ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 127/34803/21
провадження № 61-7458св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Комунальний заклад "Вінницький ліцей № 23", директор Комунального закладу "Вінницький ліцей № 23" Богар Наталія Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2022 року у складі судді Дернової В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ директора Комунального закладу "Навчально-виховного комплексу ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназії № 23 Вінницької міської ради" Богар Н. В. від 08 листопада 2021 року № 258-к про відсторонення її від роботи; зобов`язати Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 23 Вінницької міської ради" поновити її на роботі шляхом допуску до роботи на посаді вчителя географії; стягнути з Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 23 Вінницької міської ради" на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що працює у Комунальному закладі "Навчально-виховний комплекс ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 23 Вінницької міської ради" на посаді вчителя географії. На виконання вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 04 листопада 2021 року № 2153 та постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 директор Комунальному закладі "Навчально-виховний комплекс ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 23 Вінницької міської ради" 08 листопада 2021 року видала наказ № 258-к про відсторонення позивачки від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Зазначала, що вказаний наказ не відповідає вимогам закону, є упередженим та порушує її конституційне право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Крім цього, стаття 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не містить такої підстави для відсторонення, як відсутність щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Відповідно до рішення Вінницької міської ради 16 сесії 8 скликання від 24 грудня 2021 року № 742т змінено повне найменування Комунального закладу з "Навчально-виховний комплекс ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 23 Вінницької міської ради" на "Вінницький ліцей № 23" (далі - КЗ "Вінницький ліцей № 23").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2022 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством, чинне законодавство України не містить норм щодо примусової вакцинації, а тому у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати. Втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі (таким законом в Україні є Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"), а тому не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держава, передбачивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які ухиляються чи відмовляються від профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й дітей; втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві. Інформація щодо щеплення не є інформацією про діагноз чи методи лікування, не передбачає розкриття відомостей про стан здоров`я та не порушує таємницю про стан здоров`я. Саме життя, здоров`я і безпека людини, а не право на працю, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні, а тому відсторонення від роботи має наслідком втрату працівником заробітної плати, однак це є прямим наслідком свідомого рішення позивачки відмовитися від виконання юридичного обов`язку (щеплення), метою якого є захист здоров`я. Оскільки за ОСОБА_1 збереглося робоче місце, трудовий договір з нею не припинений, то підстав вважати порушеним спірним наказом її право на працю немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2022 року в частині вимог ОСОБА_1 до директора КЗ "Вінницький ліцей № 23" Богар Н. В. скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В решті рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, від виконання обов`язків, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивачки на працю у навчальному закладі середньої освіти було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
Разом з тим апеляційний суд закрив провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до директора КЗ "Вінницький ліцей № 23" Богар Н. В., оскільки директор КЗ "Вінницький ліцей № 23" Богар Н. В. не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою КЗ "Вінницький ліцей № 23", тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у відносинах з позивачкою. Оскільки, спір у позивачки виник саме з КЗ "Вінницький ліцей № 23", яка є юридичною особою, самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, тому саме вона має відповідати за цим позовом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
15 травня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравець Р. Ю., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.Разом із касаційною скаргою заявниця подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, постановах Верховного Суду у справах № 613/1947/21, № 565/1559/21, № 607/20853/21, № 279/6558/21, № 295/17426/21, № 130/3550/21, № 688/51/22, № 464/9030/21, № 144/1793/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій:
- застосували приписи законодавства таким чином, що призвело до незаконного та непропорційного втручання у право на приватне життя та порушення її права на працю, оскільки не було нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в це право;
- застосували такі підзаконні нормативно-правові акти, як наказ МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 та постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, які суперечать вимогам Конституції та законам України;
- не встановили можливості застосувати альтернативний відстороненню від роботи захід (дистанційна або надомна форма роботи), виділення окремого (ізольованого) робочого місця для уникнення контакту з іншими працівниками, також не встановлено чи було у січні-лютому 2022 року обмежено доступ відвідувачів до приміщення КЗ "Вінницький ліцей № 23" у зв`язку із запровадженням протиепідемічних заходів;
- не керувалися принципом верховенства права та не застосували механізм, передбачений частиною шостою статті 10 ЦПК України, відповідно до якого у разі, якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії;
- проігнорували те, що судом не встановлено факту відмови чи ухилення позивачки від щеплення, саме після її повного та об`єктивного інформування про щеплення, наслідки такого щеплення для здоров`я та про наслідки відмови, що свідчить про невиправдане втручання в права людини та протиправність відсторонення;
- не врахували, що неналежна якість закону або відсутність закону не може бути належним та достатнім виправданням у втручання права людини, адже це недоліки в належному урядуванні з боку держави, які не можуть усуватися за рахунок прав людини;
- не звернули увагу на те, що щеплення проти хвороби "COVID-19" не передбачено Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595, який є єдиним визначеним нормативно-правовим актом, що містить перелік обов`язкових профілактичних щеплень;
- не врахували право позивачки на таємницю про стан її здоров`я, що включає в себе і заборону вимагати будь-які документи, що стосуються здоров`я.
Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотанняпро розгляд прави за участю сторін.
У липні 2023 року КЗ "Вінницький ліцей № 23" в особі директора Богар Н. В. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Межі касаційного перегляду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року в частині розгляду позовних вимог до директора КЗ "Вінницький ліцей № 23" Богар Н. В., то таке судове рішення у вказаній частині не перевіряється.
Отже, постанова Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року переглядається Верховним Судом лише в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до КЗ "Вінницький ліцей № 23".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору відмовлено; касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявниці сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі № 127/34803/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 127/34803/21 із Вінницького міського суду Вінницької області; надано відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року матеріали справи № 127/34803/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено та аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя географії у КЗ "Вінницький ліцей № 23".
02 листопада 2021 року за вих. № 02-18/224 ОСОБА_1 надіслано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 № 236 з роз`ясненнями щодо надання документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення, або ж довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведених профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595, та роз`яснено наслідки їх ненадання.
ОСОБА_1 не надала відповідачу документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення або ж довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведених профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595.
Наказом Комунального закладу "Навчально - виховний комплекс ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 23 Вінницької міської ради" (назву якого змінено на КЗ "Вінницький ліцей № 23") від 08 листопада 2021 року № 258-к ОСОБА_1, вчителя географії, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
Частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається
у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу
і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані
у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів
і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV?2" новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";