ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 369/7429/20
провадження № 61-10837св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивач - прокурор Київської області в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Лапчевської О. Ф., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання наказу та розпоряджень недійсними й витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позовну заяву обґрунтував тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації, правонаступником якої у спірних правовідносинах є Чабанівська селищна рада, від 26 червня 2009 року № 529 вилучено з постійного користування Дослідного господарства "Чабани" (далі - ДГ "Чабани") земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, та змінено її цільове призначення на "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення". Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 вересня 2009 року № 1103 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 та площею 9,0 га передано в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк" (далі - ТОВ "Рей-Марк"), на підтвердження чого укладено договір оренди землі від 08 вересня 2009 року. Надалі, у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства, договір оренди земельної ділянки був розірваний у судовому порядку, а земельна ділянка - повернута у власність держави.
Вказував, що в жовтні 2017 року прокуратура під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні виявила, що на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства у Київській області) від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012141, у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 для ведення особистого селянського господарства, яка 20 січня 2014 року зареєструвала за собою право власності на вказану земельну ділянку, а 17 липня 2014 року відчужила її на користь ОСОБА_2, який, у свою чергу, 03 березня 2018 року відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_3 здійснив поділ придбаної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070, площею 1,2843 га, та 3222457400:03:002:5071, площею 0,2 га.
Зазначав, що відповідно до інформації, викладеної в листі Київського державного підприємства "Київгеоінформатика" та доданих до нього картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 повністю відведена та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9,0 га, яка перебувала в оренді ТОВ "Рей-Марк" та мала цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Тому прокурор вважав, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012141 суперечить вимогам статей 20, 116, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.
З огляду на викладене, прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:
- визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити її;
- визнати недійсним наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012141 про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради;
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 164 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5070 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 167 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5071 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва;
- витребувати на користь держави в особі Чабанівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5070, площею 1,2843 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5071, площею 0,2 га, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ГУ Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не було наділене необхідним обсягом повноважень на передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1, адже земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому вважав обґрунтованими доводи прокурора про те, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню незаконним.
Водночас суд зазначив, що як в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з моменту, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.
Суд першої інстанції вказував, що моментом, коли Київська обласна державна адміністрація, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держземагентства у Київській області, а саме 13 січня 2014 року, оскільки Київська обласна державна адміністрація на той момент була уповноваженим державою органом на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, в зв`язку з чим зобов`язана була знати про стан своїх майнових прав. Місцевий суд уважав, що Київська обласна державна адміністрація в силу своїх функціональних прав та обов`язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, могла та повинна була дізнатися про невідповідність оспорюваного наказу вимогам законодавства з моменту його прийняття. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що перебіг позовної давності в цій справі розпочався 13 січня 2014 року та сплив 14 січня 2017 року.
Також суд першої інстанції зазначив, що станом на 13 січня 2014 року органи прокуратури були наділені повноваженнями прокурорського нагляду за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі ГУ Держземагенства у Київській області, в зв`язку з чим також могли та мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу ГУ Держземагентства у Київській області. Тому за висновком суду в будь-якому випадку позовна давність повинна була відраховуватися з 13 січня 2014 року.
Оскільки з позовом прокурор звернувся в червні 2020 року, то суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позовної давності, що з урахуванням поданої ОСОБА_3 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, задоволено та поновлено прокурору строк на звернення до суду з цим позовом. Позов прокурора задоволено. Визнано недійсним наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012141 про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради. Визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 164 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5070 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 167 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5071 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва. Витребувано на користь держави в особі Чабанівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5070, площею 1,2843 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 222457400:03:002:5071, площею 0,2 га, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Фастівської районної державної адміністрації. Стягнено з ОСОБА_3 на користь прокуратури Київської області витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 25 623,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що позовна давність за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може відраховуватись лише з одного моменту - дати реальної обізнаності (або можливості бути обізнаним) уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який реалізує відповідне цивільне право, про наявність порушення права держави, та про особу порушника. Обізнаність будь-якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутись до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу.
Апеляційний суд зазначив, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності. Позовна давність має розпочинати свій відлік не з моменту прийняття органом державної влади розпоряджень, що порушують права позивача, а з моменту, коли дані про порушення були або об`єктивно могли бути виявлені.
Апеляційний суд взяв до уваги, що як на підставу для поновлення позовної давності прокурор у позовній заяві посилався на те, що про порушення прав держави йому стало відомо у жовтні 2017 року під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000158, на підставі матеріалів якого отримано лист КДП "Київгеоінформатика" від 09 жовтня 2017 року № 01-01/481, яким підтверджено факт накладення спірної земельної ділянки на землі промисловості. Моментом, з яким прокурор пов`язував факт обізнаності Київської обласної державної адміністрації про порушення прав держави, прокурор зазначив пред`явлення прокуратурою Київської області аналогічної позовної заяви в інтересах обласної державної адміністрації у справі № 369/11064/17.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюваний наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року позивачу не надсилався, а тому висновок місцевого суду щодо обізнаності позивача про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу є необґрунтованим. Апеляційний суд також зазначив, що зі змісту самого наказу неможливо встановити факт порушення законодавства при його прийнятті та дійти висновку про порушення прав держави.
Суд взяв до уваги, що в жовтні 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з аналогічним позовом (справа № 369/11064/17), після отримання примірника позовної заяви з додатками в якій Київська обласна державна адміністрація отримала об`єктивну можливість встановити факт незаконного відведення спірної земельної ділянки.
Висновок суду першої інстанції про те, що органи прокуратури могли дізнатися про прийняття оспорюваного наказу із 13 січня 2014 року в силу здійснення прокурорського нагляду апеляційний суд визнав необґрунтованим, адже прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю. Прокурорські перевірки дотримання вимог законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування. Тому за відсутності повідомлень від контролюючих органів, звернень осіб чи будь-якої іншої інформації про незаконність спірного наказу прокурор не міг та не мав можливості дізнатись про порушення інтересів держави.
Оскільки пропуск позовної давності зумовлений не бездіяльністю позивача, а обставинами, які від нього не залежали, апеляційний суд уважав наявними підстави для поновлення позовної давності та задоволення позову прокурора.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та вказує, що апеляційний суд в оскарженій постанові не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, та постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 914/207/18.
Касаційну скаргу мотивував тим, що про порушення прав держави прокурор дізнався в квітні 2017 року при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000158, про що він неодноразово зазначав при розгляді численних подібних справах у судах першої інстанції.
Наполягав на тому, що Київська обласна державна адміністрація як орган, уповноважений на представництво інтересів держави в спірних правовідносинах, мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу ГУ Держземагентства у Київській області.
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_3 від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано заявнику строк на усунення її недоліків, а саме: запропоновано заявнику доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області матеріали справи № 369/7429/20; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року матеріали справи № 369/7429/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року справу № 369/7429/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року № 56/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 369/7429/20 (провадження № 61-10837св23) між суддями Верховного Суду на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. у зв`язку з обранням судді Ступак О. В. до Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 та матеріали справи № 369/7429/20 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26 червня 2009 року № 529 з постійного користування ДГ "Чабани" вилучено земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також передано її в оренду ТОВ "Рей-Марк".
08 вересня 2009 року Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області та ТОВ "Рей-Марк" уклали договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 9 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074, що розташована на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012141 передано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035.
17 липня 2014 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року в справі № 911/897/13 розірвано договір оренди земельної ділянки від 08 серпня 2009 року, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та ТОВ "Рей-Марк"; зобов`язано ТОВ "Рей-Марк" повернути державі земельну ділянку площею 9,00 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074.
17 липня 2014 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5035 на користь ОСОБА_3, який здійснив поділ придбаної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5070, площею 1,2843 га, та 3222457400:03:002:5071, площею 0,2 га.
Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07 березня 2019 року № 164 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,2843 га в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07 березня 2019 року № 167 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 2,00 га, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 09 жовтня 2017 року земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5031, 3222457400:03:002:5032, 3222457400:03:002:5033, 3222457400:03:002:5035, 3222457400:03:002:5036, 3222457400:03:002:5155, 3222457400:03:002:5034, накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074.
Правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.