ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 574/645/21
провадження № 61-14108св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - селянське (фермерське) господарство "Урожайне",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 16 травня 2023 року в складі судді Гука Т. Р. та постанову Сумського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "Урожайне" (далі - СФГ "Урожайне") про скасування державної реєстрації та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику.
В обґрунтування позову вказала, що вона є власником земельних ділянок: площею 2,8698 га (кадастровий номер 5920984100:05:001:0123) та площею 2,8692 га (кадастровий номер 5920984100:05:001:0124) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Клепалівської сільської ради Буринського району Сумської області (на даний час межі Буринської міської ради Конотопського району Сумської області).
На почату червня 2021 року вона дізналася, що вказані земельні ділянки обтяжені договорами оренди землі від 12 грудня 2016 року, орендар СФГ "Урожайне", (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2016 року), які вона не підписувала і на підписання яких нікого не уповноважувала.
Вважала, що ці правочини є неукладеними, а реєстрація права оренди земельних ділянок на підставі неукладених між сторонами договорів оренди порушує її права та законні інтереси на розпорядження своєю власністю.
На підставі викладеного позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні належними їй земельними ділянками з кадастровим номером 5920984100:05:001:0123, площею 2,8698 га, та з кадастровим номером 5920984100:05:001:0124, площею 2,8692 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Клепалівська сільська рада, Буринський район, Сумська область (на даний час межі Буринської міської ради Конотопського району Сумської області), шляхом витребування їх з незаконного володіння СФГ "Урожайне", повернення їй та скасування записів про державну реєстрацію права оренди на вказані земельні ділянки.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 16 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Під час розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_2 не підписувала договори оренди належних їй земельних ділянок від 12 грудня 2016 року, на підставі яких земельними ділянками користується відповідач.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторони виконують умови непідписаних орендодавцем договір оренди землі, тому відсутні підстави повертати позивачеві належній їй земельні ділянки та скасовувати записи про державну реєстрацію права оренди на вказані земельні ділянки за СФГ "Урожайне".
Установивши, що на підставі договорів оренди землі від 10 листопада 2016 року СФГ "Урожайне" користується належними позивачу земельними ділянками, за користування якими протягом 2017-2020 років остання через свою сестру, а у 2021 році особисто отримувала орендну плату, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що такі договори оренди не можуть бути визнані неукладеними.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що вона лише у 2021 році дізналася про існування оскаржуваних договорів оренди землі, суди вказали про їх безпідставність з огляду на те, що ОСОБА_1 особисто брала участь у судовому засіданні та підтримувала свої позовні вимоги про визнання права власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування, тобто з 2016 року мала інформацію про їх використання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо встановлення договору оренди земельної ділянки не укладеним, на підставі не підписання та невиконання такого договору його стороною та застосування частини першої статті 638 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані договори оренди землі позивачем не підписувалися, а отже, відсутні підстави вважати, що такі договори є укладеними з її волі.
При вирішенні спору в цій справі суди дійшли хибного висновку про виконання договір оренди землі. Суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач протягом 2017-2020 років перераховував орендну плату на картковий рахунок сестри позивачки, при цьому у матеріалах справи відсутні докази отримання орендної плати саме ОСОБА_1 . Остання особисто отримала орендну плату за землю від СФГ "Урожайне" лише у 2021 році, що не може свідчити про відсутність між сторонами орендних правовідносин за непідписаними нею договорами оренди.
Таким чином, позивач надала належні та допустимі докази, зокрема висновок експерта, того, що вона не підписувала оскаржувані договори оренди землі, не погоджувала істотні умови договорів, не отримувала орендної плати за період - 2016по 2020 роки, тому згідно із вимогами частини першої статті 638 ЦК України вказані договори є неукладеними а її позов є таким, що підлягає до задоволення.
У грудні 2023 року СФГ "Урожайне" подало відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву відповідач вказав, що дії ОСОБА_1, яка узгодивши всі істотні умови договорів, уклала 10 листопада 2016 року договори оренди землі з СФГ "Урожайне", отримувала орендну плату за користування земельними ділянками, а згодом пред`явила позов про визнання цих договорів неукладеними, суперечать її попередній поведінці та є недобросовісними.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 29 червня 2016 року в справі № 574/593/16-ц визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 на земельні ділянки, площею 2,8698 га, кадастровий номер 5920984100:05:001:0123, та площею 0,0776 га, кадастровий номер 5920984100:04:001:1336, загальною площею 2, 95 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Клепалівської сільської ради Буринського району Сумської області; земельні ділянки площею 2,8692 га, кадастровий номер 5920984100:05:001:0124, та площею 0,0776 га, кадастровий номер 5920984100:04:001:1337, загальною площею 2,95 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Клепалівської сільської ради Буринського району Сумської області (а. с. 22-24).
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18 серпня 2016 року на підставі рішення Буринського районного суду Сумської області від 29 червня 2016 року державним реєстратором Буринської міської ради Сумської області Гладченко С. Л. зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельні ділянки з кадастровим номером 5920984100:05:001:0123, площею 2,8698 га, та з кадастровим номером 5920984100:05:001:0124, площею 2,8692 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Клепалівської сільської ради Буринського району Сумської області (а. с. 25-27).
Згідно із договорами оренди землі від 10 листопада 2016 року орендодавець ОСОБА_1 надала орендарю СФГ "Урожайне" в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 2,8698 га та 2,8698 га кадастрові №№ 5920984100:05:001, 5920984100:05:001:0124 строком на 10 років з виплатою орендної платою у розмірі 7031 грн 26 коп. за кожну земельну ділянку.
07 грудня 2016 року державний реєстратор Буринської міської ради Сумської області Жахалов Є. Г. на підставі вказаних договорів оренди землі вніс записи під номерами 17954406 та 17959669 про реєстрацію за СФГ "Урожайне" права оренди на вищевказані земельні ділянки.
Відповідно до висновку експерта від 03 жовтня 2022 року № СЕ-19/119/-22/8707-ПЧ, проведеного на підставі ухвали Буринського районного суду Сумської області від 11 липня 2022 року у цій справі, підписи від імені ОСОБА_1 у договорах оренди землі від 10 листопада 2016 року (об`єкти оренди: земельні ділянки, кадастрові номери 5920984100:05:001:0123 та 5920984100:05:001:0124), що розташовані у графі "Орендодавець" виконані не ОСОБА_1, а іншою особою згідно із зразками, наданими на експертизу (а.с. 111-115).
Згідно із платіжними дорученнями: № 157 від 08 червня 2017 року, № 407 від 23 листопада 2017 року, № 245 від 05 листопада 2018 року, № 547 від 02 липня 2019 року, № 819 від 15 листопада 2019 року, № 1026 від 18 травня 2020 року та № 1258 від 27 жовтня 2020 року на картковий рахунок сестри позивачки ОСОБА_4 відповідачем перераховувались грошові кошти із зазначенням призначення платежу - за оренду земельного паю за ОСОБА_1 (а.с. 69-75).
Відповідно до відомостей на виплату готівки № 14 ОР (Клепали) за 2021 року СФГ "Урожайне" виплатило 15 600 грн орендної плати особисто ОСОБА_1 (а.с. 68).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.