасування і закриття кримінального провадження, оскільки вважала, що дії ОСОБА_7 свідчать про необхідну оборону та відсутність складу умисного злочину, за який його засуджено. Крім того, захисник наводила доводи щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист, права користуватися послугами перекладача, оспорювала фактичні обставини кримінального провадження, не погоджувалась з оцінкою доказів та стверджувала про наявність інших порушень, які на її думку, перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Сторона обвинувачення також не погодилась з вироком суду першої інстанції в частині перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ч. 2 ст. 121 КК України та призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та, в зв`язку з цим, ставила питання про ухвалення нового вироку апеляційним судом. При цьому, як убачається зі змісту апеляційних скарг, в обґрунтування своїх вимог, зазначені сторони кримінального провадження, наводили доводи та вимоги, аналогічні доводам їх касаційних скарг, які були ретельно перевірені апеляційним судом.