ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 200/7407/19
провадження № 61-12112св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександр Іванович, ОСОБА_4
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом:Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександр Іванович, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П.,
Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи, до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник О. І., ОСОБА_4, про визнання електронних торгів, свідоцтва про придбання майна, протоколу та акту про проведення електронних торгів недійсними і їх скасування, витребування майна з чужого незаконного володіння
2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року визнано договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, укладений 05 квітня 2002 року між ОСОБА_5, що діяла від імені ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_1 удаваним в частині покупця. Змінено в договорі купівлі-продажу квартири сторону договору, а саме покупця квартири з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ; усунуто перешкоди ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири та знято її з реєстраційного обліку за цією адресою.
3. Про зазначене судове рішення вона обізнана не була та дізналась про його наявність лише 31 жовтня 2018 року під час виселення її та її дитини з квартири, яка їй належала на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є. В.
4. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 .
5. З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, отриманої ОСОБА_1 12 квітня 2019 року, вона дізналась, що ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на спірну квартиру 02 липня 2018 року, а 21 серпня 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельник О. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1, де іпотекодержателем значився ОСОБА_4, іпотекодавцем - ОСОБА_3, з розміром основного зобов`язання забезпеченого іпотекою у 800 000,00 грн та зі строком виконання зобов`язання з 21 серпня 2018 року по 21 жовтня 2018 року.
6. Вимоги стягувача ОСОБА_4 задоволені 02 листопада 2018 року та право власності на спірну квартиру від ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_4 .
7. Задля уникнення подальшого переходу права власності на спірну квартиру, ОСОБА_1 05 травня 2019 року подала до Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська заяву про забезпечення позову до подання позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно спірної квартири, окрім відновлення або реєстрації права власності за нею, яка ухвалою суду від 07 травня 2019 року задоволена, а вже 15 травня 2019 року вона звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 на предмет витребування майна з чужого незаконного володіння, що розглядався судом у цій справі до уточнення ОСОБА_1 кола учасників справи та позовних вимог.
8. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
04 листопада 2019 року заяву позивачки ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду, скасування ухвали про забезпечення позову від 07 травня 2019 року та повернення судового збору задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник О. І., про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.
Роз`яснено позивачу, що він має право звернутись до суду повторно.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2019, щодо заборони вчинення будь - яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суб`єктами державної реєстрації стосовно квартири АДРЕСА_2 .
У задоволенні клопотання про повернення судового збору відмовлено.
9. Посилаючись на те, що вона заяви про залишення її позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову не писала, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду.
10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Разом з тим, 23 серпня 2019 року Соборним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_4, а стягувачем - ОСОБА_8, та в рамках цього виконавчого провадження 31 жовтня 2019 року на електронних прилюдних торгах спірну квартиру було продано з внесенням до 04 листопада 2019 року переможцем торгів, яким є ОСОБА_2, суми в розмірі 1 092 533,25 грн на рахунок продавця ДП "Сетам".
12. Позивач вважає, що приватний нотаріус ДМНО Мельник О. І., яким внесено запис про іпотеку щодо спірної квартири, був обізнаний про скасування рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року, на підставі якого право власності на спірну квартиру незаконно перейшло до ОСОБА_3, який, в свою чергу, незаконно передав його ОСОБА_4, як і був обізнаний про незаконність переходу права власності на квартиру до ОСОБА_2, хоча б і внаслідок реалізації спірної квартири з торгів, оскільки саме він видавав свідоцтво про придбання майна з електронних торгів та реєстрував за останнім право власності на квартиру.
АДРЕСА_3 . Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила:
- визнати недійсними електронні торги, що відбулись 31 жовтня 2019 року щодо продажу квартири
АДРЕСА_1 (номер лота 377800), переможцем яких був ОСОБА_2 ;
- визнати недійсними та скасувати свідоцтво про придбання вказаної квартири з електронних торгів № 830 від 19 листопада 2019 року, видане приватним нотаріусом ДМНО Мельник О. І.;
- визнати недійсними та скасувати акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, складений старшим державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 18 листопада 2019 року щодо спірної квартири;
- визнати недійсними та скасувати протокол № 441320 проведення прилюдних торгів, складений ДП "Сетам" з приводу реалізації нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_1 ;
- витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння
ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 .
14. У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 31 жовтня 2019 року він придбав на прилюдних електронних торгах спірну квартиру, яка була виставлена на продаж в межах процедури виконавчого провадження НОМЕР_1.
15. Після аналізу інформації про зазначене майно, що містилась на сайті електронних торгів, ОСОБА_2 вніс повну суму, що відповідала вартості квартири, та 19 листопада 2019 року отримав у приватного нотаріуса ДМНО Мельник О. І. свідоцтво про придбання майна з електронних торгів з проведенням тим же нотаріусом державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2, що в розумінні статей 650, 656 ЦК України є договором купівлі-продажу.
16. При цьому в момент отримання ним правовстановлюючих документів та державної реєстрації його права власності на спірну квартиру будь-яких обмежень чи обтяжень не існувало, що перевірялось виконавчою службою при примусовій реалізації з електронних торгів нерухомого майна.
17. Зазначає, що він не знав та не міг знати, що квартира раніше належала ОСОБА_1, від якої це майно вибуло без її на це волі, тому вважає себе добросовісним набувачем. Задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 на нього буде покладено невиправданий та надмірний тягар з пошуку шляхів щодо компенсації своїх втрат, що є неприйнятним для добросовісного набувача.
18. З огляду на вказане просив визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
19. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
20. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять речово-правового характеру, що унеможливлює застосування положень статей 387, 388 ЦК України, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного майнового права не є ефективним та не відповідає характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
21. Суд дійшов висновку про відсутність ланцюгу правочинів в розумінні статей 387, 388 ЦК України, які походять від скасованого рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року, за яким було визнано за ОСОБА_3 майнове право на спірну квартиру, дійсним власником якої є ОСОБА_1, оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявні договірні відносини, зокрема, договір позики грошових коштів та договір іпотеки з предметом іпотеки спірної квартири, за невиконання умов якого ОСОБА_3 розрахувався спірною квартирою, як і між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 також існували аналогічні договірні відносини, а реалізація на прилюдних електронних торгах спірної квартири проводилась на підставі виконавчого документу, тобто виконавчого напису нотаріуса, а не на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано судом, що не є відносинами речово-правового характеру, до яких застосовується віндикація, як і не є зазначені відносини такими, що пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, враховуючи, що ані договір іпотеки від 21 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ані договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 870, посвідчений 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельником О. І., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ані виконавчий напис №2389 від 20 серпня 2019 року, вчинений 20 серпня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Кучмій Н. В., який перебував на примусовому виконанні в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв`язку з невиконання умов договору позики, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, внаслідок яких відбувався перехід права власності на спірну квартиру, до якої
ОСОБА_1 має майновий інтерес, останньою не оскаржувались та не визнавались недійсними в порядку статей 203, 215 ЦК України, щоб надавало правові підстави для встановлення судом в цій справі неправомірного набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру та застосування реституції в порядку статті 216 ЦК України. До того ж, позивач не пред`являла в цьому позові таких вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які визначені нею в остаточній позовній заяві, поданій
31 березня 2021 року, третіми особами, окрім ОСОБА_8, який взагалі не є учасником справи.
22. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 набув спірну квартиру правомірним шляхом у її законного власника, право власності якого не скасовано, та не в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, що встановлено судом у цій справі, тому зустрічний позивач не має в даному випадку статусу добросовісного набувача в розумінні статті 388 ЦК України, а є законним покупцем за договором купівлі-продажу, хоча б і укладеного шляхом проведення прилюдних електронних торгів в порядку реалізації нерухомого майна з виконання виконавчого документу, майнові права якого, до того ж, не порушені ОСОБА_1, а спосіб їх захисту не відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України, що є окремою підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
23. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня
2022 року в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, у цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1588783012101).
В іншій оскаржуваній частині рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
24. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі, на підставі судового рішення, яке було скасоване, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову та витребування від ОСОБА_2 на її користь квартири АДРЕСА_1 . Саме такий спосіб захисту прав позивачки є належним та ефективним і відповідає правовим позиціям касаційного суду.
25. Судом враховано, що первинною підставою набуття ОСОБА_3 права приватної власності на спірну квартиру було судове рішення у справі №200/19834/17, надалі скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року (провадження №22-ц/803/2241/19).
26. Вимоги про визнання недійсними електронних торгів від 31 жовтня
2019 року, визнання недійсними і скасування свідоцтва про придбання квартири з електронних торгів №830 від 19 листопада 2019 року, акту про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 18 листопада 2019 року, протоколу №441320 проведення прилюдних торгів з приводу реалізації квартири - є надмірними і неефективними для захисту порушеного права власності позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 шляхом витребування спірної квартири на користь власниці, а тому задоволенню не підлягають.
27. Використання процедури електронних торгів, у даному випадку не спростовує факту набуття відповідачем ОСОБА_2 спірної квартири з незаконних підстав, навіть враховуючи, що добросовісність вказаного відповідача презюмується.
28. Щодо вимог зустрічного позову, то апеляційний суд зазначив, що рішення місцевого суду згідно змісту апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 оскаржене лише в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1, тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 не переглядав згідно з вимогами частини першої статті 367 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року.
30. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
31. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
32. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
33. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі
№ 465/650/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі
№ 592/7963/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц. від 23 грудня 2020 року у справі
№ 639/7253/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
34. Підставою касаційного оскарження заявник також зазначає порушення норм процесуального права, оскільки справу розглянуто неповноважним складом апеляційного суду (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
35. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував вимоги частини другої статті 388 ЦК України, а саме, що спірне майно було придбано ним в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому в силу приписів частини другої статті 388 ЦК України не може бути витребувано у нього як у добросовісного набувача.
36. Також суд не врахував, що застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
37. Вважає, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що в разі якщо судове рішення було скасовано, тобто квартира вибула з володіння позивачки поза її волею, то в такому разі не є потрібним визнавати недійсними електронні торги, відповідні свідоцтва, акт та протокол, а є можливим та ефективним способом захисту її прав витребування даної квартири у її кінцевого набувача ОСОБА_2 .
38. Зазначав, що апеляційний суд не встановив недобросовісність набувача майна ОСОБА_2, тому його добросовісність презюмується. Проте суд не врахував, що прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.
39. Також зазначав, що по даній справі колегія суддів апеляційної інстанції мала була взяти самовідвід, оскільки ця ж сама колегія суддів ухвалювала судове рішення від 28 березня 2019 у справі № 200/19834/17 щодо спірного об`єкту нерухомого майна, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним, заміну сторони у договорі купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою.
40. На переконання заявника та обставина, що колегія суддів апеляційного суду вже ухвалювала рішення по справі №200/19834/17, є об`єктивною обставиною, яка може викликати сумнів в неупередженості та/ або об`єктивності суддів.
41. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
42. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року серії АЕР №839182, реєстр 1921, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є. В., є власником квартири АДРЕСА_1, право власності на яку вона зареєструвала 17 травня 2005 року, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №163309131 від 12 квітня 2019 року.