ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ДОДАТКОВА)
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 357/6367/15-ц
провадження № 61-8282св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1, подану представником Назаренком Романом Анатолійовичем, про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренка Романа Анатолійовича на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2006 року № КІСWGK00830082 (далі - Кредитний договір) у розмірі 25 807,98 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 560 807,41 грн.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року позов задоволено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 560 807,41 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року - без змін.
31 травня 2023 року ОСОБА_1, через представника Назаренка Р. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі.
У касаційній скарзі заявник також зазначила, що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги вона подасть докази про понесені витрати на правничу допомогу на стадії касаційного провадження в розмірі 20 000 грн.
Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Назаренком Р. А., задоволено.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовлено.
Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 12 789 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування
15 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Р. А. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в якій просив: поновити пропущений строк для подання доказів понесення судових витрат; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що докази щодо розміру судових витрат мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Однак текст постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11 грудня 2023 року і до цієї дати у сторони відповідача була відсутня будь-яка інформація про ухвалення судом касаційної інстанції вказаного судового рішення, що свідчить про поважність причин пропуску строку для подання доказів понесення судових витрат.
У зв`язку з наданням консультацій клієнту, підготовкою та поданням касаційної скарги ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000 грн, що підтверджується: договором-дорученням про надання правової допомоги від 22 липня 2021 року; додатковими угодами до цього договору від 28 грудня 2021 року та від 07 квітня 2023 року; детальним описом робіт (наданих послуг); прибутковим касовим ордером від 07 квітня 2023 року № 07/04, доданими до заяви.
Позиція та висновки Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (див. пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19, провадження № 61-3364св23).
Оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про стягнення судових витрат та вказала орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (20 000 грн), після чого з моменту оприлюднення 11 грудня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року протягом п`яти днів подала докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, то наявні підстави для поновлення строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України для подання доказів понесення вказаних витрат у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Схожі за змістом висновки містяться у додаткових постановах Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 522/564/21 (провадження № 61-2623св23), від 10 серпня 2023 року у справі № 392/581/22 (провадження № 61-3383св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 367/1267/20 (провадження № 61-9573св22), від 01 листопада 2023 року у справі № 369/4378/22 (провадження № 61-7818св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 513/730/21 (провадження № 61-8320св23).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.