УХВАЛА
24 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 907/619/20
Провадження № 12-70гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційними скаргами ОСОБА_1, Фізичної особи - підприємця Михалчича Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 грудня 2022 року (суддя Пригара Л. І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 травня 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя Малех І. Б., судді: Гриців В. М., Зварич О. В.)
у справі№ 907/619/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатм`ясопромсервіс" (далі - ТОВ "Закарпатм`ясопромсервіс", позивач)
до Фізичної особи - підприємця Михалчича Володимира Володимировича (далі - ФОП Михалчич В. В., відповідач, скаржник)
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк")
за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Парамонова Олександра Вікторовича (далі - нотаріус Парамонов О. В.); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Месарі" (далі - ТОВ "Месарі); 3) Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області) ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіон Груп" (далі - ТОВ "Елізіон Груп"); 5) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, скаржниця), 6) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )
про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (з урахуванням заяви про зміну предмета позову)та
УСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2020 року ТОВ "Закарпатм`ясопромсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про витребування від ФОП Михалчич В. В. земельних ділянок, розташованих за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Грушевського, буд. 2 :
- площею 0,8743 га, з кадастровим номером 2110100000:21:001:0490, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1088359521101;
- площею 0,8744 га, з кадастровим номером 2110100000:21:001:0491, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1088386621101;
- площею 0,8638 га, з кадастровим номером 2110100000:21:001:0492, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1087804721101;
- площею 0,8639 га, з кадастровим номером 2110100000:21:001:0493, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1088335821101.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що вказані земельні ділянки вибули з володіння їх власника - ПАТ "Дельта Банк" поза його волею. При цьому, на даний час власником нерухомого майна, яке знаходиться на цих земельних ділянках, є позивач, згідно з договором купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м. від 05 лютого 2020 року, який також є правонаступником всіх прав на спірні земельні ділянки відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року, які були укладені з ПАТ "Дельта Банк".
У поясненнях від 21 вересня 2022 року позивач зазначив, що набув права власності на спірні земельні ділянки в порядку статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як власник об`єкта нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м., що розташований на спірних земельних ділянках.
Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи, в тому числі тим, що укладений ПАТ "Дельта Банк" з позивачем зазначений договір купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, на земельні ділянки 2110100000:21:001:0351 та 2110100000:21:001:0350 не доводить виникнення у позивача права власності на спірні земельні ділянки, що виключає задоволення заявлених позивачем позовних вимог про їх витребування.
Під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій були встановлені такі обставини:
- земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:21:001:0351, 2110100000:21:001:0350 (внаслідок поділу яких у подальшому утворились чотири спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:21:001:0490, 2110100000:21:001:0491, 2110100000:21:001:0492, 2110100000:21:001:0493) вибули з володіння їх власника - ПАТ "Дельта Банк" внаслідок пред`явлення державному реєстратору підробленого судового рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2016 року у справі № 357/4963/14, яким право власності на зазначені земельні ділянки було визнано за ТОВ "Елізіон Груп" та було видалено реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м.;
- право власності на спірні земельні ділянки (чотири земельні ділянки, які утворились внаслідок поділу двох земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:21:001:0351, 2110100000:21:001:0350) було зареєстровано за відповідачем після їх послідовного неодноразового відчуження на користь ТОВ "Месарі" (яке здійснило поділ двох земельних ділянок 2110100000:21:001:0351, 2110100000:21:001:0350 на чотири земельні ділянки 2110100000:21:001:0490, 2110100000:21:001:0491, 2110100000:21:001:0492, 2110100000:21:001:0493), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідача;
- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/17212/16 за позовом ПАТ "Дельта Банк" були визнані протиправними та скасовані рішення державних реєстраторів: про закриття об`єкта нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м.; про погашення права власності ПАТ "Дельта Банк" на вказаний об`єкт нерухомого майна у зв`язку з його знищенням; про проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки 2110100000:21:001:0351, 2110100000:21:001:0350 за ТОВ "Елізіон Груп" та ТОВ "Месарі";
- 05 лютого 2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону) ПАТ "Дельта Банк" уклав з позивачем: договір купівлі-продажу нерухомого майна за яким продав об`єкт нерухомого майна 234351121101, будівлі площею 14193,5 кв.м., що розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:21:001:0490, 2110100000:21:001:0491, 2110100000:21:001:0492, 2110100000:21:001:0493; договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності (далі - договір купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року) за яким продав майнові права щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:21:001:0350 та 2110100000:21:001:0351, які є відмінними від права власності та виникли або можуть виникнути в майбутньому та зазначені в пункті 1.1 договору.
2. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24 травня 2023 року, позов задоволено. Витребувано у ФОП Михалчича В. В. на користь ТОВ "Закарпатм`ясопромсервіс" спірні земельні ділянки.
Мотивуючи прийняті рішення суди виснували, що договір купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року, відмінних від права власності, на земельні ділянки 2110100000:21:001:0351 та 2110100000:21:001:0350 не є доказом, підтверджуючим право позивача на спірні земельні ділянки.
Проте, позивач набув права власності на спірні земельні ділянки в силу норм статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, оскільки став власником об`єкта нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м., що розташований на спірних земельних ділянках.
3. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ФОП Михалчич В. В. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі, а у разі відсутності підстав для закриття провадження ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову або ж направити справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Касаційна скарга обґрунтована, в тому числі тим, що позивач подав пояснення від 21 вересня 2022 року з порушенням частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки змінив ними підставу позову, а саме з виникнення у нього прав на спірні земельні ділянки з договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2020 року, на виникнення у нього прав на спірні земельні ділянки в порядку статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, як власника об`єкта нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м., що розташований на спірних земельних ділянках.
Такої зміни підстав позову позивач не мав право робити, враховуючи попередню зміну ним предмету позову, а суди неправомірно врахували дані пояснення не як зміну підстави позову, а як зміну правової підстави позову.
При цьому, суди неправомірно відмовили у долученні та дослідженні доказів, підтверджуючих знищення у 2012 році об`єкта нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м. та відповідно неможливість набуття позивачем права власності на це майно, та як наслідок, неможливість набуття позивачем прав на спірні земельні ділянки відповідно до норм статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
При цьому висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 120 ЗК України та 377 ЦК України у подібних правовідносинах відсутній.
4. ОСОБА_1 також звернулась до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 грудня 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 травня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 120 ЗК України та 377 ЦК України щодо переходу права власності на спірні земельні ділянки від ПАТ "Дельта Банк" до позивача у зв`язку з укладенням останніми договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна 234351121101 площею 14193,5 кв.м., оскільки на той час діяло публічне обтяження цих земельних ділянок у вигляді арешту, накладеного судом.
При цьому висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 120 ЗК України та 377 ЦК України у подібних правовідносинах відсутній.
5. Касаційний господарський суд ухвалою від 18 липня 2023 року відкрив провадження за касаційною скаргою ФОП Михалчича В. В., а ухвалою від 22 серпня 2023 року - за касаційною скаргою ОСОБА_1.
07 листопада 2023 року ФОП Михалчич В. В. звернувся до Касаційного господарського суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України.
Ухвалою від 07 листопада 2023 року Касаційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання ФОП Михалчича В. В. про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України (коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції), посилаючись на те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах за змістовним критерієм, що виключає задоволення відповідного клопотання в силу пункту 3 частини шостої статті 302 ГПК України.
Натомість, Касаційний господарський суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої, четвертої, п`ятої статті 302 ГПК України.
6. Так, Касаційний господарський суд вважає, що у справі наявна виключна правова проблема, яка полягає в тому, чи має місце під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактичний продаж права на звернення до суду з відповідним позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 16 та статтями 387, 388 ЦК України, що не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав, або ж законодавство дозволяє можливість відчужувати майнові права щодо нерухомого майна і це не вважається продажом права на звернення до суду з позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав.
Наявність такої виключної правової проблеми Касаційний господарський суд обґрунтовує різними висновками Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18, та Касаційного цивільного суду, викладеними в ухвалах від 12 серпня 2020 року у справі № 755/160/16, від 08 липня 2020 року у справі № 766/9487/16-ц, від 09 червня 2021 року у справі № 234/8333/16-ц та в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 757/23249/17-ц.