Постанова
Іменем України
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 545/1272/22-ц
провадження № 61-8076св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2022 року у складі судді Кіндяк І. С., з урахуванням ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2022 року про виправлення описки, та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, переданих як аванс.
На обґрунтування позову зазначав, що 10 серпня 2021 року він передав відповідачу як аванс 15 000,00 дол. США для приватизації належного йому підприємства, про що ОСОБА_2 склав розписку.
Проте ОСОБА_2 не вчинив жодних дій щодо приватизації підприємства, у зв`язку з чим він 08 квітня 2022 року звернувся до нього з письмовою вимогою про повернення коштів, які так і не були повернені у добровільному порядку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 15 000,00 дол. США, судовий збір в сумі 4 388,24 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вчинив дії щодо купівлі-продажу підприємства позивача шляхом передання указаної суми ОСОБА_3 для подальшого вирішення питання, яке залишилось неврегульованим у зв`язку з перебуванням підприємства під арештом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що правова природа переданих позивачем відповідачу коштів не охоплюється поняттям авансу, який підлягає поверненню за правилами частини другої статті 570 ЦК України, що унеможливлює задоволення позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: 1) судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 склав розписку про те, що він зайняв у ОСОБА_1 15 000,00 дол. США для вирішення питання з приватизації належного йому підприємства за адресою: АДРЕСА_1 .
08 квітня 2022 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направив вимогу про повернення грошових коштів, оскільки відповідач не вчинив жодних дій з приватизації обумовленого підприємства, які б за своєю формою та змістом відповідали нормам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.