Постанова
Іменем України
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 641/4266/21
провадження № 61-14470св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування
за касаційною скаргою адвоката Зудер`янц Вікторії Вікторівни як представника ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 березня 2023 року у складі судді Фоміної Ю. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позов, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати недійсним договір дарування від 12 червня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О. за № 1465, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру за ОСОБА_2, скасувавши запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 ; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іпотеки № 42592057 на квартиру АДРЕСА_1, здійснену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. на підставі договору іпотеки.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 12 червня 2020 року позивач подарував відповідачу квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності та в якій він зареєстрований з 20 січня 1993 року. Крім нього, у спірній квартирі зареєстрований і проживає син сторін ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підставою для укладання договору дарування квартири була попередня домовленість між сторонами, спрямована на уникнення сплати заборгованості за комунальними рахунками на ім`я ОСОБА_1, що накопичилась за тривали час, та уникнення подальшого можливого звернення стягнення на цю квартиру. Зі змісту договору дарування від 12 червня 2020 року випливає, що відповідач не бере на себе обов`язків щодо погашення комунальних платежів особисто та за свій рахунок. Також сторони домовилися, що після укладання договору дарування для позивача нічого не зміниться, він разом з родиною буде проживати у квартирі, вести спільний побут, виховувати дочку, особисті рахунки переоформлюватися на відповідача також не будуть. Із часу укладення договору відповідач не зареєструвала своє місце проживання у квартирі та не переоформила особисті рахунки з оплати комунальних платежів на своє ім`я.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року шлюб між сторонами було розірвано. У травні 2021 року відповідач повідомила позивача про необхідність звільнити спірну квартиру, оскільки вона є її одноособовим власником і має намір відчужити її третім особам, а їх попередні домовленості не мають ніякого юридичного значення, та про намір здійснити скасування реєстрації місця проживання позивача в цій квартирі шляхом звернення до Департаменту реєстрації Харківської міської ради.
У травні 2021 року відповідач довела до відома позивача, що квартира є об`єктом іпотеки на забезпечення виконання боргового зобов`язання. ОСОБА_1 вважає, що відповідач умисно приховала факт її особистих боргових зобов`язань, маючи намір укласти договір іпотеки після укладання договору дарування, чим ввела його в оману, маючи намір заволодіти його майном.
Також вважає, що договір дарування має ознаки фіктивного правочину, оскільки перехід права власності на квартиру був обумовлений з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення заборгованості за комунальними платежами.
Крім цього, відчуження квартири відбулося без згоди органу опіки та піклування, що є підставою для визнання договору недійсним, оскільки у спірній квартирі була зареєстрована та мешкала малолітня донька сторін, він не писав та не надавав заяви про зняття своєї доньки з реєстрації у квартирі. ОСОБА_2 не зверталася до Департаменту служби у справах дітей із заявою про отримання дозволу на укладення договору іпотеки, предметом якої є спірна квартира та право користування якою має малолітня дитина сторін, таке рішення про надання дозволу виконавчий комітет Харківської міської ради не ухвалював.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Полтави рішенням від 15 березня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Скасував заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, застосовану ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2021 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та у інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5, подану його представником - адвокатом Поляковою В. В., залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 березня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 05 жовтня 2023 року, адвокат Зудер`янц В. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 202/3914/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/15589/14, від 09 червня 2021 року у справі № 554/991/18; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суди не здійснили юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивача, обмежилися формальними висновками про те, що позивач не подав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування при укладенні спірного договору дарування та в подальшому договорів іпотеки не є підставою для визнання такого правочину недійсним, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, якими врегульовано такі правовідносини.
22 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Мирошниченка М. П. як представника ОСОБА_2 , мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 30 листопада 1996 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька ОСОБА_5, місце проживання якої з 11 червня 2020 року зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 .
З листа Департаменту реєстрації виконавчого комітету Харківської міської ради від 18 травня 2021 року відомо, що 11 червня 2020 року до управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради звернулася ОСОБА_2 як законний представник дитини із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5, 2012 року народження, у квартирі АДРЕСА_2, з одночасним зняттям з реєстрації з попереднього місця проживання у квартирі АДРЕСА_1, до якої додала перелік документів, визначений чинним законодавством України, зокрема і згоду іншого законного представника дитини - ОСОБА_1 .
12 червня 2020 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 у свого батька ОСОБА_6
12 червня 2020 року на підставі нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 належну дарувальнику трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,6 кв. м.
Відповідно до пункту 3 договору дарування від 12 червня 2020 року, дарувальник стверджує, що дарування здійснюється ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального, а також, що вказана квартира до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, як внесок до статутного фонду не передана, не відчужена іншим способом, не заставлена, під податковою заставою, в спорі (в тому числі судовому) та під забороною не перебуває, прав у третіх осіб, в тому числі малолітніх та неповнолітніх, як в межах, так і за межами України, не має; майно, яке є предметом цього договору, не є об`єктам культурної спадщини; не занесена та не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Відповідно до пункту 4 договору дарування від 12 червня 2020 року дарувальник та обдаровувана у присутності нотаріуса стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки для кожної зі сторін, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, їх волевиявлення як сторін за договором є вільним і відповідає внутрішній волі, договір, що укладається, не має характеру фіктивного та удаваного правочину, вони не обмежені у праві укладати правочини, вони не визнані в установленому законом порядку недієздатними (повністю або частково), вони не страждають в момент укладання цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті, вони вільно володіють українською мовою, що дає кожному з них змогу правильно зрозуміти зміст цього договору, цей договір складений нотаріусом з урахуванням умов, визначених ними та умов, які є обов`язковими, ними прочитаний, кожному зрозумілі і кожним схвалені.
Відповідно до пункту 9 договору дарування від 12 червня 2020 року, право власності у обдарованої на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдарована свідчить, що вона дарунок приймає. Прийняттям дарунка вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право приватної власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру зареєстроване 12 червня 2020 року на підставі договору дарування квартири від 12 червня 2020 року.
15 червня 2020 року між ОСОБА_7 (позикодавець) і ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, за умовами якого, позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти у сумі 535 776,12 грн, що еквівалентно 20 044,00 дол. США, з терміном повернення не пізніше 15 червня 2021 року.
15 червня 2020 року між ОСОБА_2 (іпотекодавець) і ОСОБА_7 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку спірну квартиру на забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором позики, укладеним 15 червня 2020 року.
11 червня 2021 року ОСОБА_7 звернувся до нотаріуса із заявою, в якій просив вилучити іпотеку щодо спірної квартири у зв`язку з виконанням зобов`язань та припиненням договору іпотеки.
18 червня 2021 року ОСОБА_2 передала в іпотеку спірну квартиру ОСОБА_3 на забезпечення виконання боргового зобов`язання за договором позики від 18 червня 2021 року, за умовами якого позичальник отримала в позику 35 000,00 дол. США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.