ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
Cправа № 910/10936/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 7213/2023
на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2023
у справі № 910/10936/23
за заявою ОСОБА_2
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання обґрунтованості/необґрунтованості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 .
3. 20.07.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва, серед іншого, відкрито провадження у справі № 910/10936/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Приходька Д.В.
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Сітайло Л.Г.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 року у справі № 910/10936/23.
Подання заяви до суду.
5. 27.09.2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким покласти (здійснити розподіл) на ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу по справі № 910/10936/23 у розмірі 5 000 грн.
6. Зокрема, заявник вказував на наявність підстав для відшкодування за рахунок скаржника судових витрат, понесених у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги боржнику в суді апеляційної інстанції.
Розгляд справи судами.
7. 10.10.2023 додатковою ухвалою Північного апеляційного господарського суду заяву ОСОБА_2 про винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 910/10936/23 в суді апеляційної інстанції.
8. Судове рішення мотивовано тим, що, оцінивши витрати боржника з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання боржнику адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з особи, яка ініціювала апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, на користь боржника у справі про неплатоспроможність 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді в суді апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
9. 22.10.2023 (через систему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/10936/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.
10. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 130 ГПК України, а також вказує про необхідність надання Верховним Судом висновку стосовно стягнення судових витрат на користь боржника у справі про банкрутство.
Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу.
11. До Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржену додаткову ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду.
А. Щодо суті касаційної скарги.
12. Розглянувши матеріали справи та доводи учасників, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
14. Суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь боржника 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
15. Судова колегія погоджується з цим висновком суду з огляду на таке.
16. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
17. Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
18. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
19. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
20. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
21. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
22. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
23. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
24. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
25. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
26. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
27. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
28. За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
29. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
30. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;