ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 643/1342/17
провадження № 61-957св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Фонд державного майна України, Державне підприємство "Будівельник",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року у складі судді Сугачової О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від
12 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який
в подальшому було уточнено, до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономрозвитку), Фонду державного майна України (далі - Фонд держмайна), Державного підприємства "Будівельник" (далі - ДП "Будівельник") про зобов?язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що в 2009 році його згідно з наказом Міністерства промислової політики України (далі - Мінпромполітики) від 01 липня
2009 року № 400 призначено головою ліквідаційної комісії ДП "Будівельник", при цьому одночасно було припинено повноваження колишнього голови ліквідаційної комісії (директора) ОСОБА_2 та введено до складу ліквідаційної комісії ще кількох працівників.
Під час призначення головою ліквідаційної комісії позивач не вступав на державну службу, не є і не був штатним працівником Мінпромполітики, а тому виконання повноважень голови ліквідаційної комісії не є державною службою і не було представництвом інтересів власника під час ліквідації підприємства.
ДП "Будівельник" за своїм статусом не є громадською організацією (формуванням), а є державним комерційним підприємством, отже, виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії державного комерційного підприємства не є громадською посадою, а є звичайним виконанням
роботи - здійснення постійної праці. Особливістю на момент прийняття на роботу було те, що всі належні ДП "Будівельник" об`єкти нерухомості, як
і інше майно, були розпродані ще до призначення позивача, господарська прибуткова діяльність не здійснювалась, як такого робочого місця саме на території підприємства не було. Фактично позивач роботу виконував надомно.
Оскільки не було свідоцтва арбітражного керуючого, необхідної правової практики з питань ліквідації підприємства, здійснення будь-якої роботи на території Черкаської області більше 10 років, а також з інших особистих обставин позивач не мав можливості працювати та здійснювати повноваження голови ліквідаційної комісії ДП "Будівельник".
16 грудня 2016 року позивач на адресу Мінекономрозвитку направив заяву
з вимогою про звільнення з посади, припинення повноважень голови ліквідаційної комісії та виключення зі складу ліквідаційної комісії
ДП "Будівельник", яку відповідач отримав 20 грудня 2016 року. Таким чином, згідно зі статтею статті 38 КЗпП України двотижневий строк попередження про звільнення почався з 21 грудня 2016 року та закінчився 03 січня
2017 року, а тому з 04 січня 2017 року почав перебіг строк порушення права позивача на звільнення та на отримання відповідного наказу про звільнення.
Позивач вказував, що відповідач не визнає його право на звільнення, не визнає право на вільний вибір праці, не визнає припинення трудових правовідносин щодо знаходження на посаді голови ліквідаційної комісії
ДП "Будівельник", фактично вимагає усувати недоліки, які виникли
у відносинах між Мінекономрозвитку та Фондом держмайна щодо неповної передачі документації від одного власника підприємства до іншого.
Зазначав, що надіслав поштою заяву про припинення трудових відносин між ним та ДП "Будівельник" безпосередньо до самого підприємства, однак вказаний конверт повернувся без вручення через фактичну відсутність підприємства.
ОСОБА_1 просив зобов`язати Фонд держмайна звільнити його з роботи
з посади голови ліквідаційної комісії ДП "Будівельник" з одночасним виключенням зі складу ліквідаційної комісії ДП "Будівельник" шляхом видання наказу про звільнення з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 04 січня 2017 року; припинити трудові правовідносини між ним і ДП "Будівельник" на підставі частини першої статті 38 КЗпП України; застосувати інший ефективний, не заборонений законом спосіб захисту права позивача, який би передбачав припинення трудових правовідносин між ним
і ДП "Будівельник", виключення його із складу ліквідаційної комісії та припинити обов?язки голови ліквідаційної комісії ДП "Будівельник", а також виключення запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про позначення його як керівника ДП "Будівельник" і особи, уповноваженої представляти цю юридичну особу у правовідносинах із третіми особами, особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи (ДП "Будівельник") без довіреності; встановити в порядку виконання судового рішення, що рішення суду
є підставою для внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виключення запису про ОСОБА_1 як керівника і особу, уповноважену представляти юридичну особу у правовідносинах із третіми особами, особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Мінекономрозвитку, третя особа - ДП "Будівельник", про зобов?язання вчинити певні дії закрито. Роз?яснено ОСОБА_1, що із зазначеними вимогами він має право звернутися до Харківського окружного адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено.
Зобов`язано Мінекономрозвитку звільнити ОСОБА_1 з посади голови ліквідаційної комісії з одночасним виключенням зі складу ліквідаційної комісії ДП "Будівельник" шляхом видання наказу про звільнення з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 04 січня 2017 року; стягнено
з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь
ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 960,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що зобов`язання відповідача звільнити
з роботи голову ліквідаційної комісії державного підприємства пов`язане зі здійсненням господарського управління підприємством та не є владним (управлінським) рішенням. Міністерство зобов`язане звільнити позивача
з роботи відповідно до статті 38 КЗпП України.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнено
з ОСОБА_1 на користь Мінекономрозвитку 1 440,20 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони не перебувають у трудових правовідносинах, з позивачем не укладався трудовий договір. Участь особи в управлінні юридичною особою (корпоративні права) має іншу правову природу, ніж трудові правовідносини та не регулюються нормами КЗпП України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу
№ 643/1342/17 за позовом ОСОБА_1 до Мінекономрозвитку, третя особа - ДП "Будівельник", про зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Мінекономрозвитку, третя особа - ДП "Будівельник", про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року повернено до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що доповнення до касаційної скарги, в якому є посилання на порушення судами правил суб`єктної юрисдикції, подано до суду через два місяці після подання касаційної скарги, хоча особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити її лише протягом строку на касаційне оскарження.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Московського районного суду
м. Харкова від 28 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що єдиним засновником
ДП "Будівельник" є держава в особі Міністерства промислової політики України, що унеможливлює виникнення між сторонами корпоративного спору. Суди не дослідили матеріалів справи, не з`ясували обставин, пов`язаних із припиненням діяльності ДП "Будівельник", не надали оцінки відповіді Міністерства на звернення ОСОБА_1 щодо звільнення його від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії, і чим, власне, можуть порушуватися права позивача з боку відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій (новий розгляд)
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада
2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів наявність трудових правовідносин, а тому у суду немає правових підстав для зобов`язання звільнення ОСОБА_1 з посади голови ліквідаційної комісії
ДП "Будівельник" на підставі статті 38 КЗпП України.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що оскільки заяви позивача, спрямовані до Мінекономрозвитку та Фонду держмайна, а також позовні вимоги у справі стосуються саме підстав припинення трудового договору, відмова відповідачів у звільненні
ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії на підставі статті 38 КЗпП України не свідчить про порушення прав позивача. Клопотання про виключення його зі складу ліквідаційної комісії з інших підстав
ОСОБА_1 не заявляв, наполягаючи на трудовому характері спірних правовідносин, тому підстав для захисту його прав суд не встановив.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином доказів, наявних в матеріалах справи, і відмовились встановлювати обставини справи щодо здійснення позивачем роботи
в дистанційному режимі. Висунення будь-яких умов для прийняття наказу про звільнення (припинення повноважень) є порушенням статті 43 Конституції України, статті 38 КЗпП України і протиправним спонуканням до примусової праці. Законодавство не передбачає такої умови для виключення зі складу ліквідаційної комісії, як здавання звітів за неоплачену працю. Між сторонами немає цивільно-правового договору, і суди попередніх інстанцій не встановили, який саме договір між сторонами укладено. Заявник вказує, що справа підлягала розгляду виключно в порядку загального провадження.
Аргументи інших учасників справи
10 квітня 2023 року Фонд державного майна України подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Московського районного суду
м. Харкова від 22 листопада 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали з Московського районного суду
м. Харкова.
12 квітня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права