Постанова
Іменем України
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 285/2532/22
провадження № 61-15137св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання вчинення дій, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2022 року у складі судді Михайловської А. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ ФОП ОСОБА_2 від 28 травня 2020 року № 8; зобов`язати відповідача звільнити її з роботи шляхом видачі наказу про звільнення, вказавши дату звільнення - "01.04.2022" та підставу звільнення "за згодою сторін за ч. 1 ст. 36 КЗпП України"; зобов`язати відповідача сплатити за найманого працівника ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок та страхові платежі за період з червня 2020 року до березня 2022 року включно; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за березень 2022 року в розмірі 6 500,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 березня 2022 року до 20 червня 2022 року в розмірі 24 761,60 грн, компенсацію за невикористану відпустку за період з 15 жовтня 2019 року до 01 квітня 2022 року в розмірі 18 261,68 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 15 жовтня 2019 року між нею і ФОП ОСОБА_2 укладено безстроковий трудовий договір, за умовами якого її прийнято на роботу прибиральницею службових приміщень. Про укладення договору письмово повідомлено органи державної податкової служби, згідно з квитанцією від 14 жовтня 2019 року № 92393224407. У зв`язку із тим що ФОП ОСОБА_2 не виплачувала їй заробітної плати та припинила сплачувати за неї як найманого працівника обов`язкові соціальні внески і страхові платежі, вона 01 квітня 2022 року через засоби поштового зв`язку подала заяву про звільнення з роботи з 08 квітня 2022 року за згодою сторін (пункт 1 стаття 36 КЗпП України). Крім цього, на час припинення трудових відносин їй не була виплачена заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористану відпуску. Такими діями ФОП ОСОБА_2 завдала їй моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 26 грудня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ ФОП ОСОБА_2 від 28 травня 2020 року № 8 про визнання трудового договору від 15 жовтня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1, таким, що не набрав чинності. Стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за березень 2022 року в розмірі 6 500,00 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог у зв`язку з порушенням відповідачем норм трудового законодавства України.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Житомирський апеляційний суд постановою від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Романюка І. М. залишив без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржувалося, а тому не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 20 жовтня 2023 року, ФОП ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у сукупності, виходячи з фактичних обставин справи, у тому числі щодо чинності трудового договору від 15 жовтня 2019 року та наказу від 14 жовтня 2019 року № 4 про прийняття на роботу за відсутності фактичного допуску працівника до роботи, норм права, а саме: частини першої статті 21, статті 24 та частини першої статті 94 КЗпП України; частини першої статті 2 та частини першої статі 21 Закону України "Про оплату праці"; абзаців першого та четвертого пункту 50.1 ПК України; наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 зі змінами; постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413; справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2 та її представника - адвоката Романюка І. М., належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ФОП ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неповного встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, адже позивач ніколи не перебувала з нею в трудових відносинах.
26 грудня 2022 року суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив оскаржуване рішення за відсутності відповідача та її представника - адвоката Романюка І. М., відхиливши клопотання про відкладення розгляду справи з 26 грудня 2022 року на іншу дату.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося, предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволених позовних вимог.
До Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
08 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_2 видала наказ № 4, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято на роботу прибиральницею службових приміщень з наступним укладенням трудового договору та допуском до роботи (виконання обов`язків) за умови подання нею паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, трудової книжки (у разі наявності) або відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а. с. 40).
15 жовтня 2019 року між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір, умовами якого передбачені обов`язки сторін, вихідні дні, тривалість щорічної оплачуваної відпустки та умови набрання чинності трудовим договором.
Так, згідно з пунктом 8 трудового договору він набирає чинності з моменту його підписання та фактичного допуску працівника до роботи.
Згідно з повідомленням про прийняття працівника на роботу від 14 жовтня 2019 року і квитанції від 14 жовтня 2019 року № 2 ФОП ОСОБА_2 повідомила Державну податкову службу України про прийняття ОСОБА_1 на роботу.
До трудової книжки ОСОБА_1 відповідач внесла відомості про прийняття її на роботу прибиральницею службових приміщень згідно з наказом від 14 жовтня 2019 року № 4, запис 29 від 15 жовтня 2019 року.
Відповідно до форми ОК-5, виданої Пенсійним фондом України щодо ОСОБА_1, за період 2019 - 2020 роки проводились пенсійні відрахування.
Згідно з первинними відомостями з Державного реєстру фізичних особі - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 23 травня 2022 року ОСОБА_1 у період з 15 жовтня 2019 року до 29 травня 2020 року отримувала заробітну плату, джерело отримання доходів - ФОП ОСОБА_2
28 травня 2020 року ФОП ОСОБА_2 видала наказ № 8, згідно з яким трудовий договір від 15 жовтня 2019 року, укладений із ОСОБА_1, визнала таким, що не набрав чинності, оскільки паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, трудової книжки або відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 не подала, до роботи прибиральниці службових приміщень як найманий працівник за трудовим договором від 15 жовтня 2019 року не приступила.
02 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_2 подала до Державної податкової служби України скасування повідомлення про прийняття працівника на роботу щодо ОСОБА_1, що відомо із самого повідомлення та квитанції до нього. Також надала ряд податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2019 та 2020 роки від 12 серпня 2022 року та за 2022 рік від 02 серпня 2022 року, квитанцій до них від 03 та 12 серпня 2022 року та відомостей про суми нарахованого доходу, отриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб, та військового збору від 11 і 12 серпня 2022 року, із корегуванням згідно із скасуванням повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу.