ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 646/1695/21
провадження № 61-12477св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року у складі судді Янцовської Т. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у складі колегії суддів: Лобов О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову посилався на те, що він є вкладником АТ КБ "Приватбанк" згідно з договорами № SAMDN25000727310784 від 20 липня 2012 року на суму 120 000,00 грн; № SAMD25000733290426 від 22 лютого 2013 року на суму 200 000,00 грн; № SAMD025000734817666 від 24 квітня 2013 року на суму 250 000,00 грн; № SAMD025000734756454 від 22 квітня 2013 року на суму 250 000,00 грн.
Крім того, на поточному рахунку НОМЕР_1 обліковується заборгованість у сумі 451 722,91 грн.
Вищевказані договори укладені позивачем у відділенні № 20 Севастопольської філії банку АТ КБ "Приватбанк" (п. Кача, АР Крим).
Наявність грошових коштів на депозитних та карткових рахунках підтверджується довідкою № 24882893 від 05 травня 2014 року.
З метою отримання власних грошових коштів, які були передані відповідачу, та процентів згідно з умовами укладених між сторонами договорів позивач неодноразово звертався до відповідача щодо їх повернення.
Однак, до теперішнього часу банком не повернуто вкладені позивачем кошти та не надано належних пояснень щодо врегулювання даного питання.
У відповідь на неодноразові звернення відповідач повідомляв, що оскільки кошти вносилися у банківському відділенні на території АР Крим, яка є тимчасово окупованою територією, цей факт позбавляє банк можливості перевірити вимоги вкладника та виконати умови договорів.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на його користь заборгованість у загальному розмірі 1 578 730,28 грн, з яких:
1) заборгованість щодо виплати грошових вкладів:
- № SAMDN25000727310784 від 20 липня 2012 року на суму 121 564,93 грн;
- № SAMD25000733290426 від 22 лютого 2013 року на суму 300 845,73 грн;
- № SAMD025000734817666 від 24 квітня 2013 року на суму 370 040,00 грн;
- № SAMD025000734756454 від 22 квітня 2013 року на суму 334 556,71 грн;
2) заборгованість, яка обліковується на поточному рахунку НОМЕР_1, у розмірі 451 722,91 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 20 липня 2012 року № SAMDN25000727310784 в розмірі 121 564,93 грн, за договором банківського вкладу від 22 лютого 2013 року № SAMDN25000733290426 в розмірі 300 845,73 грн, за договором банківського вкладу від 22 квітня 2013 року № SAMDN25000734756454 в розмірі 370 040,00 грн, за договором банківського вкладу від 24 квітня 2013 року № SAMDN25000734817666 в розмірі 334 556,71 грн, заборгованість, яка обліковується на поточному рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 451 722,91 грн, а всього стягнуто 1 578 730,28 грн.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь держави судовий збір у розмірі 15 787,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, що між ним та банком виникли договірні відносини на підставі договорів банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання із повернення вкладу та сплати процентів, узв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ ФК "Фінілон" укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, зазначивши, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, відповідно до вимог статті 520 Цивільного кодексу України, надав свою згоду на переведення боргу товариству. Тому місцевий суд вважав, що саме АТ КБ "Приватбанк" є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року у частині вирішення питання про судові витрати змінено, зменшено суму судового збору, що підлягає стягненню із АТ КБ "Приватбанк" на користь держави із 15 787,00 грн до 11 350,00 грн.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення стягнутої з АТ КБ "Приватбанк" на користь держави суми судового збору, зазначивши, що відповідно до вимог підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", максимальний розмір судового збору, який мав бути сплачений станом на день подання цього позову до суду, становив 11 350,00 грн.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21 серпня 2023 року АТ КБ "Приватбанк" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
02 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 20 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладений договір № SAMDN25000727310784 на оформлення вкладу "Депозит + 12 міс." на суму 120 000,00 грн під 17 % річних до 20 липня 2013 року. Відповідачем відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 для перерахування вкладу.
На виконання умов договору позивачем 20 липня 2012 року згідно квитанції № 1 від 20 липня 2012 з власного рахунку, відкритого у ПАТ КБ "Приватбанк", перераховано кошти в сумі 120 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2, призначення платежу: "до вкладу договір № SAMDN25000727310784".
22 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладений договір № SAMDN25000733290426 на оформлення вкладу "Депозит + на 12 міс." на суму 200 000,00 грн під 18 % річних по 22 лютого 2014 року включно. Відповідачем відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_3 для перерахування вкладу.
Позивачем 22 лютого 2013 року згідно квитанції № 5 від 22 лютого 2013 року з власного рахунку, відкритого в ПАТ КБ "Приватбанк", перераховано кошти в сумі 200 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_3, призначення платежу: "до вкладу договір № SAMDN25000733290426".
22 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладений договір № SAMDN25000734756454 на оформлення вкладу "Депозит Плюс на 12 міс." на суму 250 000,00 грн під 18 % річних по 22 квітня 2014 року включно. Відповідачем відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_4 для перерахування вкладу.
Позивачем 22 квітня 2013 року згідно платіжного доручення № 2569021870 від 22 квітня 2013 року з власного рахунку, відкритого в ПАТ КБ "Приватбанк", перераховано кошти в сумі 250 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_4, призначення платежу: "до вкладу договір № SAMDN25000734756454".
24 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладений договір № SAMDN25000734817666 на оформлення вкладу "Депозит Плюс на 12 міс." на суму 250 000,00 грн під 18 % річних по 24 квітня 2014 року включно. Відповідачем відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_5 для перерахування вкладу.
24 квітня 2013 року позивачем згідно платіжного доручення № 2572780633 від 24 квітня 2013 року з власного рахунку, відкритого в ПАТ КБ "Приватбанк", перераховано кошти в сумі 250 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_5, призначення платежу: "до вкладу договір № SAMDN25000734817666".
Згідно з довідкою № 24882893 від 05 травня 2014 року, виданою начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" Чорним А. В., станом на 05 травня 2014 року сума коштів по договору від 20 липня 2012 року № SAMDN25000727310784 складає 121 564,93 грн, по договору від 22 лютого 2013 року № SAMDN25000733290426 сума коштів складає 300 845,73 грн, по договору від 22 квітня 2013 року № SAMDN25000734756454 сума коштів складає 370 040,00 грн, по договору від 24 квітня 2013 року № SAMDN25000734817666 сума коштів складає 334 556,71 грн.
Згідно з довідкою № 24882893 від 21 липня 2014 року, виданою начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" Чорним А. В., станом на 21 липня 2014 року сума заборгованості, яка обліковується на поточному рахунку № НОМЕР_1 складає 451 722,91 грн.
17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ ФК "Фінілон" укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року Додаткової угоди до цього договору. Відповідно до умов договору електронний Додаток №1 містить перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, за якими було здійснено переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон", в тому числі і по договорах які укладалися з позивачем.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права