ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/159/14 (924/502/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. - головуючий, Коломис В.В., Юрчук М.)
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 (колегія суддів у складі: Грамчук І.В. - головуючий, Вибодовський О.Д., Крамар С.І.)
у справі № 924/159/14 (924/502/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"
до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
про стягнення 30435,08 грн,
в межах справи № 924/159/14
за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (далі - Боржник).
2. У межах зазначеної справи Боржник звернувся до господарського суду з позовом до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - Відповідач) про стягнення 24836,15 грн інфляційних втрат (за період з квітня 2019 року до квітня 2023 року) та 5598,93 грн 3% річних (за період з 08.05.2019 до 10.05.2023).
3. Позов мотивовано посиланням на положення статей 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України та обставини неповернення Відповідачем безпідставно отриманих коштів, сплачених йому Закритим акціонерним товариством "Октант" (правонаступником якого є Боржник) згідно з платіжним дорученням №1589 від 08.09.2011 у сумі 46530,25 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі №924/159/14, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, відмовлено в позові Боржника до Відповідача про стягнення 46530,25 грн.
5. Господарські суди в зазначених судових рішеннях встановили, що Боржник згідно з платіжним дорученням №1589 від 08.09.2011 з призначенням платежу "оплата лізингового платежу за трактор ХТЗ-17221 згідно з до. № 22-07-687 спл від 18.10.2007 в т.ч. ПДВ 20% 7755,04 грн" сплатив на користь Відповідача кошти в сумі 46530,25 грн за відсутності правової підстави такого платежу через розірвання договору лізингу. У задоволенні заяви про стягнення зазначених коштів суди відмовили через сплив позовної давності.
6. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 у справі №924/159/14(910/6053/19), яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 07.09.2022, стягнуто з Відповідача на користь Боржника 14653,03 грн інфляційних втрат за період з травня 2016 року до березня 2019 року та 4176,28 грн 3% річних за період з 08.05.2016 до 07.05.2019.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у позові відмовлено.
8. Рішення мотивовано тим, що оскільки щодо основного зобов`язання (46530,25 грн безпідставно отриманих коштів) спливла позовна давність, такий строк сплив і до всіх додаткових вимог, похідних від основного зобов`язання.
9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10. Постанова мотивована тим, що оскільки щодо основного зобов`язання сплила позовна давність, воно трансформоване у натуральне зобов`язання, на яке не можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
11. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.
12. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
13. Боржник вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення без урахування висновку щодо застосування положень статей 625, 1212 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №924/159/14 (910/6053/19), згідно з яким відмова в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з підстав пропуску позовної давності не припиняє грошове зобов`язання Відповідача перед Боржником, наявність якого встановлено у справі №924/159/14, та не позбавляє Боржника права нараховувати інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
14. При цьому Боржник наголошує, що висновки у зазначеній справі стосуються саме тотожних правовідносин, адже у справі №924/159/14 (910/6053/19) вирішено спір між тими ж особами щодо нарахованих на ту ж суму основного зобов`язання інфляційних втрат і 3% річних, але за інший період.
15. Також Боржник зазначає про наявність підстави для скасування судового рішення, визначеної пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, через необґрунтоване відхилення відводів, заявлених суддям, що у складі колегій суддів ухвалили оскаржені судові рішення.
16. Зокрема, Боржник посилається на упередженість складу суду першої інстанції у зв`язку з тим, що відповідна колегія суддів брала участь у розгляді Господарським судом Хмельницької області справи №924/159/14(924/6053/19) та ухваленні скасованого в подальшому рішення від 06.10.2020, яким було відмовлено в позові Боржника, а представник Відповідача є колишнім працівником Господарського суду Хмельницької області. Також, на думку Боржника, недоліком автоматизованого розподілу цієї справи є те, що згідно з протоколом від 12.05.2023 він відбувався 5 секунд, а суддя-член колегії був у відпустці.
17. Боржник стверджує про упередженість суддів апеляційного господарського суду Тимошенка О.М. і Коломис В.В., адже вони у складі колегії суддів брали участь у розгляді справи №924/159/14 та ухваленні Рівненським апеляційним господарським судом постанови від 01.04.2014, яку було скасовано в касаційному порядку, у зв`язку з чим зазначені судді заявили самовідвід від розгляду справи №924/159/14.
18. Крім того, Боржник 28.12.2023 подав додаткові пояснення щодо відзиву на касаційну скаргу, в яких заперечує проти аргументів Відповідача.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
20. Відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству, а оскаржені судові рішення - законними та обґрунтованими, прийнятими при всебічному з`ясуванні всіх обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та викладених у постановах Верховного Суду висновків щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України до сум заборгованості, позовна давність за якою минула.
21. Зокрема, на думку Відповідача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання Боржника на постанову Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №924/159/14(910/6053/19), зважаючи на відсутність між сторонами у зазначеній справі натурального зобов`язання. Відповідач наголошує, що в зазначеній справі (на відміну від справи, що розглядається) стягнуто суми інфляційних і 3% річних, нараховані до моменту відмови Боржнику судом у стягненні 46530,25 грн безпідставно отриманих Відповідачем коштів через пропуск позовної давності щодо їх стягнення.
22. Відповідач наголошує, що відповідальність згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України можлива лише в разі неправомірної несплати заборгованості, тоді як застосування позовної давності надає право Відповідачу правомірно не сплачувати основний борг та переводить сплату основної заборгованості лише в добровільну площину.
23. Також Відповідач заперечує проти аргументів Боржника про наявність порушень при автоматичному розподілі цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Касаційне провадження
24. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Боржника в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
25. Під час відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою було з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 у справі №924/159/14 (у межах якої розглядається ця справа відокремленого позовного провадження) було задоволено самовідвід судді Пєскова В.Г., заявлений у зв`язку з тим, що у період 2007 - 2014 років він тісно співпрацював із представником юридичної особи, яка є учасником зазначеної справи.
26. Однак станом на час надходження та розгляду Верховним Судом касаційної скарги в цій справі відсутні подібні обставини, які могли би бути підставою для заявлення суддею Пєсковим В.Г. самовідводу відповідно до положень процесуального законодавства.
Позиція Верховного Суду
27. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
28. Звертаючись із касаційною скаргою, Боржник, зокрема, послався на наявність передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підстави для обов`язкового скасування судових рішень у справі з направленням справи на новий розгляд, оскільки в ухваленні судових рішень першої та апеляційної інстанцій брали участь судді, яким було заявлено відвід.
29. Верховний Суд відхиляє доводи Боржника у цій частині, оскільки наведені Боржником підстави відводу суддям попередніх інстанцій не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на таке.
30. У силу частин 1, 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
31. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу, зокрема, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі (частина 1); суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції (частина 3).
32. За доводами Боржника, упередженість суддів першої та апеляційної інстанції полягає в тому, що судді Грамчук І.В., Крамар С.І., Вибодовський О.Д. брали участь у складі колегії суддів при ухваленні рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.10.2020 у справі №924/159/14(924/6053/19), яке в подальшому було скасовано постановою Верховного Суду від 15.07.2021, а судді Тимошенко О.М. і Коломис В.В. брали участь у складі колегії суддів при ухваленні постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі №924/159/14, яку було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014.
33. Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
34. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), з дня введення в дію якого 21.10.2019 визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
35. Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема у постанові від 16.10.2023 у справі №917/814/16 та в ухвалах від 20.06.2022 і від 23.06.2022 у справі №924/159/14) провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.
36. За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю КУзПБ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство.
37. Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов`язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішенню певних процедурних моментів.