ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 910/10936/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023
у справі № 910/10936/23
за заявою ОСОБА_2
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
1. 20.07.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/10936/23, серед іншого, відкрито провадження у справі № 910/10936/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Приходька Д.В.
2. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
3. 26.09.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/10936/23 закрито.
4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 забезпеченим кредитором боржника, оскільки забезпечення позову у спорі про стягнення заборгованості не є тотожним поняттю забезпечений кредитор у справі про банкрутство у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, положення якого також підтверджують відсутність наразі у ОСОБА_1 статусу кредитора.
5. Крім того, скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не доведено, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки.
Рух касаційної скарги.
6. 08.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23, яка сформована в системі "Електронний суд".
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/10936/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023.
8. 18.10.2023 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/10936/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та призначено розгляд касаційної в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/10936/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Пєскова В.Г., судді - Картере В.І., судді - Огородніка К.М.
10. 19.12.2023 ухвалою Верховного Суду прийнято справу № 910/10936/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 до провадження та повідомлено часників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 буде здійснений в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій скаржник просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 скасувати та направити справу № 910/10936/23 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті.
12. Аргументи касаційної скарги полягають у тому, що на думку скаржника, він є кредитором, вимоги якого забезпечені арештом майна боржника, накладеним ухвалою Суду про забезпечення позову, відтак, вважає себе забезпеченим кредитором та має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з моменту її постановлення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.
13. ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якій скаржник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/10936/23 залишити без змін. Також просить покласти (здійснити розподіл) судові витрати з професійної правничої допомоги у справі № 910/10936/23 у розмірі 2 000 грн на ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ).
Позиція Верховного Суду.
14. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
15. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Предметом розгляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
17. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
18. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
19. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
20. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
21. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
22. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
23. Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
24. Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
25. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
26. У контексті аргументів касаційної скарги щодо наявного у скаржника статусу забезпеченого кредитора колегія суддів зазначає, що наведена вище правова позиція хоч і не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексі України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, від 29.04.2021 по справі №904/5874/19.
27. Так, відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (тут і далі в редакції на момент винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
28. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
29. Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
30. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
31. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
32. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
33. У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та зазначає наступне.
34. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
35. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
36. За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.
37. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
38. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
39. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
40. Згідно з частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
41. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
42. Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
43. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.