У Х В А Л А
23 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/14227/14-ц
провадження № 14-159звц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши заяву адвоката Зайця Сергія Анатолійовича поданої в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суд міста Києва від 02 вересня 2014 року та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання рішення протиправним та відновлення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2014 року в порядку цивільного судочинства ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі - ВКДКА України) де просив визнати таким, що порушує його право рішення від 21 березня 2008 року ВКДКА України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та відновлення дії свідоцтва.
Ухвалою від 23 червня 2014 року Печерський районний суд міста Києва відмовив у відкритті провадження.
Мотивував рішення тим, що відповідно до статті 46 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") (станом на час виникнення спірних правовідносин) функції органів адвокатського самоврядування є публічно-правовими, а тому справи, пов`язані з виконанням цих функцій слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою від 02 вересня 2014 року Апеляційний суд міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва залишив без змін.
Мотивував рішення тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відмови у відкритті провадження у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а доводи апеляційної скарги заявника не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, з яких вбачається, що в ухвалі суду першої інстанції повною мірою зазначені правові норми, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Ухвалою від 20 березня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у відкритті провадження.
Мотивував рішення тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
На національному рівні Копчинський О. Ю. неодноразово звертався до судів адміністративної та цивільної юрисдикції.
01 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ЄСПЛ із заявою (№ 65647/12) проти України
21 вересня 2023 року ЄСПЛ у справі "Копчинський проти України" ухвалив рішення, у якому встановив порушення державою Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки як цивільний суд (за змістом цього рішення Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 15 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВКДКА України про визнання дій незаконними, скасування рішення, припинення дисциплінарного провадження), так і адміністративний суд закрили провадження у справі позивача до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури без розгляду його вимог по суті.
Це рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 12 жовтня 2023 року.
У листопаді 2023 року адвокат Заєць С. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся через систему "Електронний суд" до Великої Палати Верховного Суду із заявоюпро перегляд за виключними обставинами ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2014 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку зі встановленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Ухвалою від 16 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду залишила заяву адвоката Зайця С. А. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами без руху та надала строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Заявнику необхідно було уточнити дату ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву, адже ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2014 року (справа № 757/14227/14-ц) у межах справи "Копчинський проти України" ЄСПЛ не переглядалася та не аналізувалася на предмет порушень праву заявника, згадування щодо неї або посилання на неї у рішенні ЄСПЛ у справі "Копчинський проти України" відсутні.
27 листопада 2023 року на виконання вимог ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року адвокат Заєць С. А. в інтересах ОСОБА_1 через "Електронний суд" надіслав заяву про усунення недоліків та про перегляд судових рішень за виключними обставинами, у якій уточнив, що просив переглянути за виключними обставинами саме постановлені у справі № 757/14227/14-ц ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2015 року, Апеляційного суд міста Києва від 02 вересня 2014 року та Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2014 року.
Наголосив, що вважає, що у статті 423 ЦПК України йдеться про констатацію ЄСПЛ порушень при вирішенні певної справи, а не при ухваленні якогось окремого рішення. На думку заявника, ЄСПЛ оцінює дотримання державою своїх зобов`язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не лише в певній справі, а й значно ширше - в певній ситуації, яка може виходити за межі окремої справи.
Ухвалою від 29 листопада 2023 року Велика палата Верховного Суду повторно залишила заяву адвоката Зайця С. А. в інтересах ОСОБА_1 без руху та надала строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Мотивувала ухвалу тим, що з офіційного перекладу рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2023 року у справі "Копчинський проти України" (Case of Kopchinskiy v. Ukraine), заява № 65647/12, розміщеного на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України за посиланням https://minjust.gov.ua/files/general/2023/10/24/20231024124032-66.pdf, вбачається, що справа стосувалася розгляду національними судами вимог заявника по суті:
1) у судах адміністративної юрисдикції:
- Вищим адміністративним судом України, який ухвалою від 20 квітня 2012 року скасував ухвали Нахімовського районного суду міста Севастополя від 26 грудня 2008 року і 14 червня 2011 року та закрив провадження, ухваливши, що справа мала розглядатися в порядку цивільного судочинства;
- Севастопольським апеляційним адміністративним судом, який ухвалою від 26 липня 2011 року скасував ухвалу Нахімовського районного суду міста Севастополя від 21 квітня 2008 року про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, проте залишив скаргу без розгляду за заявою позивача;
2) у судах цивільної юрисдикції:
- Верховним Судом України, який 21 квітня 2010 року скасував рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 травня 2009 року та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції; провадження у справі суд першої інстанції закрив 30 липня 2010 року за заявою позивача;
- Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який 11 вересня 2013 року залишив у силі ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2013 року про закриття провадження у справі, оскільки справа підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже з метою визначення, чи було встановлено ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом на національному рівні заявнику необхідно надати Великій Палаті Верховного Суду докази того, що він додавав до формуляру заяви до ЄСПЛ або на стадії розгляду справи ЄСПЛ судові рішення, про перегляд яких він подав заяву до Великої Палати Верховного Суду, а саме ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2015 року, Апеляційного суд міста Києва від 02 вересня 2014 року та Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2014 року.
08 грудня 2023 року на виконання вимог ухвали Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року адвокат Заєць С. А. в інтересах ОСОБА_1 через "Електронний суд" надіслав заяву про усунення недоліків, до якої долучив копії формулярів звернень до ЄСПЛ від 01 жовтня 2012 року та від 24 листопада 2014 року відповідно.
За закінченням строку, на який суддю Верховного Суду Ситнік О. М. обрано до Великої Палати Верховного Суду та на підставі розпорядження від 09 січня 2024 року № 3/0/30-24 відбувся повторний авторозподіл заяви, на підставі якого суддею-доповідачем визначено Мартєва С. Ю.
Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами (частина перша статті 46 Конвенції, частина перша статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV)).
Глава 3 Закону № 3477-IV передбачає, що для виконання рішення ЄСПЛ, у якому цей суд констатував порушення Україною Конвенції, держава має вжити заходи індивідуального та загального характеру.
Виконання рішення ЄСПЛ може полягати в такому: а) виплата відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру (абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 3477-IV).
З метою забезпечення відновлення порушених прав, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Такими додатковими заходами є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ (частини перша та друга статті 10 Закону № 3477-IV).
Звертаючись із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суд міста Києва від 02 вересня 2014 року та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2014 року за виключними обставинами, адвокат Заєць С. А. в інтересах ОСОБА_1 порушив питання про забезпечення йому на підставі рішення ЄСПЛ у справі "Копчинський проти України" права на такий додатковий захід індивідуального характеру, як відновлення попереднього юридичного стану, який вона мала до того порушення Конвенції, яке встановив ЄСПЛ (restitutio in integrum), шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.