П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
справа № 676/2038/18
провадження № 51-4388км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6,
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_8 (доставлений під вартою),
ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 травня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_8 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 14 січня 2018 року по 09 листопада 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_9 та ОСОБА_10, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 травня 2023 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 січня 2018 року приблизно о 20 год 10 хв ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, перебуваючи в приміщенні кв. АДРЕСА_2, діючи з єдиним умислом, в ході розпивання спиртних напоїв на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_11, спільно нанесли йому не менше 30 ударів руками та ногами по голові, тулубу, попереку та ногах, в результаті чого потерпілий отримав легкі та тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у реанімаційному відділенні Кам`янець-Подільської міської лікарні.
Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог КПК, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 .
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на припущеннях, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом. Сторона захисту наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій:
- залишили поза увагою показання засудженого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13, які стверджували, що конфлікт відбувся лише між ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в ході якого останній наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, а ОСОБА_8 взагалі не втручався в цей конфлікт;
- поклали в основу своїх висновків показання свідка ОСОБА_14, які побудовані на припущеннях та є суперечливими;
- не надали належної оцінки показанням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (медиків швидкої медичної допомоги), ОСОБА_17 (хірурга), ОСОБА_18 (терапевта) та ОСОБА_19 (травматолога), які в суді першої інстанції вказували про те, що станом на 12 січня 2018 року, тобто під час огляду та госпіталізації потерпілого, у нього не було виявлено жодних тілесних ушкоджень грудної клітки та перелому ребер, а також медичним документам, на підставі яких відбувалася госпіталізація та лікування ОСОБА_11 ;
- в ході судових розглядів не встановили коли, ким та за яких обставин ОСОБА_11 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер, які знаходяться у причиново-наслідковому зв`язку з його смертю;
- в основу своїх рішень поклали низку недопустимих доказів, зокрема протокол слідчого експерименту від 17 січня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_9, оскільки під час досудового розслідування на нього здійснювався фізичний і психологічний тиск, а також протокол слідчого експерименту від 30 січня 2018 року за участю свідка ОСОБА_14, тому що диск із відеозаписом цієї слідчої дії був пошкоджений та фактично судом першої інстанції не досліджувався; протоколу слідчого експерименту від 30 січня 2018 року за участю свідка ОСОБА_13 було надано неправильну оцінку;
- усупереч ст. 94 КПК не здійснили дослідження усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів у їх сукупності, а лише послалися на висновки судово-медичних експертиз, які не мають наперед визначеної сили та повинні були бути досліджені у сукупності з іншими доказами;
- не надали оцінки порушенню права на захист ОСОБА_8 під час його затримання, яке фактично відбулося без участі захисника;
- усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_20, який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_9, про повторний допит свідка ОСОБА_14 ;
- апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на доводи, зазначені у апеляційних скаргах сторони захисту, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисники та засуджені підтримали вимоги касаційних скарг, просили їх задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_8 та його захисника, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються засуджений та його захисник у касаційних скаргах, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Сторона захисту не погоджується із доведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.
Колегія суддів вважає таку позицію засудженого та його захисника безпідставною і відхиляє її з огляду на нижченаведене.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував, зокрема дослідженим протоколом слідчого експерименту від 17 січня 2018 року за участю засудженого ОСОБА_9 з відеозаписом цієї слідчої дії, з якого убачається, що останній детально розповів про обстановку в кімнаті, де ним разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_10 було нанесено тілесні ушкодження потерпілому, які не могли бути раніше відомі співробітникам поліції, а саме щодо розташування меблів на час вчинення злочину, положення самого ОСОБА_11 на підлозі безпосередньо перед нанесенням йому ударів ногами по різних частинах тіла (голові, тулубу, ногах), показав і відтворив механізм, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому кожним із засуджених, їх локалізацію, послідовність заподіяння, детально пояснив про обставини скоєння злочину. Детальна розповідь ОСОБА_9 про обставини і обстановку, яка мала місце під час вчинення злочину, свідчить про його безпосередню участь в цих подіях.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, вказана слідча дія була проведена у відповідності до вимог ст. 240 КПК, у тому числі за участю захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_21 . При цьому в ході проведення вказаної слідчої дії у присутності всіх її учасників слідчий неодноразово з`ясовував позицію ОСОБА_9 щодо добровільності надання ним пояснень під час відтворення обставин події. За результатами проведеної слідчої дії було складено протокол, який відповідає вимогам статей 104, 105 КПК, підписаний усіма учасниками слідчого експерименту, у тому числі й ОСОБА_9, без будь-яких зауважень та/або заперечень.
Твердження захисника та засудженого про те, що під час слідчого експерименту ОСОБА_9 надавав пояснення і відтворював обставини події під тиском працівників поліції були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які визнали їх необґрунтованими, посилаючись на наявні у матеріалах кримінального провадження та досліджені: висновок за результатами проведеної службової перевірки за фактами, викладеними у повідомленні судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року № 676/2038/18 про застосування щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 недозволених методів збирання доказів працівниками Кам`янець-Подільського ВП ГУ НП в Хмельницькій області від 15 лютого 2019 року № 1728/121/24-2019, а також посилаючись на лист-відповідь Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому від 01 березня 2019 року № 1451/1-1, зроблений з урахуванням цього висновку, про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за фактом здійснення незаконних дій окремими працівниками ГУ НП у Хмельницькій області щодо засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час проведення досудового розслідування.
При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, ніхто з засуджених, у тому числі й ОСОБА_8, не оскаржували рішення в.о. начальника Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому у судовому порядку.
Також свої висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, місцевий суд обґрунтував дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих експериментів від 30 січня 2018 року за участю свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з відеозаписами цих слідчих дій, які були безпосередніми очевидцями факту побиття ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 потерпілого ОСОБА_11, та які детально розповіли й відтворили обставини, за яких усіма трьома засудженими були нанесені тілесні ушкодження потерпілому під час конфлікту, що відбувся 11 січня 2018 року.
Твердження сторони захисту про недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 з підстав того, що диск із відеозаписом цієї слідчої дії був пошкоджений та фактично судом першої інстанції не досліджувався, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як правильно встановив апеляційний суд, вказаний відеозапис був досліджений судом першої інстанції, що підтверджується журналом судового засідання. Крім того, в матеріалах кримінального провадження як додаток до протоколу слідчого експерименту міститься диск з відповідним відеозаписом, який не ушкоджений та відтворюється.
Разом з тим, Суд погоджується із доводами у касаційних скаргах сторони захисту про надання неправильної оцінки як доказу протоколу слідчого експерименту від 30 січня 2018 року за участю свідка ОСОБА_13, оскільки, як було встановлено в ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження, диск з відеозаписом цієї слідчої дії містить пошкодження, які унеможливлюють його відтворення.
При цьому із тексту протоколу слідчого експерименту в повній мірі неможливо встановити, які саме обставини відтворила свідок ОСОБА_13 в ході проведення цієї слідчої дії.
Суд наголошує, що виключення такого доказу, як протокол слідчого експерименту від 30 січня 2018 року за участю свідка ОСОБА_13 із обсягу досліджених місцевим та апеляційним судами доказів, не впливає на суть зроблених цими судами висновків щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки іншої сукупності досліджених судами доказів достатньо для доведення його винуватості поза розумним сумнівом.
Дані, отримані під час проведення слідчих експериментів, які проведені за участю засудженого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_14, узгоджуються із іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами. Зокрема відомостями, які зафіксовані у протоколі огляду місця події від 12 січня 2018 року з додатками, висновками судових експертиз, а також низкою інших письмових доказів, зміст яких детально відтворено у вироку суду.
Інформація щодо механізму та локалізації спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, у тому числі й тих, які призвели до смерті ОСОБА_11, узгоджується із висновком судово-медичної експертизи трупа від 28 лютого 2018 року № 8 та висновком комісійної судово-медичної експертизи трупа від 30 вересня 2020 року № 440/19.
Відповідно до дослідженого судами попередніх інстанцій висновку судово-медичної експертизи від 28 лютого 2018 року № 8 у ОСОБА_11 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою правої легені на рівні нижньої долі з розривами вісцерального плеври та поверхневих розривів легені на рівні забою тканини легені, численних після травматичних "пневматом" нижньої долі правої легені, крововиливів в переднє середостіння - в епікардіальну оболонку серця, навколосерцеву сумку, в медіастінальну плевру справа та зліва, крововиливу в зовнішньо оболонку висхідного відділу грудної аорти (цибулину аорти), множинних переломів ребер, крововиливу в міжреберні м`язи в проекції 7-8 міжреберних проміжків справа по лопатковій лінії справа, синяка передньо-боковій поверхні грудної клітки зліва на рівні 5-6-7 ребер по попередньо - під паховій лінії, двох синяків нарівні передньої поверхні грудної клітки проекції 4-5 ребер та 7-8-9 ребер по навколо грудній ліній справа, синяка на задній поверхні грудної клітки справа в проекції 6-7-8-9 ребер по лопатковій та навколо хребтовій лініям, які ускладнилися розвитком правобічного після травматичного пневмогематораксу (скупчення повітря та крові в плевральній порожнині) правобічної після травматичної пневмонії та гострої легенево-серцевої недостатності, набряку речовини головного мозку могли утворитися внаслідок не менше чотирьох разової дії тупих твердих предметів по механізму "удар" мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання), і мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з настанням смерті потерпілого.