Постанова
Іменем України
24 січня2024 року
м. Київ
справа № 163/2009/22
провадження № 61-16629св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: орган опіки та піклування Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, прокурор Ковельської окружної прокуратури Волинської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, прокурор Ковельської окружної прокуратури Волинської області, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дітьми.
Позов мотивований тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самоусунулися від виховання, утримання, фізичного розвитку своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на цей час проживають разом із нею - їх бабою на АДРЕСА_1 і тільки вона доглядає та утримує своїх онуків, піклується про стан їх здоров`я та всебічний розвиток.
Згідно висновку органу опіки Головненської селищної ради від 12 вересня 2022 року ОСОБА_2 рекомендовано змінити ставлення до виховання та утримання дітей. Однак, відповідачі продовжують ухилятися від виконання батьківських обов`язків, про дітей не піклуються, не спілкуються з ними не дбають про них, повністю усунулись від виховання дітей. Зазначені обставини можуть підтвердити діти відповідачів. Тому, ОСОБА_1 змушена звернутись за захистом прав до суду.
На цей час ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, має постійний дохід, разом з внучками проживає у будинку, який винаймає. Згідно висновку Любомльського ТМО про стан здоров`я ОСОБА_1 здорова та може надавати соціальні послуги. Зі станом здоров`я дітей позивач ознайомлена. Виписки із медичних карт дітей додаються. Згідно витягу з ІАС позивачка на території України до кримінальної відповідальності не притягалася, не знятої та не погашеної судимості немає, в розшуку не перебуває. Позивач належним чином дбає про дітей, піклується про них. Позивач вважає, що у неї є всі необхідні умови та можливості для проживання та виховання дітей, забезпечення гармонійного розвитку їх особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
ОСОБА_1, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила:
позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно доньок: ОСОБА_5, ОСОБА_4 ;
встановити опіку над неповнолітніми ОСОБА_5, ОСОБА_4 та призначити, ОСОБА_1 опікуном дітей.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області в складі судді: Шеремети С. А., від 28 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
у рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008 року по справі "Савіни проти України" зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини;
аналізуючи досліджені докази та наведені норми закону і судової практики, суд вважає, що відповідачі дійсно не беруть активної участі у вихованні дітей. Проте розцінювати їх поведінку як беззаперечне ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України станом на дату розгляду справи суд вважав передчасним. Як на підставу позбавлення батьківських прав позивач вказала, що батьки самоусунилися від виховання та утримання дітей, інших підстав по справі не встановлено. Із досліджених доказів вбачається, що відповідачі не повністю самоусунулись від виховання і утримання дитини. Сам факт прибуття обох батьків до суду і присутність в судових засіданнях з наданням особистих пояснень у даному конкретному випадку слід розцінювати як обставину, яка вказує на небайдужість відповідачів до своїх обов`язків по вихованню і утриманню доньок. Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають спільну образу на своїх батьків, що виражається у небажанні мати їх за батьків;
сама позивачка не розуміє глибину всіх наслідків позбавлення батьківських прав, оскільки висловлювала позицію, що діти як виростуть будуть допомагати своїм батькам, а тому суд розцінює таку позицію що позов про позбавлення батьківських прав має матеріальне підґрунтя. Небажання дитини спілкуватися з із батьками, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не її (його) волею. У цій справі доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постійно проживають з бабусею, спілкуватися з батьками категорично не бажають, уникають зустрічей та негативно проти їх налаштовані. У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачі не бажають спілкуватися з доньками та брати участь в їх вихованні, натомість установлено, що між сторонами існує конфлікт, що негативно впливає на взаємовідносини з дітей з батьками, які проживають з позивачем. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, їх вихованням і розвитком займається ОСОБА_1, не свідчить про те, що мати та батько дітей не бажають брати участі в їх утриманні й вихованні, тобто свідомо, умисно нехтують батьківськими обов`язками. Батьківські права основані на спорідненості батьків з дітьми, тому виникнення між дітьми та батьками конфлікту чи погіршення їхніх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав;
при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним;
на думку суду, у даній справі не втрачена надія на позитивне виправлення ситуації в сім`ї відповідачів - їх відношення до виховання і утримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а передбачені чинним законодавством заходи громадського та державного контролю за ставленням до дитини не вичерпані. Тому застосування до відповідачів такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав на цей час буде передчасним. Таким чином, суд вважав за необхідне надати можливість відповідачам змінити, виправити своє ставлення до батьківських обов`язків по вихованню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і застерегти їх, що в разі подальшого неналежного виховання і утримання невідповідності їх поведінки вимогам моралі і закону, може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав. У зв`язку із наведеним суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1, подану від її імені представником ОСОБА_10 задоволено, рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановлено піклування над неповнолітньою ОСОБА_5 призначивши її піклувальником ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_4, призначивши її опікуном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, відповідачі і представник третьої особи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Крім того, від цих учасників справи надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності та про залишення апеляційної скарги без задоволення;
орган опіки та піклування Головненської селищної ради надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (додаток до рішення виконкому від 23.08.2022 № 30). Висновок обґрунтовано тим, що при прийнятті такого рішення було враховано те, що діти проживають із бабусею, але не встановлено вагомих підстав для доцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2, оскільки налагодження близьких та довірливих родинних відносин в сім?ї буде лише сприяти позитивному результату у долі дітей. Рекомендовано матері по можливості спілкуватися зі своїми дітьми, а також змінити ставлення до виховання та утримання своїх дітей. Також, в інтересах дітей, краще зберегти їх родинні зв`язки з матір`ю (а. с.15). Аналогічний висновок надано органом опіки та піклування Головненської селищної ради (додаток до рішення виконкому від 24.01.2023 № 3) про недоцільність позбавлення батьківських прав уже обох батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . При прийнятті рішення було враховано те, що діти проживають із бабусею, але не встановлено вагомих підстав для доцільності позбавлення батьківських прав батьків (а. с.47). Апеляційний суд зробив висновок, що орган опіки і піклування зробив формальні, загальні висновки щодо ситуації між батьками і дітьми та не конкретизував, на підставі чого дійшов своїх висновків. Між обома рішеннями виконкому минуло фактично 5 місяців. Однак, висновок не містить жодної мотивації, чи налагоджено за цей час близькі та довірливі родинні відносини між батьками і їх обома дочками, чи батьки спілкуються зі своїми дітьми та чи змінили вони і яким чином своє ставлення до виховання та утримання дочок.
як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі поданих стороною позивача з урахуванням вимог статті 12 ЦПК України письмових доказів, батьки за час навчання дітей у Любомльській дитячій музичній школі жодного разу не були присутні на батьківських зборах, концертах, не цікавилися їх успіхами у навчанні. Питаннями їх супроводу до школи та щодо батьківської плати вирішувала лише бабуся ОСОБА_1 (характеристики на дітей). Батьки не надавали допомогу у лікуванні та догляді ОСОБА_7 після отриманого опіку ноги у жовтні 2021 року (виписка з реєстраційної карти). Під час вступних іспитів ОСОБА_6 протягом червня 2023 року батьки із нею не відвідували навчальний заклад - Волинський фаховий коледж культури і мистецтв. Після вступу дитини батьки у вересні 2023 року також не з`являлися у коледжі та не цікавилися її життям і навчанням, не брали участі у вирішенні питань її поселення у гуртожиток. Цими питаннями займалася бабуся ОСОБА_1 (інформація коледжу). Оплату за гуртожиток за вересень і жовтень 2023 року здійснено ОСОБА_1 (квитанції). Чергові акти обстеження умов проживання дітей, складені 16.10.2023 містять пояснення ОСОБА_2 про їх з чоловіком бажання налагодити відносини з дітьми, брати участь у їх вихованні та матеріальному забезпеченні та що бабуся перешкоджає спілкуванню дітей і батьків.
Наведене підтверджує лише про певні бажання відповідачів та відсутність фактичних конкретних дій щодо виконання своїх обов`язків;
посилання відповідачів на бажання самої позивачки брати участь у вихованні дітей - відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідачі фактично переклали свій обов`язок щодо виховання і утримання цих дітей на бабу, повністю самоусунувшись від самостійного виконання своїх безпосередніх обов`язків. Із технічного запису встановлено, що судом першої інстанції було заслухано думку обох дітей щодо заявленого позову, які пояснили, що батьки не піклуються про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчання, не забезпечують необхідного харчування, лікування, не спілкуються з ними, не вітають на дні народження, не виявляють до них жодного інтересу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд розцінює як ухилення відповідачів від виховання та утримання дітей лише за їх винної поведінки, а саме свідомого нехтування своїми обов`язками. З урахуванням наведених обставин справи, норм законодавства та судової практики, апеляційний суд зробив висновок про доведеність позивачем заявлених нею вимог та необхідність задоволення позову про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно обох дочок;
згідно зі статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Оскільки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 не досягла чотирнадцяти років, то над нею встановлюється опіка, а над ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлюється піклування. Позивачка являється дієздатною особою і бажає бути опікуном і піклувальником дітей, а жодних доказів про неможливість цього ні відповідачі, ні третя особа суду не надали.