ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1294/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М, Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" - Рябоконь В.І., адвокат (довіреність від 22.11.2023 № 15/22/11),
відповідача - державного підприємства "Гарантований покупець" - Прокопів Н.М., адвокат (довіреність від 29.12.2023 № 168-Д),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`явився,
Кабінету Міністрів України - не з`явився,
Міністерства енергетики України - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство, ДП "Гарантований покупець", відповідач, скаржник)
на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 (суддя Алєєва І.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.)
у справі № 910/1294/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія", Товариство, позивач)
до Підприємства
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики України
про стягнення 1 096 337 479,50 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства (з урахуванням неодноразових заяв позивача про збільшення або зменшення розміру позовних вимог та заяв про закриття провадження у справі), в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 208 389 240, 85 грн пені, 30 121 568, 50 грн 3 % річних та 56 555 219, 18 грн інфляційних втрат, нарахованих на основну суму заборгованості, яка була заявлена у первісних позовних вимогах за період березень - грудень 2022 року (це остаточні вимоги позивача у цій справі).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 № 2306/02/21 в частині здійснення повної та своєчасної оплати.
Після подання позову відповідач погасив суму заборгованості в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просив суд закрити провадження у справі в частині суми основного боргу, яка становить 801 271 450,97 грн., тому суд розглядав вимоги позивача (остаточні позовні вимоги) про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2023, зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики України.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 провадження у справі № 910/1294/23 в частині стягнення 801 271 450, 97 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 30 121 568,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 890 145,19 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 602 047,61 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції (в частині часткового задоволення позову) мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за договором від 15.09.2021 № 2306/02/21, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим на користь позивача підлягають стягненню річні та інфляційні втрати. Так, здійснивши перевірку розрахунку позивача стосовно інфляційних втрат, з урахуванням практики об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 46 890 145,19 грн. Крім того, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 30 121 568, 50 грн.
Відмовляючи у задоволенні заявленої позивачем суми пені, суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, відповідно до якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Враховуючи приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, місцевий господарський суд вказав на відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені у сумі 208 389 240, 85 грн.
Крім того, місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат від 24.04.2003 до 1 грн., враховуючи що в частині стягнення розміру пені суд вже відмовив у повному обсязі, а зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорними, додатковими до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто, інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, тому немає підстав для їх зменшення.
Вказане рішення суду першої інстанції переглядалося апеляційним господарським судом лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 30 121 568,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 46 890 145,19 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 602 047,61 грн. В іншій частині (щодо закриття провадження у справі та в частині відмови у задоволенні пені) рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 залишено без змін. Апеляційний господарський суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Підприємство просить Суд судові рішення попередніх інстанцій скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно застосування підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 у взаємозв`язку з положеннями наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг", частини першої статті 212, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7, підпункту 2 пункту 12 договору від 15.09.2021 № 2306/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг.
Разом з тим скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неповним дотриманням норм матеріального права, а саме: статей 11, 212, 509, 530 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України, приписів статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 19, 92, 129, 1291 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм процесуального права, зокрема, статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 ГПК України; при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини щодо всебічного дослідження фактичних обставин, доказів, аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Доводи інших учасників справи
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні 11.01.2024 представник Товариства брав участь в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Суду від 08.01.2024.
Згідно з ухвалою Суду від 11.01.2024 розгляд касаційної скарги відкладено на 25.01.2024.
17.01.2024 Підприємство надіслало додаткові пояснення у справі та просить Суд врахувати їх під час розгляду касаційної скарги.
23.01.2024 Товариство надіслало додаткові пояснення і також просить Суд врахувати їх під час розгляду касаційної скарги. Крім того, 23.01.2024 від Товариства надійшло клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача.
З урахуванням приписів пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України та в межах розгляду, передбачених статтею 300 ГПК України, Суд задовольнив частково зазначене клопотання Товариства.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди попередніх судових інстанцій встановили, що позивач та відповідач уклали договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, за яким постачальник (позивач) зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник (відповідач) зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 483 (пункт 1 договору).
У пункті 4 договору передбачено, що загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість.
Згідно з пунктом 7 договору, оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до Акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.
Пунктом 6 договору сторони визначили, що до 15 числа місяця що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.
Виконуючи умови договору, позивач щомісячно до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, направляв в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису інформацію за формами наведеними у додатках 2-5 до договору з метою визначення прогнозної вартості послуг у відповідному розрахунковому місяці за період з березня до грудня 2022 року, що підтверджується додатками до позовної заяви № 12, 13, 15, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32 (Прогнозні розрахунки вартості послуг), а також додатками до позовної заяви № 13, 16 (Коригування прогнозного розрахунку вартості послуг).
Відповідно до пункту 10 договору, факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.
Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.
На підтвердження складання, підписання та направлення позивачем акта приймання-передачі послуг до позовної заяви додано акти приймання-передачі послуг за кожний розрахунковий місяць з березня до грудня 2022 року, що підтверджується у додатках до позовної заяви № 14, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33.
Крім того, до позовної заяви додані копії підписаних між сторонами актів приймання-передачі послуг за вказаний період, що підтверджує відсутність спору між сторонами щодо визначення планових платежів та фактично наданих послуг.
Позивач зазначає, що він належним чином виконував взяті зобов`язання за договором в частині надання замовнику послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, проте відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Враховуючи що позивач неодноразово подавав заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог та про закриття провадження у справі, остаточними позовними вимогами у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн, нарахованих на основну суму заборгованості, яка була заявлена в первісних позовних вимогах за період березень - грудень 2022 року.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною касаційного оскарження стало питання правомірності стягнення судами попередніх інстанцій з відповідача 3% річних у розмірі 30 121 568,50 грн та інфляційних втрат у сумі 46 890 145,19 грн.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно застосування підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 у взаємозв`язку з положеннями наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг", частини першої статті 212, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7, підпункту 2 пункту 12 договору від 15.09.2021 № 2306/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг. Отже, Підприємство у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Крім того, скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини щодо всебічного дослідження фактичних обставин, доказів, аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, що є фактично пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач вважає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, існує відкладальна обставина, яка звільняє Підприємство від обов`язку оплати за надані послуги. Тобто, на думку скаржника, визначальним критерієм для настання відкладальної обставини є саме наявність заборгованості у постачальника послуг перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену енергію. Оскільки позивач має заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом", тому Підприємство вважає, що в нього не настав строк виконання грошових зобов`язань за договором на момент здійснення нарахування відповідальності на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а отже в цій частині позивачу слід відмовити у задоволенні його позовних вимог. Разом з тим, як вважає скаржник, суди не взяли до уваги зазначеного стосовно відкладальної обставини у зв`язку з чим неправильно застосували підпункт 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії у взаємозв`язку з положеннями наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг".