ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 354/1076/21
адміністративне провадження № К/990/30668/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 354/1076/21 за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Карпатський національний природний парк, про визнання незаконним та скасування рішення; зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 (суддя Біньковська Н. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 (головуючий суддя Матковська З. М., судді Кузьмич С. М., Улицький В. З.),
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (далі - Міська рада, відповідач), у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 110 рішення від 27.05.2021 № 151-10/2021 в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд уч. Растовий, с. Микуличин;
- зобов`язати надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою вищевказаної земельної ділянки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав про те, що всупереч нормам статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України Міська рада протиправно прийняла рішення від 27.05.2021 № 151-10/2021, пунктом 110 якого позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд уч. Растовий с. Микуличин.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, висновки якого повністю підтримав апеляційний суд, виходив з того, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивач, належить до земель природно-заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні Карпатського національного природного парку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого 29.12.2001 за № І-ІФ №002772 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №000006, бланк серії І-ІФ №002772, та згідно плану зовнішніх меж землекористування.
Суди констатували, що будь-яких доказів про припинення землекористування чи зміну меж цієї земельної ділянки сторонами не представлено, позивачем не спростовано обставини знаходження бажаної ним земельної ділянки в межах природного парку.
За висновками судів, земельна ділянка, на яку претендує позивач, не може передаватись у приватну власність, оскільки вона (ділянка) належить до земель природно-заповідного фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга позивача вмотивована доводами про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 79-1, 118 Земельного кодексу України, стаття 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України") внаслідок неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених в постановах від 04.08.2021 у справі № 320/816/19, від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16, від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14, від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 19.06.2018 у справі № 806/2982/17, від 25.02.2020 у справі № 723/1964/14, від 15.04.2020 у справі № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі № 360/536/17.
ОСОБА_1 наголошує, що точні межі земель Карпатського національного парку на місцевості біля земельної ділянки, на яку претендує позивач, не встановлені. Землям парку не присвоєно кадастровий номер.
Відповідач та третя особа не реалізували своє право подати відзив на касаційну скаргу.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Міської ради із заявою від 20.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в уч. Растовий с. Микуличин Яремчанської міської ради. До заяви долучив графічні матеріали з публічної кадастрової карти України з бажаним місцем розташування земельної ділянки та копію документів, що посвідчують особу.
20.04.2021 позивач також звернувся до Карпатського національного природного парку із заявою, в якій просив погодити вилучення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Микуличин (уч. Растовий) для подальшої приватизації.
Листом від 28.03.2022 № 128 Карпатський національний природний парк повідомив заявника, що згідно поданих ним документів, а саме викопіювання з кадастрової карти України, вказана земельна ділянка, яка знаходиться в с. Микуличин, Надвірняський район, уч. Растовий, накладається на землі, надані Карпатському національному природному парку в постійне користування, Підліснівского природоохоронного науково-дослідного відділення, квартал № 15, виділ №11 згідно планшету № 3 цього ПОНДВ. Вказав, якщо бажана земельна ділянка заходить на територію Карпатського національного природного парку, то відповідно до пункту "г" частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду приватизації не підлягають.
Рішенням від 27.05.2021 № 151-10/2021 (пункт 110) відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в уч. Ростовий с. Микуличин у зв`язку з тим, що земельна ділянка, вказана позивачем у викопіюванні з публічної кадастрової карти України, знаходиться на території Карпатського національного природного парку (Підліснівське природоохоронне науково-дослідне відділення, квартал № 15, виділ № 11).
Про прийняте рішення Міська рада повідомила заявника листом від 04.06.2021 № Т-660.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до чистин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною другою статті 2 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).
Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.