ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 813/3448/17
касаційне провадження № К/9901/68221/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 (суддя Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Компані" (далі - Товариство) про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків,
У С Т А Н О В И В:
Управління 29.09.2017 звернулось до суду із позовом до Товариства, у якому просило застосувати арешт коштів на рахунках Товариства, що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Управління послалося на те, що Товариство не допустило перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно наказу в.о. начальника Управління від 21.09.2017 № 4252, за наявності законних підстав для її проведення.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018, у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: на дату ухвалення судового рішення у даній справі рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства фактично припинило свою дію у зв`язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим; під час судового розгляду справи контролюючим органом не надано доказів наявності у Товариства податкового боргу та відсутності у відповідача майна, яке може слугувати джерелом погашення такого податкового боргу.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 09.01.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у контролюючого органу були усі законні підстави щодо проведення перевірки Товариства, призначеної згідно наказу в.о. начальника Управління від 21.09.2017 № 4252, тоді як Товариство протиправно не допустило перевіряючих до проведення перевірки, з огляду на що в.о. начальника Управління було прийняте обґрунтоване рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства. Також, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, оскільки такі правовідносини врегульовані положеннями статті 94 цього Кодексу.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 24.01.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що в.о. начальника Управління на підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України був виданий наказ від 21.09.2017 № 4252 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства".
На підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку від 21.09.2017 №7183 фахівцем контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Товариства.
Директор Товариства відмовився від підпису у направленні на перевірку та не допустив фахівця контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки, про що складено акт №455/13-01-14-10 від 22.09.2017.
29.09.2017 о 14.50 год. в.о. начальника Управління було прийняте рішення №218/13-01-14-10, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - Товариства.
З огляду на не допуск фахівців контролюючого органу до проведення перевірки, Управління звернулось до суду із даним позовом.
В свою чергу, Товариство оскаржило наказ Управління від 21.09.2017 № 4252 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства" у судовому порядку, за результатами розгляду якого Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2017 у справі № 813/3339/17 (№876/12595/17), яка набрала законної сили, у задоволенні позову Товариства відмовив.
Підпунктами 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.