ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 759/30/18
провадження № 51-5966км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080006280 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 15.07.2017 близько 19:00 год. зустрівся з неповнолітньою ОСОБА_8 на ринку "Колібріс", що за адресою: м. Київ, вул. Г. Юри, 1, та прогулювався разом з нею по прилеглим до ринку житловим кварталам приблизно до 23:50 год. 15.07.2017.
Під час прогулянки близько 00:05 год. 16.07.2017 біля будинку № 18 по проспекту Леся Курбаса в м. Києві на ґрунті конфлікту через ревнощі, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій особі, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дістав із рюкзака ніж та завдав один удар в область грудної клітини ззаду справа потерпілій ОСОБА_8, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Виправдуючи ОСОБА_7, суд зазначив у вироку, що стороною обвинувачення не надано переконливих належних і допустимих доказів щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому суд визнав недопустимим доказом негласну слідчу (розшукову) дію аудіо, відео контроль публічно доступних місць від 18.07.2017.
Зокрема, даючи оцінку протоколу НСРД, суд встановив, що в ході проведення вказаної слідчої дії органом досудового розслідування фактично проводився саме допит ОСОБА_7, який на той час був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. При цьому в ході проведення допиту ОСОБА_7 не було роз`яснено його права та не було забезпечено участі захисника, враховуючи той факт, що останнього було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, де участь захисника є обов`язковою (т. 1 а.п. 148-154).
Також суд визнав недопустимим доказом протокол пред`явлення особи для впізнання від 30.08.2017 за участю свідка ОСОБА_9, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що перед початком цієї слідчої дії свідку ОСОБА_9 працівники поліції двічі показували фото ОСОБА_7 (т. 4 а. п. 196, т. 5 а.п. 93).
Окрім того суд, виправдовуючи ОСОБА_7, зазначив, що на джинсах, які визнані стороною обвинувачення речовим доказом й були вилучені у ОСОБА_7 під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України, не зафіксовано наявність плям бурого кольору чи будь-яких інших плям або пошкоджень, що підтверджується даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 17.07.2017 (т. 1 а.п. 148-150), а виявлення плям бурого кольору відбулося при безпосередньому дослідженні джинсів вже в судовому засіданні.
Також суд, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні речовий доказ, а саме ніж, вказав, що жодних експертиз щодо наявності чи відсутності відбитків пальців на цьому ножі сторона обвинувачення суду не надала, й цей ніж був виявлений та вилучений не з квартири ОСОБА_7, а відповідно до даних протоколу обшуку від 19.07.2017 він був вилучений за адресою АДРЕСА_2 з квартири ОСОБА_10 .
Окрім того, досліджуючи в судовому засіданні висновок експерта № 283-МК від 02.11.2017, суд встановив, що ця експертиза категорично не вказує, що саме цим ножем було нанесено тілесне ушкодження ОСОБА_8 (т. 2 а.п. 1-6), а висновки експертів № 10-1/996 від 08.09.2017 та № 310 від 17.10.2017 не вказують, що кров, виявлена на клинку ножа, належить потерпілій ОСОБА_8 (т. 2 а.п. 42-51, т. 2 а.п. 54-56).
Також суд визнав недопустимим доказом висновок за результати дослідження з використанням поліграфа від 30.09.2017, оскільки він отриманий не у порядку, встановленому КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року вирок місцевого залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Посилається на те, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України не навів переконливих аргументів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності виправдання судом першої інстанції ОСОБА_7 .
Вказує, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо передчасного висновку місцевого суду про визнання доказів недопустимими та надання їм неналежної оцінки, зокрема щодо протоколу затримання особи від 17.07.2017, протоколу НСРД від 18.07.2017, протоколу пред`явлення особи для впізнання від 30.08.2017, протоколу обшуку від 19.07.2017, висновку експерта від 02.11.2017 № 283-МК, даним роздруківки змісту повідомлень, показанням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 .
Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги, що судом першої інстанції порушені вимоги ч. 3 ст. 415 КПК України, оскільки при постановленні вироку не враховані висновки апеляційного суду, які були вказані в ухвалі апеляційного суду від 13 січня 2019 року.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Захисник та виправданий заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються у порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів убачає, що доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі прокурора доводам та визнав їх необґрунтованими, зазначивши в ухвалі відповідні мотиви свого рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо визнання недопустимим доказом протоколу негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контролю публічно доступних місць від 18.07.2017, вказав, що за змістом протоколу за результатами НСРД фактично було проведено допит ОСОБА_7, який був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, однак йому не були роз`яснені його права й не було забезпечено участі захисника, враховуючи той факт, що останнього затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Як слідує із матеріалів провадження, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва № 01-13576т/НСД від 17.07.2017 (т. 2 а. п. 181-182), було проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо, відео контроль публічно доступних місць у приміщенні службового кабінету № 202 Святошинського УП ГУ НП в м. Києві, що по проспекту Перемоги, 109, у м. Києві, за участю працівників УОТЗ ГУ НП України в м. Києві, де ОСОБА_7 повідомив про обставини його знайомства з ОСОБА_8 та про нанесення їй тілесного ушкодження (т. 1а.п. 152-154).
НСРД - це слідчі (розшукові) дії, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 258, ч. 1 ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, тобто доступом до змісту спілкування за умови, що його учасники мають достатні підстави вважати таке спілкування приватним. При цьому втручання проводиться без відома особи на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.