ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 697/2010/21
провадження № 61-828св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ліплявська сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Ліплявської сільської ради Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від
01 вересня 2022 року у складі судді Скирди Б. К. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів:
Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області,
ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
10 жовтня 2011 року Канівська державна нотаріальна контора завела спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_5 . Спадкоємцями за законом є: дружина - ОСОБА_1, син - ОСОБА_2, син - ОСОБА_2,
дочка - ОСОБА_3 .
До складу спадщини ОСОБА_5 входить земельна ділянка площею 50,8 га для ведення фермерського господарства, що була виділена спадкодавцю рішенням районної ради народних депутатів від 27 вересня 1991 року "Про відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства" згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 24 червня 1991 року серії Б № 015742.
Відповідно до довідки міськрайонного управління у Канівському районі та
м. Каневі Головного управління Держгкеокадастру у Черкаській області за ОСОБА_5 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 7122083900:01:001:1885 відповідно до державного акта серії Б № 015742.
Позивачка вказувала, що спадкоємці неодноразово звертались до Канівської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на належні спадкодавцеві права на земельну ділянку, надану
у довічне успадковуване володіння, проте їм було відмовлено з посиланням на те, що відсутні документи на право оренди чи право власності на земельну ділянку.
Враховуючи той факт, що земельна ділянка надавалась ОСОБА_5
у довічне успадковуване володіння для організації та ведення фермерського господарства, позивач зазначала, що вона є основою для продовження роботи фермерського господарства.
У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просила визнати за нею право на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, що належало ОСОБА_5 відповідно до рішення районної ради народних депутатів від 27 вересня
1991 року "Про відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства" та акта на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 7122083900:01:001:1885 серії Б № 015742
в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, що належало ОСОБА_5 відповідно до рішення Канівської районної ради народних депутатів від 27 вересня 1991 року "Про відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства" та державного акта на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою серії Б № 015742, кадастровий номер 7122083900:01:001:1885, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив, зокрема, із того, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за законом, не може бути позбавлена права на таке володіння. Позивачка є спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, та, враховуючи, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення
з довічного успадковуваного володіння, а тому відповідно до статей 1258, 1261 ЦК України позивач має право на довічне успадковуване володіння
і користування земельною ділянкою площею 50,8 га, право володіння якою належало її чоловіку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 січня 2023 року Ліплявська сільська рада Черкаської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року
і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент розгляду справи не існувало та не існує жодного доказу про наявність у спадкодавця права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, у матеріалах справи немає ні копії, ні оригіналу державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою. Такого акта не існує. Позивачка не надала суду рішення Канівської міськради від 27 вересня 1991 року. Тобто наявність у спадкодавця права успадковуваного володіння земельною ділянкою
є недоведеним.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі
№ 311/706/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 187/1493/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 328/1788/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, від 20 листопада
2019 року у справі № 368/54/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
20 березня 2023 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - адвокат Білоголовий Я. О. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
23 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Присяжнюк А. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
10 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
04 липня 1991 року виконавчий комітет Ліплявської сільської ради народних депутатів прийняв рішення № 21, яким надав згоду на виділення земельної ділянки площею 46,2 га із земель державного запасу для організації фермерського господарства жителю м. Канева ОСОБА_5 . Земельна ділянка розташована на колишніх землях радгоспу ім. Гайдара. Вид угідь -орна. Ця земельна ділянка згідно з рішенням сесії районної ради народних депутатів від 07 червня 1991 року переведена в держземзапас (т. 1, а. с. 17).
04 липня 1991 року Ліплявська сільська рада народних депутатів попередньо погодила вилучення ОСОБА_5 для організації фермерського господарства земельної ділянки площею 46,2 га із земель держземзапасу, про що надано відповідний висновок (т. 1, а. с. 12).
Рішенням Канівської районної ради народних депутатів від 27 вересня
1991 року № 8-21 "Про відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства" затверджено проєкт відведення ОСОБА_5 для організації фермерського господарства земельної ділянки площею
48,3 га, з них: рілля - 47,78 га, лісосмуга - 0,52 га, із земель державного запасу Ліплявської сільської ради народних депутатів Канівського району Черкаської області. Відведення земельної ділянки вирішено провести
в довічне успадковуване володіння без виплати невикористаних затрат
(т. 1, а. с. 14).
Згідно з актом про перенесення в натуру проєкту відведення земель, на підставі рішення Канівської районної ради народних депутатів від 27 вересня
1991 року перенесено в натурі проєкт відведення земельної ділянки
ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства із земель запасу Ліплявської сільської ради народних депутатів Канівського району Черкаської області в довічне успадковуване володіння, загальною площею 50,8 га, в тому числі: 49,4 га ріллі, 0,5 га лісосмуг, 0,6 га польових шляхів та 0,3 га чагарників (т. 1, а. с.13).
Рішенням виконавчого комітету Канівської районної ради народних депутатів
від 27 серпня 1991 року № 169 проведено державну реєстрацію фермерського господарства "Алькасар" (далі - ФГ "Алькасар"). Вказане господарство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, земельна ділянка площею 50,8 га виділена в с. Ліпляве
(т. 1, а. с. 15, 16).
У 1991 році ОСОБА_5 видано державний акт серії Б № 015742 на право користування землею площею 50,8 га, відповідно до якого земельна ділянка була надана в довічне успадковуване володіння для ведення фермерського господарства (т. 1, а. с. 10-11, т. 2, а. с. 35-40).
Згідно з довідкою Канівської районної державної адміністрації від 21 жовтня
2005 року № 1094/01-20 ФГ "Алькасар" є фермерським господарством
з відокремленою садибою (т. 1, а. с. 19).
Згідно з довідкою, виданою міськрайонним управлінням у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, станом на 01 січня 2018 року за ФГ "Алькасар" обліковується земельна ділянка площею 50,4 га, з них: 49,0 га - рілля, 0,8 га - інші лісові землі та
0,60 га - господарські шляхи і прогони відповідно до державного акта серії
Б № 015742, виданого ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства
(т. 1., а. с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5
10 жовтня 2011 року Канівська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 393-2011 щодо майна спадкодавця ОСОБА_5 .
Згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємцями за законом
є: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2
23 березня 2019 року до Канівської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,8 га для ведення фермерського господарства, що розташована
в с. Ліпляве Канівського району Черкаської області та належала
ОСОБА_5 на підставі державного акта № 015742, виданого Канівським райвиконкомом у 1991 році.
Постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори від 23 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо вказаної земельної ділянки, оскільки вона не надала належних документів про переоформлення права оренди чи права власності на вказану земельну ділянку, оскільки таких документів
у заявниці немає (т. 1, а. с. 21).
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року за ОСОБА_1 визнано права засновника ФГ "Алькасар" в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 (справа № 697/707/19).
У справі № 697/707/19 суд встановив, що ОСОБА_5 є засновником та керівником ФГ "Алькасар".
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,
у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.