ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 357/2144/22
провадження № 61-12853св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2022 року у складі судді Бебешко М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про спадщину за законом недійсним та скасування державної реєстрації права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
На момент відкриття спадщини позивачка перебувала на навчанні на 1 курсі вищого навчального закладу в іншому місті, тому представництво та реалізацію її прав та інтересів як спадкоємиці першої черги після смерті батька здійснювала її мати, на утриманні якої вона перебувала.
09 вересня 2006 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-5585, із змісту якого вбачається, що спадкоємцем всього майна ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дочка - ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_1 .
Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з частини квартири АДРЕСА_2 і належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Білоцерківською комунальною службою приватизації 06 листопада 2001 року № НОМЕР_2 та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 04 червня 2002 року № 11109, реєстраційний номер 100091887.
У зв`язку із тим, що зі змісту свідоцтва про право на спадщину вбачалось, що позивачка є єдиною спадкоємницею всього майна, яке складається з частини вказаної квартири, а також враховуючи, що зі слів матері позивачки їй було відомо, що в квартирі відразу після смерті батька почала мешкати особа з неповнолітньою дитиною, начебто друга дружина батька, позивачка весь час була переконана, що ця особа набула право проживати в цій квартирі ще за життя померлого батька.
Восени 2021 року позивачці стало відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 станом на 16 вересня 2021 року зареєстровано 2 осіб: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дата реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, дата реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачка дізналася, що ОСОБА_2 є власником частини квартири АДРЕСА_2, а підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину № 1-1491 від 19 березня 2005 року, видане Другою Білоцерківською міською нотаріальною конторою.
В свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому позивачці 09 вересня 2006 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т. І., не було зазначено, що спадщину на частку прийняв інший спадкоємець - дружина померлого, не зазначено її імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Зазначила, що внаслідок безпідставної видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкового майна відповідачці, яка не мала на це право, оскільки не є спадкоємцем першої черги, позивачку було протиправно позбавлено права власності на частину квартири, яка належала її батьку, і входила до складу спадщини.
Ураховуючи викладені обставини позивачка просила суд:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2, видане 19 березня 2005 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т. І., зареєстроване в реєстрі № 1-1491 у спадковій справі 445-04, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на частку спадкового майна, яке складається з квартири АДРЕСА_2 і належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Білоцерківською комунальною службою приватизації 06 листопада 2001 року за № НОМЕР_2 та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 04 червня 2002 року за № 11109, реєстраційний номер 100091887;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 19 березня 2005 року, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т. І. на ім`я ОСОБА_2 та внесення відомостей про нього до реєстру правочинів.
При цьому, позивачкою було подано суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартири АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 19 березня 2005 року, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т. І.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 19 березня 2005 року, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т. І.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 30 березня 2022 року.
Судові витрати у справі покладено на позивачку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що хоча позовні вимоги є обґрунтованими, проте позивачкою пропущено строк позовної давності звернення до суду.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24 серпня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 02 жовтня 2023 року заявник просила суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_5, є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Згідно даних копії спадкової справи, що міститься в матеріалах цивільної справи, до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_4 у грудні 2004 року звернулися із заявами про прийняття спадщини: позивачка ОСОБА_1 як донька померлого; відповідачка ОСОБА_2, надавши нотаріусу рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2004 року про встановлення факту перебування її та померлого ОСОБА_4 у шлюбних відносинах.
19 березня 2005 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Покотіловій В. І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-1491. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з частини квартири АДРЕСА_2 .
09 вересня 2006 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_1., донці померлого ОСОБА_4, видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-5585. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з частини квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 вересня 2021 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідачкою ОСОБА_2 в суді першої інстанції було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.