ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 307/3179/16-к
провадження № 51-4094км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) (у редакції Закону станом на час інкримінованого діяння).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 358 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання, які стосуються: цивільного позову, відшкодування процесуальних витрат, а також речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у підробленні іншого документа, який видається та посвідчується установою і який надає права, з метою використання його іншою особою.
Так, ОСОБА_7 на початку грудня 2006 року, працюючи на посаді головного спеціаліста - юриста Тячівського районного відділу земельних ресурсів, підготував офіційний документ - розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Тячівська РДА) у сфері земельних відносин, який був посвідчений та зареєстрований за № 656 від 08 грудня 2006 року, за пунктом № 10 якого було вирішено надати ОСОБА_8, мешканцю АДРЕСА_2 земельну ділянку у власність, яка є в його користуванні і знаходиться за межами населеного пункту Бедевля, в урочищі "Руня", площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства. Та на звороті кожного з трьох аркушів вказаного оригіналу розпорядження ОСОБА_6 проставив особистий підпис.
Надалі на початку 2007 року ОСОБА_6, діючи умисно, підробив офіційний документ, що посвідчує конкретні факти і події, які мають юридичне значення - примірник розпорядження голови Тячівської РДА за № 656 від 08 грудня 2006 року, змінивши текст первинного розпорядження, шляхом внесення до пункту № 10 відомостей про надання ОСОБА_9, мешканці АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 0,2494 га у власність, яка є в її користуванні й перебуває за межами населеного пункту Бедевля, в урочищі "Руня", для ведення особистого селянського господарства, а також самостійно проставивши на першому аркуші номер розпорядження "656" та дату прийняття документа "08.12.06".
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
За твердженням засудженого, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та цивільний позивач ОСОБА_9, з якою він до того ж не був знайомий, лише підтвердили той факт, що він не мав можливості підготувати та підробити офіційний документ. Крім того, зазначає, що показання свідка ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, викладені у вироку, не збігаються з тими, які вони давали в судовому засіданні.
На думку ОСОБА_6, такі докази, як заява від 17 жовтня 2006 року, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, оригінал розпорядження голови Тячівської РДА від 08 грудня 2006 року № 656, а також наказ начальника Тячівського районного відділу земельних ресурсів від 07 березня 2001 року № 12к, посадова інструкція, затверджена начальником Тячівського районного відділу земельних ресурсів від 07 червня 2004 року, на які посилається суд апеляційної інстанції у своєму рішенні, не є належними доказами його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Свої доводи обґрунтовує також тим, що суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання про повторне дослідження обставин провадження та інших доказів, які були додані до апеляційної скарги, а також не взяв до уваги цих доказів.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Вмотивованість рішення передусім полягає у фактичних, правових, логічних мотивах, які суд наводить у рішенні, в них відображається особисте осмислення судом сукупності доказів, їх оцінка щодо достовірності та достатності для прийняття рішення, особисте розуміння суддями застосування норм процесуального та матеріального права. Переконливість мотивування має спиратися на його логічність та несуперечливість, тому в ході мотивування своїх висновків суд повинен дотримуватись певних логічних правил: не застосовувати судження, які суперечать одне одному; не застосовувати необґрунтованих узагальнень щодо певної особи, передусім, обвинуваченого; обов`язково дотримуватися логічного зв`язку між обставинами, які підлягають доказуванню, фактичними обставинами у справі та висновками, які сформульовані у судовому рішенні.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість судового рішення не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження.