ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2300/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Погорелової О. В.
від 30.05.2023
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Склярук О. І., Гетьман Р. А., Россолов В. В.
від 21.09.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто"
про стягнення 887 928,30 грн,
Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/125 від 22.01.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/2300/22 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г. О.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 для розгляду справи № 922/2300/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" про стягнення основного боргу у розмірі 658 324,33 грн, штрафу у розмірі 50 182,91 грн, 48% річних у розмірі 179 421,06 грн. Також, позивач просив суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування процентів відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №СО-01 від 04.05.2020 щодо оплати поставлених запчастин.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (замовник, відповідач) був укладений договір №СО-01 на технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки і поставку запчастин, відповідно до пункту 2.1 якого, у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і його невід`ємними додатками, виконавець зобов`язується виконати певні роботи для замовника та/або продати йому запчастини, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити їх.
Згідно із пунктом 1.1.2 договору запасні частини або запчастини або товар - запасні і складові частини, експлуатаційні рідини, інструменти, прилади та інші комплектуючі і матеріали, необхідні для експлуатації, технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки.
Відповідно до пункту 1.1.3 договору роботи - роботи (послуги) з технічного обслуговування, капітального або поточного ремонту сільськогосподарської техніки, для підтримання або відновлення її справності і працездатності, у т.ч. її огляд, діагностика, налаштування, відновлення або заміна зношених і ушкоджених запчастин.
У пункті 4.1 договору сторони погодили, що запчастини постачаються замовнику на таких умовах: FСА (склад виконавця) або СРТ (місце доставки) або DАР (склад замовника). Умови (базис) поставки певних запчастин й адреса місця їх поставки, під яким сторони розуміють місце, в якому виконавець зобов`язується передати запчастини замовнику, вантажоодержувачу або перевізнику, вказуються в рахунку, наряді-замовленні або в специфікації.
Якщо в цих документах вони не вказані, то запчастини постачаються замовнику на умовах FСА (склад виконавця), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Богатирська, 2В. Усі базиси поставок розуміються сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови договору мають пріоритет над правилами Інкотермс.
Відповідно до пункту 4.4 договору підписання замовником накладної або іншого документу про передачу йому запчастин засвідчує факт передачі йому разом із запчастинами усієї необхідної документації та інформації, що їх стосується, у тому числі документів про якість, рекомендацій виробника щодо їх використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) запчастин є дата, що вказана в накладній або в іншому документі про передачу замовнику запчастин.
Згідно із пунктом 5.1 договору ціна робіт, запчастин вказується в таких документах: в рахунку, в наряді-замовленні, в специфікації, в накладних. Ціна робіт, запчастин вказана в цих документах є базовою їх ціною. Повною ціною робіт, запчастин, яку замовник зобов`язується сплатити виконавцю, є його базова ціна разом із сумою її індексації (порядок визначення якої наведено далі). Ціна робіт не включає в себе ціну запчастин, якщо інше не буде вказано в рахунку, наряді-замовленні, специфікації.
У пунктах 5.3, 5.4 договору сторони погодили, що замовник зобов`язується оплатити роботи, запчастини на умовах їх повної попередньої оплати, якщо сторони не домовляться про інше, а також зобов`язується відшкодувати виконавцю витрати, що не включаються до ціни робіт, не пізніше дати завершення їх виконання. Якщо в рахунку, наряді-замовленні або в специфікації не буде вказаний строк (гранична дата) переказу замовником суми попередньої оплати або авансового платежу, то замовник зобов`язується переказати їх виконавцю протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх складання. Якщо замовник прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже виконані роботи (поставлені запчастини), то виконавець має право в односторонньому порядку пропорційно, на час прострочення замовника, продовжити строк виконання робіт (поставки запчастин), або взагалі повністю або частково відмовитись від виконання робіт (поставки запчастин), не несучи за це відповідальність. Виконавець має право виконати роботи (поставити запчастини) і до отримання від замовника попередньої оплати або авансових платежів, і такі дії виконавця не є порушенням ним зобов`язань за цим договором.
Згідно із пунктом 5.7 договору замовник, здійснюючи оплату робіт, запчастин, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу реквізити (номер і дату) цього договору, а також реквізити (номер і дату) рахунку, наряду-замовлення, специфікації, накладної або акту виконаних робіт. Якщо замовник цього не дотримується, то виконавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок яких робіт, запчастин, договору або іншого зобов`язання між сторонами зарахувати платіж замовника, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено виконавцем, то кошти, що надійшли від замовника, погашають грошові зобов`язання (платежі) замовника за цим договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто в першу чергу, починаючи із зобов`язань (платежів) із найбільш ранніми строками виконання. У разі прострочення замовником виконання грошових зобов`язань за цим договором, виконавець має право самостійно вирішити, в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, певних витрат або збитків, або основного боргу тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від замовника, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням замовника про таке зарахування.
Відповідно до пунктів 5.10 - 5.10.4 договору, вказані в рахунках, наряд-замовленнях, специфікаціях, ціни запчастин і робіт визначені сторонами на дату їх складання та є базовими. Базова ціна є фіксованою (тобто повною) тільки в разі оплати замовником запчастин, робіт протягом 5 банківських днів із дня складання документу, в якому вперше була визначена ціна на них, якщо інший більш тривалий строк (протягом якого ціна запчастин, робіт є фіксованою) не вказаний у такому документі. Враховуючи викладене, сторони домовились, що суми всіх платежів замовника виконавцю за запчастини і роботи, переказані за межами строку, протягом якого ціна запчастин, робіт є фіксованою, підлягають індексації (тобто збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2 поділити на К1) помножити на СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті замовником виконавцю; СП - сума платежу за запчастини, роботи; К2 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу; К1 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату складання рахунку, наряд-замовлення, специфікації. Інформацію про офіційний курс НБУ гривні до долару США сторони одержують з офіційної веб-сторінки НБУ. Якщо на потрібну сторонам дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то сторони керуються офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ в найближчий до такої дати попередній день. Сторони домовились, що достатнім і належним підтвердженням (доказом в суді) показників К1 і К2 є роздруківка на паперовому носії відповідних відомостей з офіційної веб-сторінки НБУ. У день здійснення платежу (переказу коштів виконавцю) замовник самостійно проводить його індексацію у вище встановленому порядку та ініціює переказ виконавцю проіндексованої суми платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. При перерахуванні проіндексованої суми платежу замовник зобов`язується в призначенні платежу вказати суму індексації ціни (далі - СІЦ), як приклад: ...у т.ч. сума індексації ціни становить стільки-то гривень. СІЦ є різницею між ПСП і СП і визначається таким чином: СІЦ = ПСП - СП. У випадку прострочення замовником сплати платежу, проіндексована сума такого платежу визначається у вищезазначеному порядку, але вона в цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на обумовлену сторонами дату, коли мав бути здійснений цей платіж. При зверненні виконавця до суду з позовною заявою про стягнення із замовника заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених замовника платежів за запчастини, роботи індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання виконавцем такої позовної заяви. При зверненні виконавця до суду з позовною заявою про стягнення із замовника суми індексації ціни, у випадку коли основний борг вже був стягнутий судовим рішенням із замовника за базовою ціною, то показник К2 для визначення СІЦ з несплаченого непроіндексованого основного боргу визначається станом на дату складання такої позовної заяви виконавцем. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно з таким показником на дату складання позовної заяви, то виконавець має право провести перерахунок суми індексації ціни застосувавши показник К2 станом на дату складання заяви про збільшення розміру позовних вимог. Такий же порядок визначення показника К2 діє і при поданні виконавцем до суду заяви з грошовими вимогами до замовника.
Пунктом 7.1.3 договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо роботи не почали виконуватися, запчастини не були відвантаженні замовнику, не нараховуються.
Згідно із пунктом 7.2.1 договору позовна давність до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Відповідно до пункту 7.2.3 договору, в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором замовник замість трьох процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити виконавцю сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, замовник зобов`язується сплатити виконавцю проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються замовником виконавцю, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо роботи не почали виконуватися, запчастини не були отримані Замовником, не нараховуються.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2300/22 позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" 658 324,33 грн основного боргу, 50 182,91 грн штрафу, 179 421,06 грн процентів та 13 318,93 грн судового збору. Зобов`язано, орган (осіб), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2300/22 здійснювати нарахування процентів на суму несплаченого основного боргу, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" з 15.11.2022 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: (СОБ х СП х КДП) : КДР = сума процентів, де: СОБ - сума несплаченого основного боргу; СП - ставка (розмір) процентів: 48% або подвійна облікова ставка Національного банку України, якщо її значення у відповідному періоді перевищує 48%; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, в якому нараховуються проценти.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: №30 від 17.01.2022, №201 від 11.02.2022; рахунками на оплату №82 від 17.01.2022, №468 від 11.02.2022; податковими накладними №1701202249 від 17.01.2022, №11022022107 від 11.02.2022. Факт наявності боргу також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2022, підписаним між сторонами;
- відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, сплативши позивачу 258 694,52 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 501 829,05 грн, яка з урахуванням пунктів 5.1, 5.10, 5.10.4 договору становить 658 324,33 грн.
- враховуючи, що матеріалами справи повністю підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору №СО-01 від 04.05.2020 за видатковими накладними, покладеними в основу позову, доказів погашення заборгованості у повному обсязі за отриманий товар відповідач суду не надав, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 658 324,33 грн;
- судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, та встановлено, що його розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно до умов договору та вимог законодавства, відтак заявлена вимога про стягнення штрафу у розмірі 50 182,91 грн підлягає задоволенню;
- судом перевірено наданий позивачем розрахунок процентів річних, та встановлено, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно до умов договору та вимог законодавства, відтак заявлена вимога про стягнення з відповідача 179 421,06 грн процентів річних підлягає задоволенню.
Постановою від 21.09.2023 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2300/22.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- позивачем відповідно до умов договору було виписано у період з 17.01.2022 по 11.02.2022 включно: - видаткову накладну за №30 від 17.01.2022; - рахунок на оплату №82 від 17.01.2022 на суму 53 625, 60 грн. На видатковій накладній за № 30 від 17.01.2022 відсутній підпис відповідача та його печатка. Проте, рахунок на оплату за № 82 від 17.01.2022 на суму 53 625, 69 грн, повністю сплачений відповідачем, а саме: 17.01.2022 на суму 10 725,12 грн та 16.02.2022 на суму 42 900,48 грн;
- крім того, позивачем було виписано у період з 17.01.2022 по 11.02.2022 включно: - видаткову накладну № 201 від 11.02.2022; - рахунок на оплату № 468 від 11.02.2022 на суму 706 897, 97 грн. На копії видаткової накладної міститься підписи позивача та відповідача, які скріплені відповідними печатками. Відповідач не визнає зазначені підписи та наполягає, що за цією видатковою накладною він товар не отримував. Що стосується рахунку на оплату № 468 від 11.02.2022 на суму 706 897, 97 грн, то відповідач 16.02.2022 сплатив його частково лише на суму 176 897,97 грн.
- також до матеріалів справи позивач надав копії податкових накладних №1701202249 від 17.01.2022 та №11022022107 від 11.02.2022;
- як стверджує відповідач ним подана до Господарського суду міста Києва позовна заява про повернення попередньої оплати. Наразі порушена справа № 910/6813/23, яка розглядається у письмовому провадженні. Судовою колегією встановлено, що на цей час в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний текст рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6813/23 від 04.09.2023, яким у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується здійснення господарської операції (а саме поставки товару відповідачем позивачу), що в свою чергу спростовує твердження позивача щодо не здійснення відповідачем поставки товару. Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що відповідач відмовився від виконання договору. Інформація щодо оскарження зазначеного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на цей час відсутня. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
- з огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги, що надані позивачем документи, а саме видаткові накладні № 30 від 17.01.2022, № 201 від 11.02.2022 та акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2022, є не належними доказами по справі, судовою колегією відхиляються;
- наданою до справи копією акта звірки підтверджується перерахування відповідачем позивачу 258 694,52 грн, що підтверджується іншими документами по справі, а тому зазначений документ є належним доказом по справі.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частин 5, 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 та у постановах Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 911/1228/20, від 26.05.2022 у справі № 924/1351/20. Крім того, на думку скаржника, суди порушили вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2.1, 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 та від 21.12.2020 у справі № 916/499/20. З посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" вважає, що суди також не врахували, що податкові накладні і акти звірки взаєморозрахунків не можуть використовуватись як самостійний і достатній письмовий доказ визнання боргу та не є належними і допустимими доказами поставки товару, що підтверджують заборгованість у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якщо викладені в цих документах відомості не підтверджені належною первинно-бухгалтерською документацією. Крім того, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/19256/16, в результаті чого безпідставно вважав встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі № 910/6813/23 обставини преюдиціальними та такими, що не підлягають повторному доказуванню в рамках цієї справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).