ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 522/11931/15-ц
провадження № 61-9555св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю "Творче об`єднання Дюк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси - Одеської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 12 серпня 2010 року між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АРТ" укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна. На підставі вказаного договору на користь TOB "АРТ" здійснено відчуження об`єктів комунальної власності, у тому числі, нежитлових приміщень першого поверху № 501, загальною площею 118,5 кв. м, та підвалу № 502, загальною площею 100,5 кв. м, розташованих на АДРЕСА_1 .
Зазначений договір купівлі-продажу укладено на підставі рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", пунктом 13 якого доручено представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу з TOB "АРТ" об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
У подальшому ТОВ "АРТ" на підставі договорів купівлі-продажу здійснено відчуження нежитлових приміщень першого поверху № 501 та підвалу № 502, розташованих на АДРЕСА_1, на користь ТОВ "Творче об`єднання Дюк", яке в свою чергу здійснило продаж зазначеного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 .
Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року у справі № 916/2545/13 за позовом заступника прокурора Одеської області до Одеської міської ради, ТОВ "АРТ", ТОВ "Утьосов", ПП "Елас-Комбі", ТОВ фірма "Харрісон-Транс-Сервіс", ТОВ "ІВ-ІнвестЛтд", TOB "ІВ- Іммобільє", ТОВ "Джі Ем Джі Контент", ТОВ "ОПЕРА", ТОВ "Аверс Строй", за участю третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 № 5649-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та TOB "АРТ" шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12 серпня 2010 року та договору купівлі-продажу 23 об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Прокурор посилався на статтю 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також на статтю 388 ЦК України, якою визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Прокурор зазначав, що звернення до суду з позовом стало можливим лише після винесення остаточного судового рішення у справі № 916/2545/13, а тому строк позовної давності пропущений не був.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд; витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 501, загальною площею 118,5 кв. м, та підвалу № 502, загальною площею 100,5 кв. м, розташованих на АДРЕСА_1 ; визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року залучено до участі у справі у якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Творче об`єднання Дюк" (далі - ТОВ "Творче об`єднання Дюк").
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради про стягнення грошових витрат у сумі, на яку збільшилась вартість нерухомого майна.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2011 року на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу він придбав у ТОВ "Творче об`єднання Дюк" вказані нежитлові приміщення за 800 000 грн та за 380 024 грн.
Дані об`єкти нерухомого майна на час придбання перебували у незадовільному технічному стані, потребували капітального ремонту та значних грошових вкладень. Він, як власник майна, провів всебічний сучасний капітальний ремонт та станом на сьогодні вказані приміщення мають значні невід`ємні покращення, збільшилися у своїй вартості з часу їх купівлі. Поліпшення, які ним виконані, є роботами по ремонту, відокремити які без завдання шкоди неможливо. У нежитлових приміщеннях у період з 2011 по 2013 роки було виконано ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 1 100 000 грн. Станом на травень 2017 року, з врахуванням індексу інфляції за період з 2013 року до травня 2017 року: 191,5 %, вартість приміщень внаслідок проведення ремонтно-будівельних робіт збільшилася на 2 106 500 грн. Згідно із частиною четвертою статті 390 ЦК України якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Враховуючи, що заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси: Одеської міської ради звернувся з позовом про витребування у нього вказаних нежитлових приміщень, ОСОБА_1 вважав, що має право на відшкодування понесених витрат на ремонт та покращення об`єктів нерухомого майна у сумі, на яку збільшилася їх вартість, у зв`язку із чим просив стягнути з Одеської міської ради на його користь грошову суму у розмірі 2 106 500 грн.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси: Одеської міської ради, та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси - Одеської міської ради відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади м. Одеси - Одеської міської ради, поза її волею, що є підставою для його витребування Проте, суди вважали, що витребування такого майна від добросовісного набувача - ОСОБА_1, який не знав і не міг знати про незаконне вибуття майна з комунальної власності, матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ОСОБА_1, а отже, буде непропорційним, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Судами враховано правові висновки Верховного Суду в раніше прийнятих постановах.
Крім того, суди вважали, що пред`явленням позовів у грудні 2011 року до адміністративного суду та 02 серпня 2013 року до господарського суду свідчить про те, що строк позовної давності переривався, а тому при звернені до суду з позовом 11 червня 2015 року прокурора до ОСОБА_1 про витребування спірного майна на підставі статті 388 ЦК України, строк позовної давності пропущений не був.
Суд першої інстанції також вважав необґрунтованим зустрічний позов ОСОБА_1 про стягнення грошових витрат у сумі, на яку збільшилась вартість нерухомого майна., враховуючи, що у задоволенні позову прокурора про витребування цього майна відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси: Одеської міської ради, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури; в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Судові рішення в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржуються, а тому Верховним Судом у силу положень статті 400 ЦПК України не переглядаються, незважаючи на те, що прокурор у цій частині просить судові рішення залишити без змін, але не наводить для цього в касаційній скарзі відповідних мотивів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 388 ЦК України та практику Верховного Суду щодо віндикаційних позовів. Вважає, що спірне майно вибуло з власності позивача не з його волі, що встановлено преюдиційними судовими рішенням, тому воно в будь-якому разі підлягає витребуванню в останнього набувача майна, незалежно від кількості відчужень майна.
Крім того, вважає, що у даному випадку відсутнє порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до продавця витребуваного майна з вимогою про відшкодування збитків у порядку статті 661 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Князєв В. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій, висновки яких вважає законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
07 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягали приватизації і відчуженню у 2010 році. Пунктом 13 цього рішення доручено представництву з управління комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу з ТОВ "АРТ" об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
12 серпня 2010 року між ТОВ "АРТ" (дарувальник) та територіальною громадою в особі Одеської міської ради (обдарований) укладено договір дарування, відповідно до умов якого дарувальник передав безоплатно у власність (подарував), а обдарований прийняв у власність дарунок, а саме: адміністративну будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 6 756 кв. м.
У той самий день, 12 серпня 2010 року, між територіальною громадою в особі Одеської міської ради (продавець) та ТОВ "АРТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна комунальної власності, у тому числі, нежитлових приміщень першого поверху № 501, загальною площею 118,5 кв. м, та підвалу № 502, загальною площею 100,5 кв. м, розташованих на АДРЕСА_1 .
За нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 05 листопада 2010 ТОВ "АРТ" здійснило відчуження зазначених нежитлових приміщень ТОВ "Творче об`єднання Дюк".
На підставі договору купівлі-продажу від 25 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О. В., реєстровий № 1736, ОСОБА_1 придбав у ТОВ "Творче об`єднання Дюк" нежилі приміщення першого поверху № 501, розташовані в будинку АДРЕСА_3, продаж здійснено за 800 000 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року частково задоволено адміністративний позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, визнано протиправним та скасовано пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2012 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення про залишення позову без розгляду з підстав подачі прокурором позову після закінчення строків, встановлених законом.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року у справі № 916/2545/13 позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави до Одеської міської ради, ТОВ "АРТ", ТОВ "Джі Ем Джі Контент", ТОВ "Утьосов", ПП "Елас-Комбі", ТОВ "Харрісон-Транс-Сервіс", ТОВ "ІВ-ІнвестЛтд", ТОВ "ІВ-Іммобільє", ТОВ "Опера", ТОВ "Аверс Строй" про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано недійсними пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році", а також договір міни, укладений між Одеською міською радою та ТОВ "АРТ", шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12 серпня 2010 року та договору купівлі-продажу 23 об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси від 12 листопада 2010 року, в тому числі спірного нерухомого майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Одеської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) та постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 757/36411/17-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 761/46240/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 753/11965/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.