П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 608/2883/14
провадження № 51-1314км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника засудженого ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненнями, внесеними до неї захисником - адвокатом ОСОБА_7, на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210190000439, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
2. Постановлено зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання час затримання з 22 по 23 жовтня 2014 року та строк відбування покарання за вироком Чортківського районного суду від 07 грудня 2016 року, а саме період з 26 лютого по 06 грудня 2016 року.
3. Постановлено стягнути зі ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 334 139,50 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 75 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
4. Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
5. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з проникненням у житло.
6. Так, за вироком суду, 06 вересня 2014 року близько 12:00 ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв`язку зі смертю, шляхом розбиття вікна вдерлися до будинку ОСОБА_9, що на АДРЕСА_2, звідки таємно викрали 4400 дол. США (56 417,24 грн), 14 800 євро (245 711,08 грн), 20 000 російських рублів (6945,60 грн), 300 польських злотих (1187,76 грн) і 29 000 грн, чим завдали потерпілому майнової шкоди на загальну суму 339 261,68 грн.
7. Тоді ж, перебуваючи в будинку ОСОБА_9, ОСОБА_6 разом з особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв`язку зі смертю, за межами домовленості з ОСОБА_10 таємно викрали ювелірні вироби із золота та срібла на загальну суму 15 420 грн.
8. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
9. Цими судовими рішеннями також засуджено ОСОБА_10, щодо якого вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
10. Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що судове слідство було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, у тому числі з порушенням права на захист і принципів безпосередності дослідження доказів та змагальності, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні, допустимі та беззаперечні докази, які б підтверджували вчинення ним крадіжки поза розумнім сумнівом. Вважає всі докази, які покладено в основу обвинувального вироку, недопустимими.
11. Зокрема, твердить, що огляд житла було проведено усупереч вимогам ч. 2 ст. 234 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК) без ухвали слідчого судді та з порушенням приписів ч. 1 ст. 233 КПК без добровільної згоди особи, яка ним володіє, оскільки в матеріалах провадження немає документального підтвердження права власності на вказане житло саме потерпілого ОСОБА_9, за згодою якого проведено цю слідчу дію. Також звертає увагу на те, що до проведення огляду місця події як понятого було залучено родича потерпілого. Тому, з урахуванням сформованої Європейським судом з прав людини доктрини "плодів отруєного дерева", вважає, що всі зібрані в результаті цієї слідчої дії докази повинні бути визнані недопустимими.
12. Крім того, на думку засудженого, суд безпідставно визнав допустимим доказом протокол слідчого експерименту за його участю, оскільки слідчий перед проведенням слідчої дії не роз`яснив йому права на кваліфіковану правову допомогу і провів її без захисника. Працівники поліції в ході слідчого експерименту чинили на нього тиск, погрожували розправою, у зв`язку з чим він вимушений був себе обмовити і все відобразив зі слів правоохоронців. Сам протокол слідчого експерименту не містить відомостей ані щодо особи, яка його проводила, ані щодо залученого до зазначеної слідчої дії спеціаліста, ані даних про технічні засоби фіксації, якими здійснювалася відео- та фотозйомка.
13. Також вважає недопустимим доказом протокол обшуку, оскільки в ході його проведення брали участь працівники поліції, які не мали на те права через відсутність процесуального рішення, яким би надавалися їм відповідні повноваження на участь у проведенні вказаної процесуальної дії. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні дані про ознайомлення його захисника ОСОБА_7 з повідомленням про підозру. Звертає увагу також на необґрунтоване прийняття судом як належного доказу реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки той містить не всі слідчі дії, які проведено під час досудового розслідування, і не всі процесуальні документи, що свідчить про неповноту досудового розслідування та фальсифікацію доказів.
14. Засуджений вказує на те, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку неправдиві показання іншого обвинуваченого в цій справі ОСОБА_10, особу якого не було встановлено в судовому засіданні і копії документів якого відсутні в матеріалах провадження.
15. Також скаржник наголошує на тому, що матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів, якими б підтверджувалася його винуватість у вчиненні крадіжки ювелірних прикрас, оскільки жодним письмовим доказом не підтверджено ані їхнього існування в потерпілого, ані їхньої реальної ваги. Самі ж довідки про вартість 1 грама золота та срібла, видані фізичною особою - підприємцем, без проведення відповідної експертизи не доводять факту вчинення цього злочину.
16. Звертає увагу на недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, оскільки цей суд не надав належної оцінки доводам, наведеним в його апеляційній скарзі, про те, що докази сторони обвинувачення здобуто незаконним шляхом, з істотним порушенням прав і свобод обвинуваченого, та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив конкретних підстав, на яких визнав її необґрунтованою.
17. Захисник ОСОБА_7 до початку розгляду кримінального провадження внесла доповнення до касаційної скарги засудженого ОСОБА_6, у яких також просить скасувати вирок та ухвалу в частині визнання її підзахисного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди розглянули справу однобічно, неповно та з істотними порушеннями вимог КПК. Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні, допустимі та беззаперечні докази того, що саме обвинувачений ОСОБА_6 незаконно проник у будинок потерпілого ОСОБА_9 і вчинив крадіжку грошей, валюти та ювелірних виробів, адже у справі немає висновків експертиз про виявлення на місці події злочину або на знарядді злочину відбитків пальців ОСОБА_6, а сам він категорично заперечував свою причетність до цього злочину. Проте суди належним чином не оцінили доводів сторони захисту, при цьому належно не вмотивували, чому їх відхилили, а взяли до уваги недопустимі докази, надані стороною обвинувачення, зокрема протокол огляду місця події та протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 . Захисник звертає увагу на те, що показання свідків і потерпілого не доводять вини її підзахисного у вчиненні крадіжки з житла ОСОБА_9, більше того, стороною обвинувачення не доведено обставин, які згідно з вимогами статей 91 і 92 КПК підлягають доказуванню, у тому числі події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин), а також винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети, адже жодних грошей чи ювелірних виробів у ОСОБА_6 не було вилучено, не було проведено відповідних експертиз.Стверджує, що у своїй апеляційній скарзі вона звертала увагу апеляційного суду на вказані порушення, допущені судом першої інстанції, проте він усупереч положенням ст. 419 КПК не надав належної оцінки її доводам і залишив апеляційну скаргу без задоволення, не зазначивши підстав, на яких визнав її необґрунтованою.
18. Представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
19. Засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її, скасувати вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
20. Представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 просив залишити касаційну скаргу сторони захисту без задоволення, а вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_6 - без змін.
21. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга з внесеними до неї доповненнями не підлягає задоволенню, просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без змін.
22. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
23. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
24. За приписами частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
25. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
26. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
27. З урахуванням вищезазначених вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить з установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
28. Попри зазначені вимоги закону щодо підстав для перегляду судових рішень касаційним судом, засуджений у касаційній скарзі вказує на невідповідність висновків суду про його винуватість у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_9 фактичним обставинам справи, відсутність у матеріалах кримінального провадження будь-яких належних, допустимих та беззаперечних доказів його вини і недопустимість усіх зібраних у справі доказів.
29. У кримінальному провадженні встановлено, що 06 вересня 2014 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв`язку зі смертю, проникли до будинку ОСОБА_9, де таємно викрали гроші та іноземну валюту на суму 339 261,68 грн, а також ОСОБА_6 за попередньою змовою з тією ж іншою особою без домовленості з ОСОБА_10 викрав ювелірні вироби із золота та срібла на загальну суму 15 420 грн.
30. Такий висновок, з яким правильно погодилася й апеляційна інстанція, суд обґрунтував належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
31. Так, визнаючи ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, суд послався у вироку на показання обвинуваченого ОСОБА_10, який у судовому засіданні, визнаючи свою вину в крадіжках грошей та валюти з будинку ОСОБА_9, викрив також інших спільників у цьому злочині. Як показав суду ОСОБА_10, після крадіжки 1000 євро 05 серпня 2014 року з будинку ОСОБА_9, куди мав доступ завдяки дружбі із сином господарів, він розповів ОСОБА_6 та іншій особі, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, про обставини вчинення цього злочину і про наявність інших грошей у будинку, внаслідок чого вони спланували наступну крадіжку. За обумовленим планом 06 вересня 2014 року ОСОБА_10 виманив із будинку ОСОБА_11, а ОСОБА_6 з іншою особою вдерлися до помешкання потерпілих і за чіткими настановами ОСОБА_10 щодо розташування приміщень у будинку та місць, де зберігалася валюта, викрали гроші в доларах, євро, польських злотих, російських рублях і гривнях.