ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2161/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Ченцов О.Д.,
відповідача - Бірюкова О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Хотенця П.В.
від 30.01.2023 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Медуниця О.Є., Попков Д.О., Стойка О.В.
від 25.10.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод"
до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
про визнання недійсним повідомлення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про визнання недійсним, з моменту підписання, повідомлення від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 № 011УЗ.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для розірвання укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
01 січня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод" (надалі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 011УЗ (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
За умовами пункту 13.4 Договору Постачальник має право розірвати Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: 1) споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання Договору; 2) Споживач іншим чином суттєво порушив умови Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів.
У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод" тимчасово призупинялась, через неможливість ведення будь-якої господарської діяльності та пов`язані з цим труднощі.
За період з лютого 2022 року по серпень 2022 року Споживачем спожито електроенергії на загальну суму 1 076 896,16 грн, а сплачено 858 238,75 грн:
- у лютому 2022 року спожито електроенергії на суму 203 315,72 грн та сплачено, за спожиту у лютому електроенергію, 160 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1820, 1824, 1829, 1834, 1838, 1839, 1842, 1860, 1863, 1866, 1867, 1874, 1877, 1879. У Споживача виникла заборгованість за спожиту електроенергію за лютий 2022 року у сумі 43 315,72 грн;
- у березні 2022 року спожито електроенергії на суму 88 212,32 грн. Споживач не здійснював оплат за спожиту у березні електроенергію. У Споживача виникла заборгованість за спожиту електроенергію у березні 2022 року у сумі 88 212,32 грн;
- у квітні 2022 року спожито електроенергії на суму 82 351,48 грн та сплачено 11 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1881. У Споживача виникла заборгованість за спожиту у квітні електроенергію у сумі 71 351,48 грн;
- у травні 2022 року спожито електроенергії на суму 75 777,89 грн та сплачено 60 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1885, 1887, 1889, 1934. У Споживача виникла заборгованість за спожиту електроенергію за травень 2022 року у сумі 15 777,89 грн;
- у червні 2022 року спожито електроенергії на суму 80 149,15 грн та сплачено 80 149,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1909. За червень Споживач повністю оплатив спожиту електроенергію у сумі 80 149,15 грн;
- у липні 2022 року спожито електроенергії на суму 95 190,74 грн та сплачено 95 190,74 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1923, 1927, 1930, 1933. За червень Споживач повністю оплатив спожиту електроенергію у сумі 95 190,74 грн;
- у серпні 2022 року спожито електроенергії на суму 124 342,73 грн та сплачено 124 342,73 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1953; 1958. За серпень 2022 року Споживач повністю оплатив спожиту електроенергію у сумі 124 342,73 грн;
Заборгованість Споживача за спожиту електроенергію перед Постачальником становить 218 657,41 грн.
12 жовтня 2022 року Споживач отримав від Постачальника повідомлення про припинення дії Договору, яке датовано 15.09.2022.
У вказаному повідомленні Постачальник повідомляє Споживача про припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №011УЗ з 06.10.2022 та припинення постачання електроенергії з 00:00 годин 07.10.2022.
Зазначене повідомлення Постачальник обґрунтовував тим, що Споживач має заборгованість за спожиту електроенергію більшу ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців. Також Постачальник посилався на пункт 3.1.6 та підпункт 16 пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕ № 312 від 14.03.2018.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі № 922/2161/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- відповідач безпідставно посилаючись на пункт 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії направив позивачу повідомлення про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 № 011УЗ;
- повідомлення про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 № 011УЗ є саме відмовою відповідача від Договору в односторонньому порядку, а не попередженням про можливе розірвання такого договору;
- наявний на момент повідомлення про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 № 011УЗ борг позивача (у розмірі 218 657,41 грн) був меншим ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців (серпня та липня 2022 року), тому у відповідача були відсутні підстави для застосування пункту 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії та надсилання позивачу повідомлення від 15.09.2022 про припинення дії вказаного;
- позовна заява у даній справі спрямована безпосередньо на усунення несприятливих наслідків (недопущення розірвання договору поставки відповідачем в односторонньому порядку), пов`язаних із вчиненням відповідачем повідомлення про припинення дії договору.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суди не врахували висновків щодо обрання способів захисту порушеного права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 924/199/20;
- відсутністю висновку Верховного Суду щодо оскарження споживачами електричної енергії повідомлення про припинення договору, а саме: підпункту 6 пункту 3.1.6 розділу ІІІ, глави 6.2 розділу VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії;
- суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, договір, укладений між сторонами, внаслідок чого помилково визначили його правову природу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.
За змістом положень частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у цій справі № 922/2161/22 звертав увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 про те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи (схожа правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 910/14817/22).
Враховуючи мотиви та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 05.09.2023 у цій справі, суд апеляційної інстанції досліджуючи спірні правовідносини встановив, що укладений між сторонами Договір, у розумінні Правил роздрібного ринку електричної енергії, є договором про постачання електричної енергії споживачу.
Як зауважено судом апеляційної інстанції, сторонами не заперечується той факт, що між ними укладено саме договір на постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначається, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що умовами Договору передбачено можливість Постачальника відмовитись від Договору у односторонньому порядку.
Так, пунктом 13.4 Договору передбачено, що Постачальник має право розірвати Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: 1) споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання Договору; 2) Споживач іншим чином суттєво порушив умови Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів.
Можливість відмовитись від договору постачання електричної енергії споживачу у односторонньому порядку також передбачено і Правилами роздрібного ринку електричної енергії.