ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 640/8979/21
адміністративне провадження № К/990/35269/22, К/990/2807/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Ханової Р. Ф., .Юрченко В. П.,
за участю секретаря судового засідання - Томах О. О.,
представників:
позивача Журавель О.В., Мороз Т.Л.
відповідача - Раду В.К., Садовничого В.В., Норець В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" (ʼʼТЕРРАСКЕЙП-ТЕХ-КОМПАНІʼʼ) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 (суддя Погрібніченко І. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 (головуючий суддя Оксененко О. М., судді: Лічевецький І. О., Мельничук В. П.),
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" (позивач, ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН", товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач, ЦМУ ДПС) податкове повідомлення - рішення форми ``В4`` від 19.03.2021 №00102040203 про зменшення товариству від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) за серпень 2020 року на 30ʼ 117ʼ 994 грн (т.І (1), а.с.105).
Зазначене рішення ЦМУ ДПС прийняла на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ"САВ-ДІСТРИБЬЮШН" від 26.11.2020 №568/28-10-04-03-02/35625082 із висновком про порушення товариством вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до завищення від`ємного значення ПДВ за серпень 2020 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 30ʼ 117ʼ 994 грн (т. І (1), а.с.32-41).
Таке порушення полягало у заниженні товариством податкових зобов`язань внаслідок безпідставного застосування пільги з ПДВ щодо постачання програмної продукції та у формуванні товариством податкового кредиту за наслідками операцій із придбання товару, які, на думку податкового орану, фактично не відбулися.
На думку позивача, такі висновки акта перевірки є безпідставними, ґрунтуються на помилкових судженнях посадових осіб, які проводили перевірку, без врахування документів, наданих під час проведення перевірки, а сам акт перевірки складений без дотримання вимог щодо порядку оформлення результатів документальних перевірок. Позивач доводив, що дані свого податкового обліку формував на підставі належно оформлених первинних документах, що були надані під час проведення перевірки, товариство мало право на податковий кредит за наслідками операцій, що мали реальний характер, та звільнялося від оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції. Крім того контролюючий орган не дотримався встановленого пунктом 84.3 статті 84 ПК України обов`язку ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, результати якої стали підставою для висновку під час проведення перевірки про те, що на операції з реалізації товариством примірників комп`ютерної програми ʼʼPATEE. Recipes Premium" не розповсюджується режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. У зв`язку з цим прийняте контролюючим органом на підставі зазначеного акта перевірки податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню (т.І (1), а.с. 1-28).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти неї і просив суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на встановлені під час податкової перевірки обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (т.(72), а.с.103-112).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, позов задовольнив частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.03.2021 №00102040203 в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 219ʼ 707,40 грн. В іншій частині позову суд відмовив і здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого судового збору та правничої допомоги.
Висновок суду в частині задоволення позовних вимог вмотивований тим, що контролюючий орган безпідставно виключив із податкового кредиту ПДВ в сумі 767ʼ 612,17 грн, задекларованої позивачем на підставі виписаних ТОВ``ІМПОРТ КАПІТАЛ`` та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки здійснення операцій з поставки товару (побутової техніки: роботи-пилососи, мобільні телефони, телевізори, пилососи, смарт-годинники, фітнес-трекери) від цього постачальника на адресу позивача підтверджується належно оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку, обставинами подальшої реалізації цього товару. Посилання контролюючого орану на відсутність у товариства документів про перевезення товару від ТОВ``ІМПОРТ КАПІТАЛ``, недоліки у їх оформленні та посилання на податкову інформацію щодо відсутності у контрагента-постачальника товару матеріально-технічних умов для здійснення операцій у задекларованих обсягах, як підстави для висновків про безтоварність господарських операцій, суд відхилив. Спираючись на встановлені у судовому процесі обставини щодо фактичного руху активів, зміни у зобов`язаннях платника податків та правову позицію Верховного Суду з цього приводу, викладену в постановах від 18.12.2018 у справі №826/13058/15, від 20.06.2018 у справі №808/481/17, від 14.02.2019 у справі №826/19419/13-а, від 26.06.2018 у справі №826/548/17, від 21.08.2018 у справі №П/811/2816/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16, суд визнав, що не можна вважати обґрунтованим висновок про безтоварний характер господарської операції у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних (ТТН) або неналежним їх оформленням, оскільки такі документи є доказом факту перевезення (переміщення) товару та є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення і мають оцінюватися в сукупності з іншими документами. Натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджуються іншими первинними документами, що своєю чергу були надані позивачем під час перевірки. Відсутність матеріально-технічних умов у контрагента, взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Підтримана судом позиція контролюючого органу про заниження товариством податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок застосування податкової пільги з ПДВ щодо постачання програмної продукції, як складової, що призвела до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 29ʼ 898ʼ 286,60 грн, ґрунтується на встановлених актом перевірки обставинах стосовно спірних операцій та висновку, що операції з продажу ключів активації РАТЕЕ Recipes для отримання преміум-доступу не є операціями з постачання примірників комп`ютерних програм, тому такі операції не підпадають під пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, та посиланням на розбіжності між даними сум ПДВ в розрахункових документах та гарантійних листах банка про зарахування суми споживчого кредиту на рахунок товариства.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права.
На обґрунтування зазначених підстав касаційного оскарження позивач вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і суди неправильно застосували норми статей 83, 84, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, не надали належної правової оцінки аргументам та доводам позивача, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині висновку про відмову в позові.
На думку позивача, надані до перевірки та до суду первинні документи підтверджують, що товариство придбало з метою реалізації кінцевим користувачам саме програмну продукцію ʼʼPATEE. Recipes Premium" у вигляді примірників комп`ютерних програм з унікальним в кожному конкретному випадку програмним кодом для активації цієї комп`ютерної програми, і тому операції з постачання цієї продукції відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України звільнялися від оподаткування ПДВ. Висновки контролюючого органу в акті перевірки про те, що на операції з реалізації товариством ключів активації вказаної програми для отримання преміум доступу не розповсюджується режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, зроблений на підставі матеріалів експертизи, з висновком якої контролюючий орган всупереч вимог норми пункту 84.3 статті 84 ПК України не ознайомив товариство. Окрім того, як під час проведення перевірки, так і в ході проведення експертного дослідження для надання відповіді на спірне питання не досліджувалися примірник комп`ютерної програми ʼʼPATEE. Recipes Premium", документи платника податків, які підтверджували здійснення операцій з придбання та постачання саме програмної продукції, і компанія (ТОВ``ІТ-КОНСАЛТИНГ``), яка зробила відповідні висновки, не є суб`єктом судово-експертної діяльності, що підтверджено письмовою відповіддю Міністерства юстиції України від 04.01.2021, наданої на адвокатський запит в інтересах ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН". Тому такий експертний висновок не може бути використаний під час перевірки. Також позивач зазначив, що акт перевірки містить узагальнений перелік операцій з передачі права власності на товари, що реалізовувався на умовах товарного (споживчого) кредиту, і які є базою для оподаткування ПДВ згідно з пунктом 185.1 ПК України. Висновок про порушення товариством вимог пунктів 185.1, 187.1 ПК України зроблений без чіткого викладу змісту податкового порушення та яким чином це впливало на застосування платком податку пільги, встановленої пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Крім того позивач вказує на неточність нарахування спірних сум в частині застосування ставки оподаткування (24%, а не 20%).
Суди ці обставини не врахували, доводи товариства з цього приводу у визначеному законодавством порядку не дослідили, внаслідок чого неповно встановили фактичні обставини справи.
Верховний Суд ухвалою від 28.12.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки таких доводів позивача.
ЦМУ ДПС у відзиві на касаційну скаргу позивача не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а судові рішення у вказаній частині - без змін.
При цьому ЦМУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Правовою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач зазначив пункти 1 та 4 частини 4 статті 328, статтю 353 КАС України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП"Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ, у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19.
Верховний Суд ухвалою від 09.02.2023 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 в частині задоволення позовних вимог на підставі пунктів 1 та 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідача, позивач у відзиві доводить, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній відповідачем частині ухвалені з дотриманням норм процесуального права та відповідно до норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи позивача та відповідача, заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, відповідь позивача на відзив відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційні скарги ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" та відповідача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про безпідставне формування товариством податкового кредиту з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ``ІМПОРТ КАПІТАЛ`` в сумі 792ʼ 631 грн, що, крім іншого, стало підставою для висновку контролюючого органу про завищення платником від`ємного значення суми податку, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 219ʼ 697 грн та підставою для зменшення від`ємного значення ПДВ за серпень 2020 року згідно з податковим повідомленням - рішенням від 19.03.2021 №00102040203 на цю ж суму, зводилася до того, що вказані операції не відбулися (є безтоварними).
Такий висновок контролюючого органу зроблений з посиланням на відсутність у ТОВ"САВ-ДІСТРИБЬЮШН" документів про перевезення товару (ТТН) і його оплату (платіжні доручення) та податкову інформацію стосовно ТОВ``ІМПОРТ КАПІТАЛ`` про неможливість здійснення ним операцій з постачання товару в обсязі, зазначеному ТОВ"САВ-ДІСТРИБЬЮШН", в силу відсутності необхідних матеріально-технічних умов для цього.
Натомість товариство послідовно наполягало на реальності здійснення спірних господарських операцій, надавши до перевірки та до заперечень на акт перевірки: договір поставки від 19.05.2020 №19/05/20, за умовами якого товар поставлявся окремими партіями в асортименті, кількості та за ціною згідно з накладною на кожну партію (пункт 1.2), на умовах поставки ``Delivered Duty Paid`` (DDP) згідно з правилами системи Інкотермс-2010 (продавець зобов`язаний доставити продукцію у вказане місце в зазначені у договорі строки на будь-якому транспортному засобі) (пункт 4.1) та з відстроченням платежу продовж 21 календарних днів з дати поставки товару (пункт 5.3); видаткові накладні про поставку товару (побутової техніки: роботи-пилососи, мобільні телефони, телевізори, пилососи, смарт-годинники, фітнес-трекери тощо) на загальну суму 4ʼ 874ʼ 748 грн, в тому числі, ПДВ - 812ʼ 458 грн; виписані продавцем на корить товариства та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на суму 5ʼ 032ʼ 048,08 грн, в тому числі, ПДВ - 838ʼ 674,68 грн; платіжні доручення про часткову оплату за товар в сумі 2ʼ 676ʼ 288,66 грн у період з 01.06.2020 по 31.08.2020; договір комплексних послуг зі складської логістики від 01.04.2020 №15973-15879 із ТОВ ``КОРСА`` та акти приймання придбаного товару на зберігання; документи на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару кінцевому споживачу через спеціалізовані магазини роздрібної торгівлі та юридичним особам (відомості з розрахунково-касових апаратів, договори із ДП``ГЛОБАЛТРЕЙД-ЮГ``, АСОЦІАЦІІ ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ІМПОРТЕРІВ І ДИЛЕРІВ (ВААІД), ФОП ОСОБА_1, виписані на їх користь видаткові накладні та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні).
Надаючи оцінку наданим позивачем до перевірки та до суду документам, в тому числі додатковим (позивач додатково надав до суду платіжні доручення про оплату товару впродовж вересня 2020 року, акти зняття товарів з відповідального зберігання, накладні на внутрішнє переміщення товарів, товарно-транспортні накладні на перевезення цих товарів до об`єктів торгівлі позивача та фіскальні чеки РРО, які щоденно у автоматичному режимі направляються до ДПС України), встановленим у судовому процесі обставинам використання придбаного товару у господарській діяльності шляхом його подальшої реалізації, суди спирались на норми статей 14, 198, 201 ПК України, якими був врегульований порядок формування платником податків податкового кредиту та вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності у 2020 році, та зробили висновок, що господарські операції позивача з придбання товару у ТОВ``ІМПОРТ КАПІТАЛ`` є реальними, оскільки товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.
При цьому, спираючись на правові позиції Верховного Суду, суди вказали, що наявність або відсутність ТТН не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу товару, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Суд зауважив, що ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуються іншими первинними документами, що своєю чергу були надані позивачем під час перевірки і суду. Також суди зазначили, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріально-технічних умов у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди. Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Зазначені висновки судів узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду при вирішенні спорів цієї категорії, підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21).
У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата підтвердила, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону, та погодилася з позицією Верховного Суду у постановах від 12.02.2019 у справі №813/7368/13-а, від 26.03.2019 у справі №804/13206/13-а та в ухвалі від 11.08.2018 у справі №160/3364/19 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що ТТН накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару і набуття права власності на нього, оскільки не показує відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а лише містить інформацію про господарську операцію перевезення.
Судові рішення у цій справі (№640/8979/21) такому висновку відповідають, оскільки обставини вчинення товариством господарських операцій та наявні в матеріалах справи докази, яким дана правова оцінка, здійснена у їх сукупності.
Посилання ЦМУ ДПС на постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19 із зазначенням того, що викладений у цих постановах висновок не врахований судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не обґрунтована належним чином у касаційній скарзі.
Висновки Верховного Суду, на які ЦМУ ДПС посилається як на приклад іншого правозастосування, ніж у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, у касаційній скарзі відповідачем наведені без обґрунтування взаємозв`язку цього висновку з обставинами, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі (№640/8979/21) та які слугували фактичною підставою для задоволення позову.
Висновки Верховного Суду у вказаних постановах, якщо їх систематизувати, полягають в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків та повинно підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Правові висновки та тези у вказаних постановах Верховного Суду, які наводить ЦМУ ДПС у касаційній скарзі, стосуються оцінки документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет доказу обставин щодо здійснення господарської операції, встановлення обставин щодо реальності (нереальності) господарської операції на підставі всебічного дослідження всіх обставин у справі, включаючи можливість учасників господарської операції фактично здійснити операцію (поставити товар, виконати роботи, надати послуги тощо).
Отже, обґрунтування відповідачем вимог касаційної скарги не спростовують правомірність висновків судів у цій справі (№640/8979/21), а лише свідчать про незгоду з ними та вимогу здійснити переоцінку встановлених судом обставин у справі з посиланням на позиції Верховного Суду України та Верховного Суду, що відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.
Беручи до уваги наведене, відсутні підстави для скасування судових рішень в частині висновків про задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2021 №00102040203 в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 219ʼ 707,40 грн.
Наступними обставинами, встановленими у ході документальної перевірки, які стали підставою для зменшення товариству суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 29ʼ 898ʼ 286,60 грн стало пільгове оподаткування товариством операцій з реалізації примірників програмної продукції (ʼʼPATEE. Recipes Premium"). Спираючись на висновки ТОВ``ІТ-КОНСАЛТИНГ`` від 25.11.2020 контролюючий орган висновував, що по суті товариство постачало послуги із пошуку, обробки, отримання інформації (продаж ключів активації програми з метою надання прав на пошук і отримання інформації без фактичного постачання програмної продукції), які підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку. Товариство заперечувало проти цього та доводило своє право на звільнення від оподаткування ПДВ програмної продукції ʼʼPATEE. Recipes Premium", оскільки купівля такого програмного продукту (116ʼ 719 електронних копій) була оформлена окремими документами (договір поставки від 19.03.2018 №19/03-18, акти приймання-передачі), податковими накладними на кожну партію та авторськими правами, підтвердженими рішенням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2018 №3831. У подальшому примірники комп`ютерної програми ʼʼPATEE. Recipes Premium" (114ʼ 425 одиниць) були реалізовані кінцевому споживачу через мережу магазинів товариства з використанням РРО шляхом позначення у розрахунковому документі (фіскальний чек) унікального програмного кода (ключа) для активації цієї програми.