ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 274/5789/22
провадження № 61-15604св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Семенівська сільська рада Бердичівського району Житомирської області,
треті особи:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Бобчик Ігор Миколайович, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в складі судді Микитюк О. Ю., постанову Житомирського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (далі - Семенівська сільська рада) про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4, прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), належну ОСОБА_4, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку.
Зазначав, що ОСОБА_4 була членом Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Постишева, правонаступником якого є Колективне сільськогосподарське підприємство "Хлібороб" (далі - КСП "Хлібороб"), проте її не було включено до списку, який є додатком до державного акта на право колективної власності по КСП "Хлібороб", відомості про виготовлення та видачі їй сертифіката на земельну частку (пай) відсутні.
У зв`язку із зазначеним, просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектара, яка розташована на території с. Садки Семенівської об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області, у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 10 квітня 2023 рокупозов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектара на території с. Садки Семенівської об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області (у праві колективної власності на землю КСП "Хлібороб").
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 з 1975 року до 1995 року була членом колгоспів та колективних сільськогосподарських підприємств, однак протиправно не була внесена до списку громадян - членів КСП "Хлібороб", які мають право на земельну частку (пай), а невнесення її до такого списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не позбавляє її права на земельну частку (пай), а тому ОСОБА_4 набула право на цю земельну частку (пай). У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_4, який прийняв спадщину, набув право на земельну частку (пай) розміром 2,46 умовних кадастрових гектара на території с. Садки Семенівської об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області (у праві колективної власності на землю КСП "Хлібороб").
Житомирський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області задовольнив.
Скасував рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2023 року і ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Семенівської сільської ради судовий збір у розмірі 1 607,31 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що на ім`я ОСОБА_4 видавався сертифікат про право на земельну частку (пай), а також докази, що вона була членом КСП на час паювання та була включена до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю КСП "Хлібороб" с. Садки Бердичівського району Житомирської області серії ЖТ 02-21 № 00024 від 01 квітня 1996 року. Крім того, суд врахував, що на час паювання земель ОСОБА_4 була звільнена з членів колгоспу.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
01 листопада 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Бобчик І. М., через систему "Електронний суд", подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, до якої включені заперечення на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2023 року і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15, від 28 липня 2021 року в справі № 147/78/19, від 20 січня 2023 року в справі № 465/6147/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційна оскарження рішення суду першої інстанції, не досліджуючи питання поважності причин такого пропуску. Крім того, суд залишив поза увагою, те, що відповідач у своїй заяві про поновлення строку зазначав, що копію оскаржуваного рішення від отримав на електрону адресу 10 квітня 2023 року, однак апеляційна скарга подана ним з пропуском строку, встановленого законом.
Також заявник не погоджується з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору, зазначає, що суд не врахував, що його мати після припинення членства у КСП "Хлібороб" набула право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом, а побажавши вийти зі складу зазначеного підприємства, вона отримала право на отримання земельної ділянки із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства. ОСОБА_4 набула право на земельну частку (пай) у праві колективної власності на землю КСП "Хлібороб", це право успадкував позивач, проте він не може отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину, що, в свою чергу, перешкоджає оформленню права на земельну частку (пай).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у грудні 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на ім`я ОСОБА_4 25 квітня 1976 року було видано трудову книжку колгоспника, відповідно до якої остання у 1975 році вступила у члени колгоспу ім. Постишева, правонаступником якого є колгосп ім. Калініна, правонаступником в свою чергу якого є КСП "Хлібороб" (а. с. 7).
Згідно запису в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_4 була звільнена з членів КСП "Хлібороб" 26 червня 1995 року.
Відповідно до листа Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14 лютого 2022 року № 528/35-22 ОСОБА_4 не було включено до списку, який є додатком до державного акта серії ЖТ 02-21 № 000024, який було видано 01 квітня 1996 року, на право колективної власності на землю КСП "Хлібороб" на території Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а. с. 9).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).
Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є дітьми померлої ОСОБА_4, а третя особа ОСОБА_3 - її чоловіком (а. с. 22).
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Богатирчука В. А. від 22 листопада 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку за відсутністю правовстановлюючого документа (а. с. 21).
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він є спадкоємцем після смерті його матері ОСОБА_4, яка за життя набула права власності на земельну частку пай, однак вона не була внесена до списку додатку до державного акта про право колективної власності по КСП "Хлібороб", відомості про виготовлення та видачі їй сертифіката на земельну частку (пай) відсутні, що позбавляє позивача отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК України.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 ЗК України 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.