ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
справа № 484/4527/22
провадження № 51-5770км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152110000756, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайська Миколаївської області, жителя цього АДРЕСА_1, раніше судимого 19 січня 2021 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено:
за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;
ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2021 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
21 жовтня 2022 року у вечірній час (точний час у ході досудового розслідування встановити не було можливим) ОСОБА_7, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, у період воєнного стану в Україні, зайшов через незачинені двері до підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 та, діючи повторно, викрав велосипед марки "Hammer 5200", належний потерпілій ОСОБА_8, з яким попрямував до виходу, маючи на меті залишити територію підвального приміщення.
Однак у цей час неправомірні дії ОСОБА_7 були виявлені ОСОБА_9, який намагався його зупинити під час виходу з підвального приміщення. З метою доведення свого умислу до кінця, ОСОБА_7, не маючи на меті повертати викрадене майно та усвідомлюючи, що викрадення ним майна перестає бути таємним, продовжив свої протиправні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, а саме викотив вищевказаний велосипед з підвального приміщення, тим самим ним заволодів, не реагуючи на вимоги ОСОБА_9 щодо негайного повернення викраденого.
Надалі ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник у невідомому напрямку з відкрито викраденим майном, чим завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 9800 грн.
22 листопада 2022 року, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7, скориставшись тим, що ніхто за його діями не спостерігає та не чинить перешкоди, переліз через паркан на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, викотив звідти бетонозмішувач та далі зник з місця події з викраденим майном, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 5500 грн.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2023 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2023 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити вказані судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 186 КК України. Посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, не врахували належним чином тяжкості кримінального правопорушення, а саме того, що під час вчинення кримінального правопорушення не було заподіяно тілесних ушкоджень та фізичної шкоди; велосипед повернуто потерпілій; претензій до ОСОБА_7 вона не має; цивільний позов не заявлено; ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, а також наявна обставина, яка пом`якшує покарання, а саме активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України, та кваліфікація його дій у скарзі захисника не оспорюються.
Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання внаслідок суворості та можливість призначення менш суворого покарання є необґрунтованими, виходячи з нижчезазначеного.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.