ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/6738/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Гоцалюка М. О. (самопредставництво),
відповідача - Свиридова І. Б. (самопредствництво),
третьої особи - Гецко Н. М. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Агрикова О. В.) у справі
за позовом Державного підприємства "Антонов"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Укроборонпром" (нова назва - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"),
про стягнення 26 537 709,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Антонов" (далі - ДП "Антонов") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (далі - ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт") про стягнення 26 537 709,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено 29.04.2022 договір про авіаційні перевезення № 6536UA. Проте відповідачем не виконано зобов`язання в частині здійснення оплати за авіарейси ADB3293, ADB3295, ADB3296 на загальну суму 22 380 000,00 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 22 380 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 484 469,51 грн, 3% річних в розмірі 673 239,49 грн.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/6738/23 (суддя Мудрий С. М.) заяву ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ДП "Антонов" до ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" про стягнення 29 244 767,13 грн залишено без розгляду.
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що від відповідача надійшла заява про залишення позову ДП "Антонов" без розгляду. Зазначена заява мотивована тим, що сторони уклали арбітражну угоду про передачу цього спору на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, відповідачем до початку розгляду справи по суті та до подання ним першої заяви щодо суті спору подано клопотання, яке містить заперечення проти вирішення спору у Господарському суді міста Києва. Посилаючись на положення пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів щодо недійсності, втрати чинності або обставин неможливості виконання договору про авіаційні перевезення № 6536 UA, яким передбачені умови про вирішення спорів у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-праомисловій палаті України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява відповідача про залишення позову без розгляду є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/6738/23 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2023, справу вирішено передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
2.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач та відповідач є юридичними особами, створеними та зареєстрованими за законодавством України, в їх статутному капіталі відсутні іноземні інвестиції. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що цей спір не належить до суб`єктної юрисдикції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що 12.04.2023 позивач направив до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України клопотання про надання роз`яснення, в якому просив роз`яснити наявність чи відсутність правових підстав для подання арбітражного позову до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості за договором. Проте, як зазначив суд апеляційної інстанції, листом від 20.04.2023 за вих. № 1618/14-7 Генеральний секретар Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України роз`яснив, що цей спір між зазначеними юридичними особами не належить до суб`єктної юрисдикції (ratione personae) Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, тому у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України немає правових підстав для прийняття такої справи до провадження. Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки арбітражна угода не може бути виконана, позивач звернувся із цим позовом саме до Господарського суду міста Києва, проте суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позову ДП "Антонов" без розгляду.
Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/6738/23, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/6738/23 залишити без змін.
3.2. ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування норм процесуального права та неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 16.01.2020 у справі № 908/2743/18, від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21 та в ухвалу від 05.09.2023 у справі № 910/3208/22, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18.
3.3. ДП "Антонов" у відзиві на касаційну скаргу ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/6738/23 - без змін. Позивач зазначає, що посилання скаржника на неврахування судом висновків Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки висновки стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається. ДП "Антонов" також зазначає про невиконуваність арбітражної угоди за договором та правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
3.4. Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" у відзиві на касаційну скаргу ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" зазначає про необґрунтованість доводів скаржника, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/6738/23 - без змін.
3.5. ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" направило 10.01.2024 через систему "Електронний суд" додаткові пояснення у справі, в яких зазначає про безпідставність доводів, наведених у відзиві ДП "Антонов".
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
4.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про залишення без розгляду позовної заяви ДП "Антонов" на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
4.5. Згідно із частиною 6 статті 4 Господарського процесуального кодексу України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
4.6. За змістом частин 1, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який належить до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
4.7. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
4.8. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
4.9. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
4.10. За змістом статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд, проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв`язання в суді.
4.11. У статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" встановлено, що ніяке судове втручання не повинно мати місце, крім як у випадках, коли воно передбачене у цьому Законі. Тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 цього Закону та статтею ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958).
4.12. Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражному розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно надаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
4.13. Таким чином, за змістом пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень під час з`ясування правових підстав для задоволення заяви сторони у справі про залишення позову без розгляду з посиланням на наявність укладеної арбітражної угоди, обов`язком суду є встановлення наявності сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції арбітражу (у цьому випадку - Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України); від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом обставин дійсності арбітражної угоди, її чинності, виконуваності.
4.14. Колегія суддів також зазначає, що згідно із частиною 2 статті 4 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 27.07.2017 № 25 (6), із подальшими змінами, питання про наявність правових підстав для пред`явлення позову до Міжнародного комерційного арбітражного суду вирішує Голова Міжнародного комерційного арбітражного суду при прийнятті справи до провадження.
4.15. Разом із тим відповідно до частини 4 статті 18 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України якщо очевидно, що розгляд пред`явленого позову не належить до компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду, Генеральний секретар протягом 10 днів повертає позовні матеріали позивачу із зазначенням причини повернення.
4.16. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позову ДП "Антонов" без розгляду, зазначив, що від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду. Зазначена заява мотивована тим, що сторони уклали арбітражну угоду про передачу цього спору на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, відповідачем до початку розгляду справи по суті та до подання ним першої заяви щодо суті спору подано клопотання, в якому міститься заперечення проти вирішення спору у Господарському суді міста Києва. Посилаючись на положення пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів недійсності, втрати чинності або обставин неможливості виконання договору про авіаційні перевезення № 6536 UA, яким передбачені умови про вирішення спорів у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява відповідача про залишення позову без розгляду є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки наявні обставини для застосування приписів пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4.17. Натомість Північний апеляційний господарський суд не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з огляду на таке.
4.18. Суд апеляційної інстанції встановив, що розділом 7 договору про авіаційні перевезення № 6536UA від 29.04.2022 передбачено, що всі спори, розбіжності чи вимоги, які виникли з цього договору чи у зв`язку із ним, в тому числі які стосуються його виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту.
4.19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач та відповідач є юридичними особами, створеними та зареєстрованими за законодавством України, у їх статутному капіталі відсутні іноземні інвестиції. Тому суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину 2 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, який є додатком № 1 до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", зазначив, що цей спір не належить до суб`єктної юрисдикції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
4.20. Суд апеляційної інстанції зауважив, що 12.04.2023 позивач направив до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України клопотання про надання роз`яснення, в якому просив роз`яснити наявність чи відсутність правових підстав для подання арбітражного позову до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості за договором. Проте, як зазначив суд апеляційної інстанції, у листі від 20.04.2023 за вих. № 1618/14-7 Генеральний секретар Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України роз`яснив, що цей спір між зазначеними юридичними особами не належить до суб`єктної юрисдикції (ratione personae) Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, тому у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України немає правових підстав для прийняття такої справи до провадження.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції встановив, що цей спір не належить до суб`єктної юрисдикції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки арбітражна угода не може бути виконана, позивач звернувся із цим позовом саме до Господарського суду міста Києва, проте суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.
4.21. Колегія суддів зазначає, що стаття 55 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
4.22. Відповідно до частини 3 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, а згідно із частиною 3 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.
Частиною 6 статті 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У частині 3 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.