ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 705/1188/21
провадження № 61-5473св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції в Черкаській області;
третя особа - Уманська міська державна нотаріальна контора;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича на постанову Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ НП в Черкаській області), третя особа - Уманська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником 23/100 частин будинку АДРЕСА_1 та з метою продажу цього майна 01 березня 2021 року він звернувся до Уманської міської державної нотаріальної контори, де в усній формі йому було повідомлено, що на все його майно накладено арешт, а тому вчинити купівлю-продаж зазначеного нерухомого майна неможливо.
Постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області Овчаренко М. Г. від 10 квітня 2002 року, в межах розгляду кримінальної справи № 0500200034, було накладено арешт на все його майно, як забезпечення виконання вироку суду щодо можливої конфіскації майна.
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2006 року його було визнано винним у вчиненні злочинів та засуджено до позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до довідки Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 березня 2021 року № 7708-4, відносно нього виконавчих проваджень не зареєстровано.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 березня 2021 року № 247798494 на підставі повідомлення Уманського МРВ УСБУ в Черкаській області від 30 квітня 2002 року № 8636 Уманською міською державною нотаріальною конторою 03 травня 2007 року за № 4902242 зареєстровано обтяження (арешт) на квартиру АДРЕСА_2 .
При постановленні вироку 25 грудня 2006 року Уманським міськрайонним судом питання стосовно майна, яке належить йому на праві приватної власності та на яке постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 10 квітня 2002 року було накладено арешт, не вирішено, незважаючи на те, що конфіскація майна не була застосована.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просивзняти арешт з усього належного йому майна, де б воно не було та з чого б воно не складалося, в тому числі з квартири АДРЕСА_2, накладений на підставі постанови слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 10 квітня 2002 року та повідомлення Уманського МРВ УСБУ в Черкаській області від 30 квітня 2002 року № 8636, зареєстрований 30 травня 2007 року Уманською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 1902242.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року у складі судді Піньковського Р. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Знято арешт з майна, що належить ОСОБА_1, а саме з квартири АДРЕСА_2, накладений на підставі постанови слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області № 8636 від 30 квітня 2002 року, зареєстрований 30 травня 2007 року Уманською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 1902242.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач просив скасувати арешт з нерухомого майна, накладений у межах кримінального провадження за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року). Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства.
Накладений арешт на належну позивачу квартиру створює йому перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні своїм майном. Враховуючи неможливість скасування арешту в межах відповідного кримінального провадження, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, позбавлений можливості захистити своє порушене право власності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту. Позовні вимоги про скасування арешту відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, тому позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ГУ НП в Черкаській області задоволено. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дослідивши відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів щодо нерухомого майна 03 травня 2007 року за № 4902242, помилково врахував постанову слідчого в ОВС СУ УМВС від 10 квітня 2002 року як підставу накладення арешту та не дав належної оцінки тому факту, що арешт було накладено саме згідно з повідомлення Уманського МРВ УСБУ в Черкаській області від 30 квітня 2002 року № 8636.
Управління Служби безпеки України в Черкаській області не було залучено до участі у справі, хоча саме на підставі повідомлення цього органу від 30 квітня 2002 року № 8636 був накладений арешт на квартиру.
Незалучення до розгляду у справі Управління Служби безпеки України в Черкаській області як належного відповідача, за повідомленням якого було накладено арешт на квартиру позивача, та пред`явлення вимоги до ГУ НП в Черкаській області, яке не порушувало прав ОСОБА_1, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 705/2556/21, від 27 лютого 2020 року у справі № 826/27239/15, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
08 травня 2023 року справа № 705/1188/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака О. І. мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що жодною нормою КПК України 1960 року не передбачено накладення арешту на майно обвинуваченого за повідомленням будь-якого державного органу, тим більше органом, який не наділений повноваженнями накладати арешт у кримінальній справі та не бере в ній участі.
Також, апеляційний суд не врахував, що підставою для накладення арешту на нерухоме майно позивача є саме постанова слідчого, а не повідомлення державного органу про наявність такої постанови та арешту.
Вважав, що із завершенням кримінального провадження у формі вироку, яким не застосовано конфіскацію майна засудженого, втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. З огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені при закінченні кримінального провадження (кримінальної справи), втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися майном.
Позивач позбавлений можливості захистити своє право власності на нерухоме майно в інший спосіб ніж шляхом звернення до суду з позовом про зняття арешту, однак суд апеляційної інстанції належним чином не встановив обставин справи та не дав правової оцінки доводам і доказам сторін, тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ГУ НП в Черкаській області подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Зазначило, що ГУ НП в Черкаській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки права позивача не порушувало та не накладало арешт на майно. При цьому Управління Служби безпеки України в Черкаській області не було залучено до участі у справі, хоча саме на підставі повідомлення цього органу від 30 квітня 2002 року № 8636 був накладений арешт на належну позивачу квартиру.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником 23/100 частин будинку АДРЕСА_1, яка складається із квартири № 6, до складу якої входять: 6-1 кімната площею 17,1 кв. м; 6-2 кімната площею 16,8 кв. м; 6-3 кімната площею 13,5 кв. м; під а-4 підвалу, ганку та сараю, що підтверджується договором обміну від 03 квітня 1999 року, посвідченим приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Очеретяною В. В., зареєстрованим за № 670.
Згідно відмітки у вказаному договорі право власності на 23/100 частини вищезазначеного будинку зареєстровано 09 квітня 2002 року за ОСОБА_1 в реєстровій книзі № 99 за № 6557.
Постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 10 квітня 2002 року, в межах кримінальної справи № 0500200034 за частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яка передбачає конфіскацію майна, для необхідності забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, було накладено арешт на все майно обвинуваченого ОСОБА_1 .
Вироком колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2006 року, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 187, частиною другою статті 189 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.
При постановленні судом вироку питання щодо зняття арешту з майна засудженого ОСОБА_1 вирішено не було, що підтверджується інформаційною довідкою, сформованою 11 березня 2021 року за № 247798494 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
З вищенаведеної довідки вбачається, що на підставі повідомлення Уманського МРВ УСБУ в Черкаській області від 30 квітня 2002 року № 8636 Уманською міською державною нотаріальною конторою 03 травня 2007 року за № 4902242 зареєстровано обтяження (арешт) на квартиру АДРЕСА_2 .
В довідці Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 березня 2021 року № 7708-4 зазначено, що згідно даних АСВП (спецрозділ) виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 у відділі не зареєстровано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака О. І. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.