ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня2024 року
м. Київ
справа № 520/7627/17
провадження № 61-591 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2018 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" (далі - ТОВ "Порше Лізинг України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 07 листопада 2014 року між ТОВ "Порше Лізинг України" та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг, відповідно до якого товариство передало у розпорядження відповідача об`єкт лізингу - транспортний засіб "Аudi Q3 1.4 ТFSІ 110 KW", 2014 року випуску, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, а відповідач зобов`язалась прийняти об`єкт лізингу і сплатити кошти за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід`ємну частину договору.
Вартість об`єкту лізингу згідно з умовами договору про фінансовий лізинг становила еквівалент 40 748 дол. США.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року, ухваленим за результатами перегляду рішення Київського районного суду м. Одеси, у справі № 520/3822/16 за позовом ТОВ "Порше Лізинг України" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу встановлено нікчемність вказаного договору.
Посилаючись на статтю 216 ЦК України, вказувало, що переданий у лізинг транспортний засіб первісно коштував 40 748 дол. США, проте повернення нового транспортного засобу неможливе, тому вважало, що наявні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом відшкодування вартості отриманого об`єкта лізингу в розмірі 40 748 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 19 червня 2017 року еквівалентно 1 067 190, 12 грн.
Ураховуючи викладене, ТОВ "Порше Лізинг України" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану вище суму, а також понесені товариством судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, позов ТОВ "Порше Лізинг України" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" на відшкодування вартості отриманого майна за нікчемним договором суму у розмірі 1 067 190, 12 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року у справі № 520/3822/16 встановлено нікчемність укладеного між позивачем та відповідачкою договору лізингу від 07 листопада 2014 року.
Посилаючись на положення статті 216 ЦК України суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки автомобіль позивачеві не повернуто, то відповідачка зобов`язана відшкодувати його вартість за цінами, які існують на час відшкодування, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Порше Лізинг України" та стягнення з відповідачки грошових коштів у розмірі 40 748 дол. США, що станом на час подання позовної заяви за курсом Національного банку України становить 1 067 190, 12 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Порше Лізинг України" відмовити.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня
2019 року у справі № 752/9870/15 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 травня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 520/7627/17 з Київського районного суду м. Одеси.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Неправильне застосування норму частини першої статті 216 ЦК України полягає у тому, що судами не було вирішено питання про повернення позивачем грошових коштів, які були отримані ним від відповідачки у зв`язку із укладенням та виконанням нікчемного договору лізингу.
Суди мали вирішити питання із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину, реституції та поверненням сторін у попереднє становище, тобто про стягнення з позивача на користь відповідачки лізингових платежів за період з 14 листопада 2014 року до вересня 2015 року.
Водночас задовольнивши позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг України", суди фактично застосували односторонню реституцію.
Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 752/9870/15-ц.
Незважаючи на наявність в матеріалах справи копії договору лізингу, який містить посилання на договір страхування, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що майнові інтереси позивача, пов`язані із володінням вказаним автомобілем, були застраховані у день укладення між ним та відповідачкою договору фінансового лізингу. Дана обставина має істотне значення для справи, оскільки наявність договору страхування є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Порше Лізинг України".
Вирішуючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не врахували, що 02 листопада 2015 року автомобіль було викрадено невстановленими особами, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160480005729 було внесено відповідні відомості. Ця обставина сторонами не заперечувалась.
Факт страхування спірного автомобілю, з огляду на настання страхового випадку (незаконне заволодіння), свідчить про відсутність підстав вимагати його вартість від відповідачки при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу.
З огляду на наявність договору страхування автомобіля у позивача відсутні підстави вимагати від відповідачки повернення вартості автомобіля, оскільки ризик викрадення автомобіля був ним застрахований.
Страховик до участі у справі у якості співвідповідача залучений не був, хоча саме він мав відповідати за позовними вимогами про стягнення вартості автомобіля. Зазначене є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року ТОВ "Порше Лізинг України" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначало, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 листопада 2014 року між ТОВ "Порше Лізинг України" та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00010500, за умовами якого позивач зобов`язався передати у розпорядження відповідача об`єкт лізингу - транспортний засіб марки "Аudi" модель "Q3 1.4 ТFSІ 110 KW", 2014 року випуску, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, а відповідачка зобов`язалась прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів, згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів. Вартість автомобіля марки "Аudi" модель "Q3 1.4 ТFSІ 110 KW", 2014 року випуску, становить 568 560, 92 грн, що є еквівалентним 40 748 дол. США.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року, ухваленим за результатами перегляду рішення Київського районного суду м. Одеси, у справі № 520/3822/16 у задоволенні позову ТОВ "Порше Лізинг України" до ОСОБА_1, третя особа - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу відмовлено, з підстав нікчемності укладеного між ТОВ "Порше Лізинг України" та ОСОБА_1 договору про фінансовий лізинг від 07 листопада 2014 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.