ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 296/2691/21
провадження № 61-8027св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Сингаївського О. П., та постанову Житомирського апеляційного суду від 7 червня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивувала тим, що з 10 листопада 1999 року до 4 листопада 2019 року проходила військову службу в лавах Збройних Сил України та брала участь у проведенні антитерористичної операції на сході України. Під час проходження служби вона отримала захворювання і є особою з інвалідністю першої групи.
Вказувала, що з 19 березня 2020 року перебувала у списку військовослужбовців Житомирського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку (список осіб з встановленим терміном за № 81 від 19 березня 2020 року), а також в списках військовослужбовців Житомирського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку як дружина військовослужбовця; в загальній черзі - за № 323 від 8 квітня 2004 року; в першочерговій черзі - за № 782 від 19 березня 2020 року та в позачерговій черзі - за № 134 від 26 грудня 2013 року.
За час проходження військової служби вона не була забезпечена жилим приміщенням, а також їй та членам її сім`ї не пропонувалась грошова компенсація за належне їм жиле приміщення. Також зазначала, що вона не використала право на безоплатну приватизацію житла; право власності на будь-яке житлове приміщення за нею не зареєстроване.
20 березня 2021 року минув строк, протягом якого відповідач зобов`язаний був забезпечити її та членів її сім`ї житловим приміщенням для постійного проживання або виплатити відповідну грошову компенсацію.
На думку позивача, ненадання їй житла/виплати компенсації протягом встановленого терміну (протягом року) є грубим порушенням її прав та охоронюваних законом інтересів.
Посилаючись на зазначене, а також на статтю 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1 просила зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне їй для отримання жиле приміщення не пізніше тридцяти днів з моменту набрання рішенням законної сили як особі, яка звільнена з військової служби і визнана особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2021 року позов задоволено.
Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне їй для отримання жиле приміщення не пізніше тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили як особі, яка звільнена з військової служби і визнана особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби або захворювання, одержаного під час проходження військової служби.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З 1999 року ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України; з 30 квітня 2018 року до 1 серпня 2018 року безпосередньо приймала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримуванні збройної агресії Російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 виконала покладений на неї обов`язок щодо проходження військової служби. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та звільнена з лав Збройних Сил України у відставку за станом здоров`я, тому її позовні вимоги вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 7 червня 2022 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2021 року змінено, виключено з другого абзацу резолютивної частини слова: "не пізніше тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належне їй для отримання жиле приміщення, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Разом з цим, апеляційний суд вважав, що зазначення у судовому рішенні про те, що грошову компенсацію відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки порядок виконання судових рішень регламентований положеннями ЦПК України та Законом України "Про виконавче провадження", тому змінив рішення суду першої інстанції шляхом виключення слів "не пізніше тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили" з резолютивної частини рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2022 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 7 червня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заявник вказує, що ОСОБА_1 на 1 січня 2022 року з сім`єю до якої входять її чоловік - підполковник запису ОСОБА_2, їх дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов в загальній черзі - за № 277 від 8 квітня 2004 року, в першочерговій черзі - за № 703 від 19 березня 2020 року (як учасник бойових дій), в позачерговій черзі - за № 103 від 26 грудня 2013 року (чоловік звільнений за станом здоров`я) та в списках осіб для забезпечення житлом з встановленим терміном - за № 28 від 19 березня 2020 року (дружина - особа з інвалідністю внаслідок війни першої групи).
На думку заявника, судами не враховано те, що забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Отже, ухвалюючи рішення у цій справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій порушили права та інтереси інших осіб, які передують позиції позивача у списку позачерговиків.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-87цс13, від 4 червня 2014 року у справі № 6-50цс14 та від 3 червня 2015 року у справі № 6-390цс15, які, як вважає заявник, судами попередніх інстанцій не враховані.
До побідних висновків дійшла і об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 712/4259/17-ц, що також залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, заявник вважає, що при вирішенні справи судами не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження 14-32цс22), відповідно до якого спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження особами військової служби як різновиду служби публічної, а, відтак, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Корольовського районного суду міста Житомира матеріали цивільної справи № 296/2691/21.
16 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 10 листопада 1999 року до 4 листопада 2019 року ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України.
З 30 квітня 2018 року до 1 серпня 2018 року ОСОБА_1 безпосередньо брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Також судами встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю першої групи та звільнена з лав Збройних Сил України у відставку за станом здоров`я.
Зі свідоцтва про хворобу № 2221 від 8 жовтня 2019 року суди встановили, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане із захистом Батьківщини; ступінь втрати працездатності становить 90%.
Встановлено судами і те, що ОСОБА_1 з сім`єю до складу якої входить її чоловік - підполковник запасу ОСОБА_5 та двоє їх дочок, перебуває у списках військовослужбовців Житомирського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку: з 8 квітня 2004 року - у загальній черзі за № 323; з 19 березня 2020 року - у першочерговій черзі за № 782 (як учасник бойових дій); з 26 грудня 2013 року - в позачерговій черзі - за № НОМЕР_1 (у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я) та з 19 березня 2020 року у списках осіб зі встановленим терміном - за № 81.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
У справі, що переглядається, позивач просила зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне їй для отримання жиле приміщення як особі, яка звільнена з військової служби і визнана особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби.
Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦП України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).