ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1693/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А
та представників:
позивача - Шнир О. Б.
відповідача - Мацієвська І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 (головуючий - Зварич О. В., судді Гриців В. М., Желік М. Б.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 (суддя - Кітаєва С. Б.)
у справі № 914/1693/18
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту"
про стягнення вартості частини майна товариства в розмірі 9 856 799,68 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" про стягнення вартості частини майна, пропорційної її частці у статутному капіталі товариства у розмірі 218 264,58 грн, у зв`язку з її виходом зі складу учасників товариства.
2. В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача на її користь 9 856 799,68 грн.
3. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", частка майна якої в статутному капіталі складає 23,27%, з посиланням на п.п.4.1, 5.1 Статуту. 28.11.2016 року вона надіслала товариству заяву від 09.11.2016 про вихід з товариства. З посиланням на статтю 54 Закону України "Про господарські товариства" позивачка вважає, що має право на отримання вартості частини майна товариства, а відповідач зобов`язаний виплатити їй вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі, а також частину прибутку, одержаного ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту". Також вказує, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з ринкової вартості майна товариства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 (з урахуванням ухвал Господарського суду Львівської області від 20.07.2023 та від 27.07.2023), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" на користь ОСОБА_1 768 476,00 грн заборгованості, провадження у справі в частині стягнення 884 534,00 грн заборгованості закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд мотивовано тим, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом. Справжність підпису на заяві про виходів з товариства підлягає нотаріальному засвідченню (стаття 148 Цивільного кодексу України). Дослідивши обставини справи, суд встановив, що позивачем дотримано даної норми закону та подано належним чином оформлену заяву про вихід з ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту".
6. Відповідно до положень п.п.4.1, 4.2.4, 5.1 Статуту товариства з врахуванням висновків експерта № 8 судової оціночно-будівельної експертизи від 16.03.2021 № 9 від 22.03.2021 року та обставин справи судами встановлено, що до стягнення підлягають кошти в сумі 768 476,00 грн (165 010,00 грн - 884 534,00 грн), при цьому, провадження у справі в частині стягнення 884 534,00 грн закрито у зв`язку із добровільною оплатою такої суми відповідачем. В решті позову відмовлено за необґрунтованістю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 в частині стягнення заборгованості в розмірі 359 444,00 грн та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 та постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 910/17473/16, від 01.11.2023 у справі № 914/4018/21.
9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, другої статті 144, частини першої статті 155 ЦК України, частини першої статті 13 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 19 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" у подібних правовідносинах.
10. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
11. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.
12. 24.01.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо касаційної скарги та відзиву.
Розгляд заяв
13. 19.12.2023 і 03.01.2024 від відповідача надійшли заяви про зупинення виконання оскаржуваних рішення і постанови які обґрунтовані тим, що позивачем активно вчиняються дії щодо виконання оскаржуваних судових рішень, зокрема 15.12.2023 відповідачу стало відомо про видачу Господарським судом Львівської області наказу про примусове виконання рішення у справі, а 02.01.2024 приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 було стягнуто з товариства 15 374,51 грн та накладено арешт на рахунок в межах суми 410 247 грн. При цьому заявник зазначає, що у разі задоволення касаційної скарги, повернення стягнутих в ході виконання судових рішень у цій справі коштів може стати неможливим через те, що позивач у справі є інвалідом ІІ групи безстроково, пенсіонером без додаткових доходів. Також заявник доводить, що стягнення грошових коштів з товариства за рішенням суду у цій справі матиме значний вплив на функціонування товариства. Окрім цього заявник просить врахувати часткове добровільне виконання останнім рішень судів попередніх інстанцій.
14. Розглянувши подані відповідачем заяви Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
15. Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення унормовано частиною першою статті 332 ГПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
16. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
17. Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19).
18. Суд має право зупинити виконання (дію) судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву/клопотання належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
19. Так, проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій, що набрала законної сили і є обов`язковою до виконання (ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України), а у випадку, якщо скаржник вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено його права, останній як сторона виконавчого провадження має право звернутися до суду із скаргою в порядку, встановленому розділом VI ГПК України.
20. При цьому у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
21. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" зареєстровано 01.04.1998, номер запису про включення до ЄДР відомостей про юридичну особу 1 415 145 0000 036323 від 25.03.2005 та є правонаступником ПрАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", яке раніше здійснювало діяльність у формі ВАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту".
22. Товариство свою діяльність здійснює на підставі Статуту товариства, який затверджено загальними зборами учасників товариства згідно протоколу № 2 від 20.03.2015.
23. Відповідно до п. 4.1. та 5.1 Статуту ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", в редакції від 20.03.2015, ОСОБА_1 є одним з учасників товариства та її частка в статутному капіталі товариства складає 23,27%, що становить 26 707,10 грн, що підтверджується відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
24. Відповідно до п.5.1.4 Статуту, якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов`язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.
25. Органи управління товариством визначено у п.7.1 Статуту. Управління та контроль за діяльністю товариства здійснюють: збори учасників - вищий орган товариства; директор - виконавчий орган товариства; ревізор - контролюючий орган товариства.
26. Відповідно до п.п.7.2.1 та 7.2.3 п.7.2 Статуту, посадовими особами товариства визнаються директор товариства та ревізор товариства.
27. Посадові особи органів управління товариства несуть відповідальність за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України та статуту.
28. Відповідно до п.9.13 Статуту, директор несе відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності товариства згідно чинного законодавства України.
29. Відповідно до п.8.2 статуту до компетенції зборів учасників належить, зокрема: б) внесення змін і доповнень до статуту товариства, зміну розміру його статутного капіталу; д) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; є) виключення учасника із товариства; й) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів.
30. Відповідно до п.18.1, зміни цього статуту затверджуються зборами учасників і реєструються в порядку передбаченому чинним законодавством.
31. Статут підписаний учасниками: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, справжність підписів яких засвідчив 10.03.2015 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М. Б. (зареєстровано в реєстрі за № 519, 520, 521, 522).
32. ОСОБА_1 (учасник товариства) звернулась з нотаріально посвідченою заявою від 09.11.2016 про вихід з товариства. Дана заява адресована загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту", зареєстрована в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192.
33. За змістом заяви ОСОБА_1, повідомляючи про свій вихід з числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту", просила виплатити їй вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства та просила виплату здійснити після затвердження звіту за 2016 рік, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
34. У заяві ОСОБА_1 зазначала, що після виходу з ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" та повного з нею розрахунку, будь-яких претензій, в тому числі і майнових, до товариства або інших учасників вона ( ОСОБА_1 ) мати не буде.
35. До справи позивачем долучено опис вкладення в цінний лист з відтиском поштового штемпеля (дата - 28.11.2016) та із зазначенням вмісту вкладення у цінний лист: "заява ОСОБА_1 від 09.11.2016 № 2364 НВА 162192"; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкод 7900045860643) з датою подання 28.11.2016 і датою отримання 30.11.2016, адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту", фіскальний чек (штрихкод 7900045860643) на підтвердження вчинення операції з надіслання 28.11.2016 цінного листа Товариству.
36. Також в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1, адресована Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" про надання балансу і звіту про фінансовий результат. Заява без номера, датована 09.11.2016. На підтвердження надіслання цієї заяви товариству, до матеріалів справи позивачем долучено копію фіскального чека, з якого слідує, що відправлення було здійснено рекомендованим листом, штрихкод відправлення рекомендованого листа - 7900046956237, рекомендований лист адресований ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту".
37. Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями у якому (отриманими на запит суду станом на 14.09.2018) слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" (ідентифікаційний код 3059117; місцезнаходження - 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 253) є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне підприємство побуту" (ідентифікаційний код 3059117; місцезнаходження -79035, м. Львів, вул. Зелена, буд.25. Дані про реєстраційні дії: Державна реєстрація юридичної особи шляхом перетворення; 25.03.2015; 1415145000003633).
Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ПАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту"), підстава для його внесення: 25.03.2015, 14151120019003804, припинено, за рішенням засновників.
Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування: 114 777,00 грн, 10.03.2015.
Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників) ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту")…: ОСОБА_4 розмір внеску до статутного фонду - 140,73 грн; ОСОБА_2 розмір внеску до статутного фонду - 117,43 грн; ОСОБА_3 - розмір внеску до статутного фонду - 87 811,74 грн; ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду - 26 707,10 грн.
Позиція Верховного Суду
38. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4)
40. Постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанцій у справі, яка переглядається оскаржуються в частині висновків щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 359 444,00 грн.
41. Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
42. Згідно із статтею 10 Закону України "Про господарські товариства", яка кореспондується зі статтею 116 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
43. Частиною першою статті 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 звернула увагу, що за змістом частини першої статі 148 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" станом на час виникнення спірних правовідносин учасник товариства (безвідносно до розміру належної йому частки в статутному капіталі товариства) мав право вийти з товариства у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Підставою припинення участі в господарському товаристві має бути юридичний факт подання учасником заяви про вихід з товариства.
45. Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.
46. Право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.
47. Вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.
48. Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.
49. Вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.
50. У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" шляхом подання 28.11.2016 товариству нотаріально посвідченої заяви від 09.11.2016 про вихід зі складу учасників товариства, в якій було зазначено вимогу про виплату вартості майна, що є пропорційною її частці у статутному капіталі товариства, що складає 23,27%, у строк до 12 місяців з дня виходу.
52. Пунктом 4.2.4 статуту встановлено, що учасник товариства має право вийти з товариства, отримавши при цьому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
53. Суди встановили, що матеріали справи містять копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 09.11.2016 про вихід з товариства, яка адресована загальним зборам ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", зареєстрована в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192. Надіслання заяви підтверджується описом вкладення в цінний лист з відтиском поштового штампа 28.11.2016 та із зазначенням вмісту "заява ОСОБА_1 від 09.11.2016 № 2364 НВА 162192" та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 28.11.2016 і датою отримання 30.11.2016.
54. Згідно із статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
55. Частиною другою статті 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
56. Відповідно до частини третьої статті 148 Цивільного кодексу України спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
57. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України).
58. Частиною першою статті 66 Господарського кодексу України та статтею 139 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
59. Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
60. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Аналогічний висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.
61. З огляду на наведене, позивач має право на розрахунок вартості своєї частки саме на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, обчисленої на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
62. При цьому судами попередніх інстанцій враховано, що відповідач у строки, встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" не виконав обов`язку щодо виплати позивачу належної йому вартості частки в майні товариства в строк до 12 місяців з дня виходу.
63. З метою з`ясування дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" станом на дату виходу позивача, останнім до позовної заяви було додано клопотання про призначення експертизи у справі.
64. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 було призначено комплексну судову експертизу у справі № 914/1693/18, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 ; провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.
65. В подальшому, від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 4242 від 09.12.2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи по господарській справі № 914/1693/18 після виправлення технічної помилки. За висновком експерта, вартість частини майна ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту", належної до виплати ОСОБА_1, розрахованої пропорційно до частки учасника (23,27%) станом на 30.11.2016 із врахуванням ринкової вартості нерухомого майна даного товариства становить 9 856 799,68 грн.
66. Згідно висновку оціночно-будівельної експертизи експерта ЛНДІСЕ Перепелиці Б. Ю. № 189/190/191/192 від 18.12.2019, що була проведена під час комплексної судової експертизи у даній справі, експертом до основних засобів відповідача віднесено адміністративний корпус площею 663,8 кв. м по АДРЕСА_1 та три житлових будинки у м. Львові - по вул. Китайській, 3а,по вул. Мучній, 27 та по вул. Тупіковій (Глухий Кут), 23.
67. Суди попередніх інстанцій, врахувавши заперечення відповідача щодо наведеного висновку експертів зазначили, що при проведенні експертизи у розпорядженні експертів були усі матеріали судової справи, у тому числі інвентаризаційні справи на кожен з вищевказаних об`єктів нерухомості. З огляду на це, експерти мали можливість і повинні були перевірити чи може вважатись кожен із віднесених ними об`єктів нерухомості до майна товариства, чи можуть вони вважатись активами відповідача, чи належать вони товариству на праві власності, чи володіє та розпоряджається ними відповідач.
68. Так, щодо адміністративного корпусу площею 663,8 кв. м по АДРЕСА_1, суди попередніх інстанцій зазначили, що із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що відповідачу не належить 663,8 кв. м вищевказаної нерухомості, оскільки на підставі договорів міни нерухомого майна на цінні папери від 18.10.2006 товариство передало у власність ОСОБА_5 17/100 частини адміністративного корпусу "Б-3", що складаються з нежитлових приміщень позначених у поверховому плані відповідно : № 3 - 13,2 кв. м; № 4 - 25 кв. м; № 5 - 8,6 кв. м; № 6 - 51,9 кв. м; № 20 - 11,4 кв. м; № 21 - 4,6 кв. м, загальною площею 114,7 кв. м.
69. При цьому суди зазначили, що у висновку експертизи при розрахунку ринкової вартості майна товариства, і, як наслідок при розрахунку ринкової вартості частини майна товариства, що пропорційна частці позивачки у статутному капіталі, розрахунок проводився без врахування того, що фактично відповідачу належить лише 83/100 частини цієї нежитлової нерухомості.
70. Щодо житлових будинків по вул. Китайській, 3а, по вул. Мучній, 217 та по вул. Тупіковій, 23, що у м. Львові суди попередніх інстанцій зазначили, що як вбачається із інформаційної довідки, яку надав відповідач, житлові будинки по вул. Китайській, 3а, по вул. Мучній, 27 та по вул. Тупіковій, 23 ніколи не перебували у власності відповідача. А згідно наявного в матеріалах справи листа Регіонального відділення Фонду держмайна України у Львівській області від 11.10.2005 № 8/11-5560 вбачається, що відповідно до плану приватизації майна цього підприємства (ВАТ "БМУ побуту"), затвердженого наказом регіонального відділення № 283 від 16.03.1998, до статутного фонду ВАТ "БМУ побуту" не були включені: житловий будинок вул. Тупікова; житловий будинок вул. Мучна ; житловий будинок вул. Китайська". Дане підтверджується і матеріалами інвентаризаційних справ, які були у розпорядженні судових експертів під час проведення ними комплексної експертизи.