ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 130/1596/22
провадження № 61-6838св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року у складі судді Шепеля К. А., додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року у складі судді Шепеля К. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (далі - ТОВ "Енерго Збут Транс") про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 04 серпня 2020 року він працював на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс".
15 лютого 2022 року на електронну адресу його представника надійшла відповідь на адвокатський запит, до якої було долучено копію наказу від 18 листопада 2021 року № 121 "Про звільнення ОСОБА_1".
Як вбачається зі змісту даного наказу, його було звільнено з посади заступника директора з питань розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс" на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
З цим наказом він не був ознайомлений, трудову книжку станом на день подачі позову не отримав.
Вказує, що перебував на лікарняному з 05 липня 2021 року до 28 жовтня 2021 року, що становить 3 місяці 19 днів, і це не відповідає чотиримісячному проміжку часу, про який зазначено у наказі про звільнення.
Вважає, що не пропустив встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України строк на звернення до суду, оскільки відповідно по пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Посилаючись на те, що відповідач допустив порушення норм трудового законодавства та виніс незаконний наказ про звільнення, ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати наказ № 121 "Про звільнення ОСОБА_1", виданий директором ТОВ "Енерго Збут Транс" Чайковським Р. 18 листопада 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс" з 19 листопада 2021 року;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року позов задоволено.
Скасовано наказ від 18 листопада 2021 року № 121/ос "Про звільнення ОСОБА_1", виданий директором ТОВ "Енерго Збут Транс" Чайковським Р.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань регіонального розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс" з 19 листопада 2021 року.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань регіонального розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс" допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
При цьому суд першої інстанції послався на пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Суд зазначив, що оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який продовжений станом на день розгляду справи, у країні введено воєнний стан з 05-30 год. 24 лютого 2022 року, то позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року стягнуто з ТОВ "Енерго Збут Транс" на користь держави судовий збір 2 481,00 грн.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ТОВ "Енерго Збут Транс" оскаржило їх в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Енерго Збут Транс" залишено без задоволення, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 лютого 2023 року залишено без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишено за відповідачем.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
03 травня 2023 року ТОВ "Енерго Збут Транс" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року, додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 05 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щудла А. М. просить суд касаційну скаргу ТОВ "Енерго Збут Транс" залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
30 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 04 серпня 2020 року працював на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс".
Як вбачається з листків непрацездатності, позивач перебував на лікарняному у такі періоди: з 05 липня до 14 липня 2021 року - листок непрацездатності серії АЛА № 262380; з 15 липня до 02 серпня 2021 року - листок непрацездатності серії АДФ № 699688; з 02 серпня до 26 серпня 2021 року - листок непрацездатності серії АЛД № 992501; з 27 серпня до 21 вересня 2021 року - листок непрацездатності серії АЛД № 993312; з 22 вересня по 28 жовтня 2021 року - листок непрацездатності серії АЛА № 223480.
Наказом від 18 листопада 2021 року № 121/ос заступника директора з питань розвитку ТОВ "Енерго Збут Транс" Твердохліба Ю. М. звільнено з 19 листопада 2021 року у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України.
09 лютого 2022 року представник позивача - адвокат Щудла А. М. направив до ТОВ "Енерго Збут Транс" адвокатський запит з проханням повідомити, чи приймалось рішення про звільнення ОСОБА_1, чи видавалась йому трудова книжка та проводився розрахунок при звільненні.
Згідно відповіді ТОВ "Енерго Збут Транс" від 15 лютого 2022 року, заявнику повідомлено, що у зв`язку з нез`явленням на роботі ОСОБА_1 протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності ухвалено рішення про його звільнення, про що 18 листопада 2021 року видано відповідний наказ. До листа долучено копію наказу від 18 листопада 2021 року № 121 "Про звільнення ОСОБА_1 . Зазначений лист із додатками отримано представником позивача - адвокатом Щудла А. М. 15 лютого 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.